Тема: Національно-демократична революція в Україні. Створення Української держави (лютий 1917–1920 рр.).

План лекції.

1. Революція 1917 р. в Росії. Утворення та діяльність Української Центральної Ради.

2. Держава гетьмана Павла Скоропадського.

3. УНР–Директорія та встановлення радянської влади в Україні.

1. Революція 1917 р. в Росії. Утворення та діяльність Української Центральної Ради.

Лютнева революція. Перемога Російської лютневої революції 1917 р. поклала край багатовіковому монархічному режиму в Росії і створила сприятливі умови для розвитку національно-визвольного руху пригноблених народів Російської імперії. Коли вістка про революцію та утворення Тимчасового уряду долетіла до України, тут, як і в інших куточках Росії, також почали формуватися органи нової влади.

Тимчасовий уряд і ради. Виконавчу владу на місцях Тимчасовий уряд передав своїм комісарам, якими стали керівники губернських та повітових земських управлінь. Паралельно з цими органами влади, в містах і селах України утворюються ради робітничих, солдатських та селянських депутатів. Це відповідало утворенню двох керівних центрів у Петрограді – Тимчасового уряду і Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів.

Переважна більшість рад складалася з членів соціалістичних партій, головним чином російських: соціал-демократів - меншовиків та есерів. Активної наступальної позиції в радах дотримувалися більшовики, але кількісно вони були в меншості.

Українська Центральна Рада В Україні, крім місцевих органів Тимчасового уряду та рад, виник ще один, третій центр влади, який представляв інтереси більшості українського народу, головним чином, селянства – Українська Центральна Рада. Вона була створена у березні 1917 р. в Києві з ініціативи українських політичних партій, наукових, освітніх, кооперативних, студентських та інших організацій. Головою Ради було обрано професора української історії М.С.Грушевського.

Українські партії. Головну роль в Центральній Раді грали українські соціалістичні партії: українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), товариство українських поступовців (ТУП), згодом - українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ) та інші. Лідерами цих партій і їх представниками в Центральній Раді були В.Винниченко, С.Петлюра, С.Єфремов. У віддаленій перспективі вони орієнтувалися на соціалістичний устрій суспільства, в найближчий час намагалися добитися від Тимчасового Уряду широкої автономії для України у складі Російської федеративної республіки.

Центральна Рада існувала 14 місяців з початку березня 1917 до кінця квітня 1918 року. За цей час її статус істотно змінився від безправної громадської організації до законодавчого органу республіки, яка проголосила свою незалежність.

Чотири універсали. Знаменними віхами існування і трансформації Центральної ради стали її 4 універсали (червень, липень, листопад 1917 та січень 1918). В червні 1917 р. Центральна Рада випустила свій Перший Універсал до українського народу. В ньому проголошувалася автономія України у складі Федеративної Російської держави, право українського народу бути хазяїном своєї землі, хоча сам термін „автономія” не вживався. Було обрано Генеральний секретаріат (кабінет міністрів), який фактично дорівнював уряду України, на чолі з лідером УСДРП письменником В.Винниченко. Склад Секретаріату змінювався тричі. Секретарем (міністром) військових справ призначено С.Петлюру, освіти – І.Стешенко, міжнаціональних справ – С.Єфремова, згодом – О.Шульгіна, фінансів – професора М.Туган-Барановського, земельних справ – Б.Мартоса, шляхів – В.Голубовича, генеральним писарем – О.Лотоцького.

В Другому Універсалі, виданому у липні 1917 р., Центральна Рада, в умовах зростаючого конфлікту з російським Тимчасовим Урядом, погоджувалася відкласти вирішення питання про автономію України до Всеросійських Установчих зборів. Вона також дала згоду на співробітництво з неукраїнськими групами населення. Натомість Тимчасовий Уряд визнав Генеральний секретаріат і поширення його юрисдикції на 5 губерній України з 9. Це був компроміс, хоча спочатку він був категорично проти автономії України і виправдовував думку, що „російська демократія закінчується там, де починається українське питання”.

Тим часом ситуація в Україні з кожним днем погіршувалася. Розхитане війною, завмирало економічне життя. Зменшувалися запаси продовольства. Селянство, змучене війною та революцією, розорювалося. Зростала карна злочинність, суд, поліція не функціонували.

Восени 1917 р. не арену політичної боротьби в Росії активно виступає найбільш радикальна частина російської соціал-демократії – більшовики. Вони виступили з ідеєю переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну шляхом збройного повстання та встановлення диктатури пролетаріату.

