Лабораторна робота № 4.3 кольорокорекція в смyк Тривалість роботи 2 год.

Актуальність та теоретичне обґрунтування.

Найголовніша проблема СМYК — невідповідність блакитної фарби потребам коректного кольоровідтворення, тобто, погано відтворюються сині (волошкові) кольори. Це викликає багато незручностей. Крім того, наявність чорної компоненти, яка неадекватно веде себе по відношенню до тріади фарб СМY. Конвертація із RGB у CMYK викликає неминучі розбіжностіі через різні діапазони кольорів у цих моделях. Фарби CMY здаються нам не дуже чистими і насиченими через звуження діапазону. Яскравість кольорів у СМYК на межі можливостей моделі. Коли маємо шанс покращити кольорове зображення не зіпсувавши нічого, ми так і повинні поступити. Причому, не стільки змінити колір – бо річ дуже суб’єктивна і у кожній графічній програмі є багато інструментів для зміни кольору, — скільки підсилити деталі у зображенні.Тут ми завжди цілком згоджуємося з необхідністю покращення того, що називають чіткістю, об’ємністю, гарними деталями, жвавістю, природністю кольорового зображення.

Для удосконалення цих понять у зображенні найоптимальніше буде скористатися корекцією за допомогою побудови спеціальних кривих. Крива міняє значення кожного піксель в області зображення, де вона застосовується. Горизонтальна вісь кривої представляє тонові значення стану зображення до корекції, а вертикальна вісь – те, чим можуть стати тонові значення після корекції. Стандартна крива – це пряма лінія під кутом у 45°, так як у кожній точці значення по вертикалі дорівнює значенню по горизонталі. Причому, права верхня точка кривої визначатиме тіні, а нижня ліва точка визначатиме світлини. З додаванням і переміщенням точок крива буде міняти форму, впливаючи на всі тонові значення і особливо на ті, що знаходяться поблизу точки, яка переміщується. Ті клапті зображення, що відповідають кривій, розташованій над прямою лінією, стануть темнішими; а ті, що знаходяться на кривій нижче прямої лінії – стануть світлішими. Чим стрімкіша крива, тим більше контрасту. Але, якщо ми робимо криву струмкою на одній ділянці зображення, то на другій ділянці ця крива стає більш пологою. Об’єкти, що попали у поле дії кривої зі струмкою ділянкою, стануть контрастнішими, а ті, що попали в поле дії пологої ділянки, втратять контраст. Переможе той, кому вдасться зібрати всі важливі об’єкти на стрімкій ділянці кривої. Переміщення нижнього лівого кінця кривої вправо робить ще світлішими світлі ділянки зображення, а переміщення верхнього правого кінця кривої вліво робить ще темнішими тіні. Таким чином, загальна крива буде мати нахил більше 45°, тобто стає стрімкішою, а саме зображення набуває контрастності.

Дуже часто приходиться покращувати важливі об’єкти зображення за рахунок не суттєвих об’єктів. Найчастіше це трапляється з такими типовими зображеннями як, наприклад, зображенням білого зайця на білому снігу, або чорного кота на чорному тлі. В таких зображеннях вже маємо повний діапазон між світлинами та тінями. Білі ділянки заячого хутра не можливо зробити білішими, а тіні тла вже мають 85% чорного, і це все, на що здатна друкарська машина. В цьому випадку потрібно підняти криву над стандартною лінією посередині на декілька %. Відповідно, нижня половина кривої, де знаходиться заєць, стане крутішою і надасть зайцю контрастності. Верхня частина кривої стає більш пологою, і це означає, що ми втратимо контраст у деяких деталях тла. Але заєць для нас є важливішим, отже ми у виграші. У випадку з чорним котом нам краще опустити середню точку кривої на декілька %. Тепер верхня частина кривої, де знаходиться чорний кіт, стане крутішою, а отже кіт буде контрастнішим. Проте світлини втратять контраст, бо крива стане вологішою. Та не варто ними перейматися, бо загальний вигляд зображення у виграші, так як у звірят вдихнули жвавість, об’єм і життєвий контраст.