Основними принципами кольорокорекціїї можна вважати:
Найважливішим принципом у кольорокорекції є агресивне збільшення тонового діапазону. Це значить, що білий колір має бути ще білішим, а чорний – ще чорнішим при умові збереження деталей. Це робиться кривими, які відсікають невикористані можливості. Наприклад: найтемніше значення на зображенні складає 70%, але ми знаємо, що друкарська машина справиться з 85%, тобто збільшуємо крутизну кривої таким чином, щоб 70% стали 85%. При цьому відбувається теоретична втрата різкості на клаптях зображення, які спочатку були темнішими за 70%.
Через недосконалість блакитної фарби її канал потрібно настроювати і встановлювати трохи вище, ніж пурпурний та жовтий. Тоді пам’ятні кольори і нейтральні нас не підведуть. В цьому випадку, після встановлення кінцівок кривих, ми можемо вигнути їх, як того вимагає ситуація.
Настроювання значень світлин і тіней для одержання максимального діапазону з вигинанням кривих для збільшення контрасту на головних деталях зображення навіть при деформуванні менш важливих деталей – ось розумна ціна за покращену якість. За допомогою кривих можлива більш складніша корекція зображення. Уявімо, що маємо справу з людським обличчям, якому не вистачає природної жвавості. Відразу звертаємо увагу на канал пурпуру. Виясняється, що діапазон пурпуру знаходиться від 40% в найсвітліших клаптях до 50% в найтемніших. Якщо побудуємо криву , яка опустить 40% до 35% та підніме 50% до55%, ми, буквально, подвоюємо контраст. Замість діапазону в 10% матимемо діапазон у 20% і маємо простір для варіацій. Контраст можливо і потроїти, зробивши з 40% 30, а з 50% 60. Та коли ми опустимося до 30%, всі світлі ділянки можуть бути зіпсованими, якщо зображення матиме ще об’єкти зі світлинами світлішими за 40% пурпуру. В основному, питання збільшення діапазону можна вирішувати тільки за рахунок менш важливих об’єктів, якістю яких можна знехтувати. Спрямована корекція матиме сенс лише в СМYК. Застосовувати спрямовану корекцію в RGB не доцільно і не ефективно, так як кольорові діапазони в цій моделі набагато ширші, і, крім кольору каналом визначається ще й яскравість. В моделі СМYК яскравість в основному передається каналом чорного.
Зображення можливо суттєво покращити шляхом різкого збільшення контрасту в небажаному кольорі. Наприклад, зображення зеленого листя матиме приблизно рівні канали жовтого і блакитного, в той час як пурпурний може бути небажаним, тобто він матиме надто вузький діапазон, який можливо розширяти на благо загальної якості зображення через прекрасне фокусування з основними каналами. При відтворенні тілесних кольорів однаковими каналами будуть жовтий і пурпур, а блакитний може бути небажаним. Тому канал блакитного може слугувати гарним і ефективним коректором для надання об’ємності обличчю.
Коли у моделі СМYК домінує один колір, а два інших набагато слабші, тоді дійсно небажаний колір буде або червоний, або зелений, або синій, та тільки не блакитний, жовтий чи пурпурний.
Найкращий спосіб додати зображенню деталей – це мати різкий контрасний канал чорного, так як корекція чорного зазвичай не впливатиме на кольоровий баланс. Підняття чорної кривої – найпростіший спосіб підсилити тіні. Канал чорного можна розцінити як другий небажаний колір (можна зустріти термін “забруднюючий”). Різкість чорного каналу можна збільшувати на відміну від інших каналів; криві, які піднімать четвертні тони чорного, зазвичай дуже ефективні. Об’ємністю зображення повинно завдячувати саме слабкому каналу чорного.