Жовтневий переворот. В країні назрівала загальна революційна криза. Більшовики розгорнули потужну агітацію та пропаганду, закликаючи маси до нової революції. В ніч з 24 на 25 жовтня влада в Петербурзі перейшла до рук більшовиків. Тимчасовий уряд скинуто. В Україні на підтримку перевороту більшовиків виступили робітники великих заводів, шахтарі Донбасу. В той же час населення більшості міст, а також майже все селянство, підтримали Центральну Раду.

В Третьому Універсалі 20 листопада 1917 р. Україна проголошувалася Українською Народною республікою (УНР), хоча і не відокремлювалася, а залишалася у складі Російської Федерації. В Універсалі: 1)визначалися кордони України в межах 9 українських губерній, 2)проголошена передача землі селянам, 3)8 - годинний робочий день, 4)запровадження державного контролю за виробництвом, 5)необхідність переговорів між воюючими країнами та встановлення миру, 6)про відміну смертної кари та амністію, 7)підтверджувалися політичні свободи: слова, друку, вірувань, зборів, 8)визнавалася національна автономія та забезпечення прав усіх націй, що жили в Україні.

Центральна Рада та її уряд в цей період користувалися підтримкою народу. Але вони проявили нерішучість при розгляді основних суттєвих питань: конфіскація землі та передача її в руки селянства проводилися повільно, не були реформовані стара банківська система, судовий апарат, законодавство, не було встановлено дієвого контролю за виробництвом.

Перша війна радянської Росії з Україною. В той же час наростав конфлікт з більшовиками, які не збиралися допускати незалежності України у будь якій формі й не визнавали Української Народної Республіки. Приводом до війни між більшовицькою Росією та УНР стало роззброєння Центральною Радою агресивно настроєних більшовицьких частин у Києві, а також ультиматум Ради Народних Комісарів Центральній раді від 4 грудня 1917 р. з вимогою не пропускати через територію України донських козаків, що поверталися з фронту. Униклива відповідь Генерального Секретаріату на цей ультиматум призвела до початку воєнних дій.

Тим часом Центральна Рада поступово втрачала підтримку народних мас. Регулярного, дисциплінованого війська створити вона не спромоглася. Франція та Англія визнали УНР, відправили до Києва офіційних представників, але реальної допомоги не надали. В цих умовах проголошення повної незалежності України диктувалося самим ходом подій.

Четвертий Універсал, прийнятий Центральною Радою у січні 1918 р., зафіксував, що УНР стає самостійною, вільною та суверенною державою українського народу. Уряду УНР доручалося розпочати мирні переговори з державами Четверного Союзу.

Повністю здійснити завдання, які ставилися в Четвертому Універсалі, не вдалося. Через три дні після його проголошення останні підрозділи військових формувань УНР - гайдамаків залишили Київ та відступили до Житомира, куди вже переїхала Центральна Рада та уряд. Наприкінці січня 1918 р. більшовицькі війська на чолі з колишнім штабс-капітаном царської армії Муравйовим увірвалися до Києва.

Трагедія піл Крутами. На захист столиці спромоглася виступити лише українська молодь: студенти, гімназисти. В бою під станцією Крути (Чернігівська обл.) 29 січня 1918 р. більшість їх загинула, не витримавши наступу озброєних загонів більшовиків, що пройшли виучку на фронтах першої світової війни. Їх пізніше урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі у Києві. З цього приводу поет П.Тичина писав: “На Аскольдовій могилі поховали їх. Тридцять мучнів-українців, славних молодих. На Аскольдовій могилі - українській цвіт! По кривавій по дорозі нам іти у світ”. Загони Муравйова, що захопили Київ, вчинили різанину, місто було залите кров’ю, після артилерійського обстрілу біля половини всіх будинків зруйновано. Українську пресу заборонено, типографії та школи зачинені, українська мова, яку вживали мешканці міста, могла стати причиною їх розстрілу на вулиці, без суду і слідства.

Брестський мирний договір. Після відступу військ Центральної Ради до Житомира, на мирну конференцію у Брест-Литовськ була відправлена українська делегація для підписання мирного договору. Його було підписано 9 лютого 1918 р. Згідно договору чотири держави центрального блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) визнали незалежність і самостійність України. Натомість остання обіцяла продавати за безцінь Австро-Угорщині та Німеччині значну частку своїх продовольчих ресурсів. Австро-німецькі війська були зобов’язані угодою допомогти Центральній Раді звільнити Україну від Червоної Армії. Прихід військ Четверного союзу в Україну фактично означав німецьку окупацію. Народ з незадоволенням зустрів нових окупантів.

