Тема 5. Західно-українські землі в міжвоєнний період.

Заняття 1. Колонізація Західної України

Становище Західної України в 1921—1940 pp. Окупаційний режим в Польщі. Правовий статус Східної Галичини в 1919-1923 pp. Анексія Східної Галичини Польщею 1923 року. Становище українських північно-західних земель (Волинь, Полісся, Підляшшя). Характер промисловості. Аграрні відносини.

Особливості політичної боротьби українців за національне та соціальне-економічне визволення. Діяльність УГКЦ. А. Шептицький. Діяльність політичних партій та рухів. Українське Національне — Демократичне Об'єднання (УНДО). Спроби нормалізації стосунків з польською владою та їх провал. «Пацифікація». Комуністична Партія Західної України (КПЗУ) та її діяльність.

Українські землі під владою Чехословаччини. Особливості політичної боротьби в Закарпатті. Русинство. Надання автономії Карпатської України. Створення Карпатської Січі. Проголошення незалежності Карпатської України. А. Волошин.

Українські землі під владою Румунії. Політика румунського уряду щодо українців.

Заняття 2. Утворення ОУН, її мета та діяльність у 1929-1939 рр.

Українська Військова Організація (УВО). Є. Коновалець. Організація Українських Націоналістів (ОУН). Методи діяльності ОУН. С. Бандера. Ідеологія інтегрального націоналізму. Д. Донцов.

Опорні конспекти лекцій

Тема 5. Україна в кінці хіх – на початку хх століття

План лекції.

1. Політизація національного руху в Україні

2. Революція 1905 01907 рр.

3. Столипінська аграрна реформа.

4. Перша світова війна

1. Політизація національного руху.

«Основа». В умовах лібералізації політичного режиму Російської імперії в середині ХІХ ст. активізувався національний рух. Повернулися з заслання кирило-мефодіївці - П.Куліш, М.Костомаров, Т.Шевченко та ін. Вони продовжили пропаганду української мови та культури, відстоювали національні права українців. В Петербурзі з 1861-62 рр. вони видали перший легальний український журнал «Основа», який став трибуною національного українського руху.

«Громади». Нове покоління українських діячів, здебільшого студенти, стали організовуватися в культурно-просвітницькі організації, так звані «громади». Найбільш активними з них були громади в Петербурзі на чолі з П.Кулішем та В.Білозерським, в Києві, Полтаві, Одесі, Чернігові, Харкові. До Київської громади пристала невелика група польських студентів на чолі з Володимиром Антоновичем. Нехтуючи своїм походженням, з метою наблизитись до простого народу, допомогти йому вибратися зі злиднів, вони розгорнули просвітницьку діяльність. Їх стали називати хлопоманами.

Валуєвський циркуляр. У відповідь на зростання українського національного руху царський уряд видає укази, які забороняють розвиток української культури. Так, міністр внутрішніх справ Валуєв у 1863 р. окремим циркуляром заборонив видання українською мовою наукових, релігійних та просвітницьких книг, діяльність недільних шкіл, в яких українська інтелігенція навчала простий люд рідної мови та писемності. Була заборонена діяльність громад.

Емський указ. В 1876 р. у м. Емсі проголошено царський указ, який заборонив не тільки видання українських книжок, але й переклади українською мовою іншомовної літератури, в тому числі й російської, ввезення української літератури з-за кордону. Заборонялися театральні вистави та концерти українською мовою, друкування текстів до музичних творів. Таким чином за українською мовою закріплявся статус місцевого наріччя, вона автоматично не допускалася до сім’ї європейських мов. Циркуляр і указ були відмінені лише внаслідок революції 1905-97 рр.

Михайло Драгоманов. Багато активних громадівців перенесли свою діяльність за кордон. Відомий український громадський діяч громадівець Михайло Драгоманов виїхав в Женеву і почав видавати там журнал «Громада» (1878-82), в якому відстоював національні та соціально-політичні інтереси українців. Цей журнал нелегально перевозили в Україну.

Народники. В 70-х роках в Україні, як і по всій Російській імперії, поширюється революційний соціалістичний рух. Нелегальні революційні організації «Земля і воля», «Народна воля» шляхом пропаганди та терору проти російської адміністрації та особисто російських царів намагалися завоювати політичні свободи та вирішити соціальне питання. Народовольці опиралися на студентів та робітників. В 1881 р. вони вбили в Петербурзі царя Олександра ІІ.