Політика Центральної влади. Центральна Рада ліквідувала всі розпорядження радянської влади, видані за час її нетривалого існування на початку 1918 р.: відновила приватну власність на фабрики та заводи, усі види транспорту, банки. Але вона також залишила в силі положення свого Четвертого Універсалу про соціалізацію землі, згідно якого уже весною поточного року селянство мало право ділити землю поміщиків. Це не влаштовувало ні останніх, ні німецьких окупантів. Склалося так, що політика Центральної Ради взагалі нікого не влаштовувала, і зрештою Рада остаточно втратила підтримку народу, який вже не вірив уряду, який віддав владу іноземцям. В цьому була її головна трагедія.

Кінець Центральної Ради. 29 квітня 1918 р. на засідання Центральної Ради, де, до речі, була затверджена перша українська конституція - Конституція УНР, увірвалися німецькі солдати та заарештували декілька міністрів. Центральна Рада була розігнана.

2. Держава гетьмана Павла Скоропадського.

Того ж дня, коли було скинуто Центральну Раду, на з’їзді партії хліборобів гетьманом України проголошено колишнього бойового генерала російської армії та ад’ютанта Миколи ІІ, нащадка українських гетьманів, в 1917 р. - командира першого Українського корпусу та отамана Вільного козацтва - Павла Скоропадського. Фактично влада перейшла до німецької адміністрації.

П.Скоропадський провів ряд законів, спрямованих на ліквідацію усіх соціалістичних заходів, запроваджених Центральною Радою. Було видано закон про обов’язковий засів полів та постачання німцям хліба за низькими цінами. У свої маєтки поверталися поміщики. Проти повсталих селян та страйкуючих залізничників, робітників застосовувалися каральні експедиції, в яких брали участь німецькі війська та гетьманська варта (поліція).

Внутрішня політика. В перший період після перевороту Скоропадський заявив, що самостійність України буде збережена. Продовжувалася і досить ефективно українізація навчальних закладів, створено 150 українських гімназій, 2 українські університети (у Києві та Кам’янець–Подільському), надруковано декілька мільйонів підручників українською мовою, засновано Всеукраїнську Академію Наук, Українську національну бібліотеку, Український національний музей, Національну галерею мистецтва, Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Державний симфонічний оркестр. Розпочалася підготовка до створення Всеукраїнської автокефальної (самостійної) української православної церкви.

Гетьманом була створена в Україні дійова адміністрація з числа колишніх царських чиновників, які бачили в особі гетьмана свою людину і плекали надії на повернення старого ладу, досить боєздатні військові з’єднання, на основі кораблів Чорноморського флоту розпочалося формування українських військово-морських сил. Було розроблено проект поміркованої аграрної реформи, яка передбачала примусовий викуп землі у поміщиків та безкоштовний розподіл її серед селян з розрахунку до 25 десятин на господарство. Але проект цей лишився нездійсненним, хоча навряд чи й вистачило б у молодої Української держави коштів на викуп землі та задоволення усіх заінтересованих сторін.

Зовнішня політика. Гетьманський уряд спромігся встановити дипломатичні стосунки з 12 країнами, в тому числі радянською Росією. Але Українська Держава Скоропадського існувала лише 8 місяців і власне трималася на німецьких багнетах. Фактично вся реальна влада в Україні зосереджувалася в руках німців.

Обставини першої світової та громадянської війни в Росії примусили гетьмана через певний час зробити ставку на російські монархічні угрупування, що пропагували ідею “єдиної неділимої Росії”. Він дозволив проведення монархічного з’їзду, який відкрито обговорював заходи по відновленню Російської імперії в старих кордонах.

Крах Гетьманату. Проти антинародної влади Скоропадського виступили українські соціалістичні партії. Вони утворили Український Національний Союз, який очолив В.Винниченко. Було взято курс на повстання проти гетьмана. Воно було прискорено революційними подіями в Європі. Наприкінці жовтня – на початку листопада 1918 р., спочатку в Австро-Угорщині, а згодом в Німеччині спалахнули повстання, які переросли в революцію. Німецький кайзер Вільгельм ІІ був вимушений відректися від престолу і виїхати за кодон. Почався розклад армії. Німеччина була змушена визнати свою поразку і капітулювати.

За цих умов Скоропадський остаточно переорієнтувався на монархічні кола Росії. Після цього відкладати повстання було вже неможливо. З евакуацією німецьких військ, під натиском повсталих Гетьманська Держава пала, Скоропадський виїхав до Німеччини.

3. УНР – Директорія та встановлення радянської влади в Україні.

Директорія. Для керівництва повстанням проти гетьмана, а потім і управління відновленою УНР була створена Директорія у складі В.Винниченка, С.Петлюри та ін. Ядром повстання стали Січові стрільці, які отаборилися в Білій Церкві. Тут Петлюра видав Універсал до українського народу із закликом до загального повстання.

За декілька тижнів боротьби на підступах до Києва, столиця України була звільнена від німців. 14 грудня 1918 р. повстанці вступили до міста. Національним героєм в ці дні був Петлюра, головний отаман республіканської армії.

Але Директорія отримала тільки номінальну владу. Поступово звужувалася її соціальна база, блискавично скорочувалася чисельність армії. Більшовицький український уряд звернувся до народу з закликом розпочати боротьбу проти контрреволюційної, за його оцінками, Директорії. З жовтня розгорнувся наступ російської Червоної Армії на Київ та Харків. Це була друга війна РСФРР з УНР, проголошена 16 січня 1919 р. Вже 5 лютого радянські війська зайняли Київ. Директорія змушена була відступити до Вінниці. В середині лютого все Лівобережжя опинилося в руках Червоної Армії.

Продовжуючи переслідувати Петлюру, весною 1919 р. Червона Армія захопила Вінницю. Уряд УНР перемістився в Рівне, а згодом у Кам’янець-Подільський. В Одесі Директорія досягла згоди з представниками Франції про допомогу УНР. Директорія відмовлялася від своєї соціалістичної політики і надавала Франції право контролю над промисловістю, фінансами, торгівлею України протягом 5 років. Винниченко не погодився на ці умови і вийшов зі складу Директорії. Главою Директорії став Головний отаман С.Петлюра.

Акт злуки. Реальною силою, яка підтримувала Директорію в цей час, була Українська Галицька Армія (УГА), збройні частини Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошеної у Львові у листопаді 1918 р. 22 січня 1919 року у Києві відбулася знаменна подія, яка мала більше пропагандистський характер, ніж реальні наслідки для долі східних і західних українців. Мова йде про знаменний акт злуки між УНР та ЗУНР, який мав за мету об’єднання двох українських держав в єдину соборну Україну - мрія багатьох поколінь українців. Але подальші події не дозволили реалізувати цей акт, і об’єднання східної та західної України відбулося тільки за радянських часів – у 1939 році, на початку другої світової війни. Наприкінці березня – першій половині квітня 1919 р. головні сили Директорії були розбиті радянськими військами.

Ризький мирний договір. У квітні 1920 р. Польща із залишками республіканської армії УНР напала на УСРР, але Червона Армія перейшла у контрнаступ, в червні захопила Київ, протягом літа – осені 1920 р. – решту території України. Наприкінці 1920 р. були розбиті останні частини армії Петлюри, яка займала територію між Дністром та Південним Бугом. В Україні була відновлена радянська влада. У березні 1921 р. було підписано Ризький мирний договір між РРФСР та УРСР, з одного боку, і Польщею, з другого. Відповідно цьому документу західноукраїнські землі опинилися в кордонах Польської держави. На території Наддніпрянщини була відновлена радянська влада.

Контрольні питання.

1. Коли і за яких умов була створена Центральна Рада?

2. Дайте характеристику 1, 2, 3, 4 Універсалам Центральної Ради.

3. Який вплив в Україні мав жовтневий переворот?

4. Як лідери Центральної Ради поставилися до жовтневого перевороту?

5. Які справжні причини ультиматуму Раднаркому Центральній Раді?

6. Чому Центральна Рада зазнала поразки у війні з радянською Росією?

7. Які були наслідки Брестського миру для УНР?

8. Які причини гетьманського перевороту?

9. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана.

10. Причини падіння гетьманської влади.

11. В чому суть режиму і політики Директорії?

12. Чому радянська Росія обрала тактику неоголошеної війни з Директорією?

13. Які причини поразки Директорії у війні з радянською Росією?

14. Коли і за яких обставин була утворена УСРР?