Робітничий рух. Активізувався робітничий рух і в Україні. В 1875 р. під керівництвом революціонера Є.Заславського в Одесі було створено нелегальний «Південноросійський союз робітників». Керівники «Союзу» намагалися об`єднати робітничий клас для боротьби з існуючим ладом. Але учасники народницького та робітничого руху зневажали національні інтереси України.

Політичні партії. Політичне пожвавлення, яке з 1890-х рр. охопило всю Російську імперію, сприяло появі нелегальних українських політичних організацій. Особливе значення мало створення Революційної Української Партії (РУП), яка висувала ідею самостійної України. В 1905 р. члени РУП утворили Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП), яка зіграла важливу роль в утворенні Української держави в 1917 р. Політичним та культурним центром українського руху було Товариство Українських Поступовців (ТУП) (1908-17), яке очолили видатний український історик та громадський діяч М.Грушевський, А.Ніковський, .Є.Чикаленко, С.Єфремов, В.Прокопович. В 1917 р. ця партія реформована в Союз українських автономістів-федералістів (УПСФ).

2. Революція 1905-1907 рр.,

Революція 1905-07 рр. Розвитку українського національного відродження великий поштовх надала російська революція 1905-07 рр. В Україні було дозволено видавати літературу українською мовою, організовувати українські організації. З`явилося багато газет та журналів українською мовою, в яких захищалися національні права українців.

«Просвіти». В містах створювалися культурно-просвітницькі організації «Просвіти», які ставили за мету підняти освітній та культурний рівень українського населення.

Державна Дума. Після революції 1905-07 рр. вперше в Російській імперії почав працювати зародок парламенту - Державна Дума, яка ще не мала законодавчих, а лише дорадчі права. На відміну від президентської республіки США, парламентської республіки Франції, конституційних монархій Великобританії, Німеччини, Австро-Угорщини та Японії, Росія залишалася самодержавною монархією. В Думі утворилася українська фракція депутатів, яка добивалась національної автономії України.

3. Столипінська аграрна реформа.

Столипінські репресії. Революція і есерівська тактика терору призвели до репресій уряду прем’єр-міністр Росії П.Столипіна проти учасників терористичних актів, працювали військові суди, виконувалися смертні вироки через повішання, шибениці отримали назву „столипінських краваток”.

Аграрна реформа. Разом з тим, П.Столипін зробив спробу реформувати Росію за допомогою аграрної реформи, яка розпочалася у1906 р. і передбачала: 1) вихід селян на відруби та хутора, 2) організоване переселення селян з внутрішніх губерній Росії та України на землі Сибіру та Середньої Азії, 3) ліквідацію общини. Внаслідок тільки з України в 1906-1912 рр. виїхало близько 1 млн. чол. Це була перша насильницька міграція українського населення на схід. Реформа не дала бажаних результатів. В 1911 р. Столипін був убитий в Києві Багровим, який був членом партії есерів і одночасно агентом охранки. Ініціатори замаху лишилися нерозкритими.

«Український П`ємонт». В більш сприятливих умовах відбувалося українське відродження в Галичині. Незважаючи на протидію поляків, на західноукраїнських землях Конституція Австро-угорської імперії гарантувала мінімум політичних прав українцям. Центром національної науки стало Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, яке очолював М.Грушевський. Завдяки успіхам в освітній, релігійній, культурній та економічній сферах, національному житті, Галичина наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. стала центром українського національного руху, «українським П`ємонтом», як її називали.

4. Перша світова війна.

Під час першої світової війни, яка розпочалася в 1914 р., Україна, поділена між головними противниками - Російською та Австро-угорською імперіями - зазнала значних руйнувань. Понад 3 млн. українців воювали у складі російської армії, 250 тис. - у складі австро-угорської. В Галичині відбулося декілька найбільших битв першої світової війни.

Українські Січові Стрільці. У Львові декілька політичних організацій сформували Українську Головну Раду і ставили своїм завданням боротися за українську державність в Придніпровській Україні проти царської Росії, за автономію в межах Австро-Угорщини. Вперше в новітній історії були сформовані українські воєнні сили - добровольчий легіон Українських Січових Стрільців (УСС). На території України, яка була під владою Росії, всіляка політична та культурна діяльність була заборонена аж до 1917 р.

Контрольні питання.

1. В чому проявилася політизація національного руху в Україні наприкінці ХІХ ст.?

2. Чому Галичину називали “Українським П’ємонтом”?

3. Які зміни в Україні принесла революція 1905-07 рр.?

4. Що таке легіон УСС?

5. Який лад існував в Росії на початку ХХ ст.?

6. Що то були за організації “Громади” та “Просвіти”?