4. Структура інформаційного механізму управління природокористуванням

Екологічне управління, як і сама екологія, є досить розгалуженою і багатофункціональною сферою діяльності різних суспільних, державних, кор­поративних та інших інституцій, у тому числі міжнародних. Воно може функціонувати як цілісна система (наприклад, державна), як окрема цільова функція (наприклад, управління екологічною безпекою), як функція, орієнтована на окремий об'єкт (наприклад, управління відходами).

Розглянемо класифікацію управлінь за системними ознаками. Найвідчутніше впливають на процес гармонізації життєдіяльності суспільства і збалансованого розвитку такі, зокрема, системи:

• корпоративного екологічного управління;

• місцевого екологічного управління чи самоврядування;

• громадського екологічного управління;

• басейнового управління;

• державного екологічного управління;

• управління екологічними мережами (природно-заповідним фондом);

• управління екологічною безпекою.

Кожна з перелічених систем екологічного управління має свою законо­давчу й нормативну, у тому числі міжнародну, базу; власну екологічну політику, а отже, і стратегію; свої організаційні структури і механізми здійснення функцій. У цілому вони складають національну систему еко­логічного управління.

Інформаційно-контрольний механізм. Цей механізм функціонує в правовому полі всіх систем екологічного управління і спрямований на підготовку, прийняття та контроль за виконанням управлінських рішень. Зауважимо, що інформаційно-контрольний механізм детальніше розглядатиметься далі як інформаційна система забезпечення функціонування екологічного управління.

База даних інформаційно-контрольного механізму формується за ре­зультатами розробки кадастрів, екологічного й функціонального моніторингу, екологічного картографування, моделювання антропогенних процесів тощо.

Враховуючи те, що екологічний і функціональний контроль є однією із системоутворювальних функцій екологічного управління, він повинен здійснюватися на основі комплексного моніторингу, тобто екологічного й функціонального, на підставі Положення про державний моніторинг навко­лишнього природного середовища, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, а також Положень про функціонування уповноважених органів влади: Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державного комітету лісово­го господарства України, Державного комітету України по водному господарству, Державного комітету України по земельних ресурсах та ін.

5. Планування раціонального природокористування та охорони нпс.

Планування природокористування являє собою комплекс дій і рішень, розробка специфічних стратегій, призначених для реалізації поставлених цілей. Основними етапами планування в будь-якій сфері діяльності (за умови, що мети визначені) є збір і аналіз інформації, прогноз зміни ситуації в майбутньому, розробка конкретних заходів для досягнення визначеного результату, формування організаційної структури для реалізації заходів, розподіл ресурсів і вибір джерел фінансування.

Можна виділити наступні принципи в сфері планування охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування України:

• послідовне рішення проблем розвитку господарського комплексу держави, при якому цілком враховуються екологічні і природно-географічні умови конкретних територій;

• послідовне досягнення на кожній конкретній території якості середовища проживання, що відповідає системі оцінок генетичного здоров'я населення;

• відновлення і збереження біосферної рівноваги, генетичного фонду тваринного світу;

• раціональне використання всього природно-ресурсного потенціалу України.

Завданнями державного планування природокористування є:

• Визначення основних напрямків державної політики в області охорони навколишнього природного середовища.

• Формування достовірної бази даних про стан природно-ресурсного потенціалу в Україні, збір системно-організованих даних про природні ресурси і природні об'єкти в межах адміністративних територій (область, АР), призначених для забезпечення процесу прийняття управлінських рішень з питань охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

• Розробка конкретних програм, планів, заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища і раціональне природокористування в наступних сферах:

• екологічно безпечний розвиток виробництва і розміщення продуктивних сил;

• створення здорового середовища проживання населення; попередження і зменшення небезпечного впливу природних явищ, техногенних аварій і катастроф;

• оздоровлення порушених екосистем в екологічно несприятливих регіонах України;

• вирішення глобальних екологічних проблем, міжнародне співробітництво в області природоохоронної діяльності.

• Своєчасне забезпечення намічених нормативно-правовою базою заходів і програм.

• Розробка стандартів і нормативних екологічних вимог до господарської діяльності (при усіх формах власності), антропогенних навантажень і стану довкілля.

• Формування ефективної системи органів державного управління в області екології і природокористування, що покликані здійснювати єдину екологічну політику України на різних рівнях планування - на рівні країни, регіонів, конкретних проектів і програм.

• Розробка ефективної системи фінансування заходів, спрямованих на охорону природи і раціональне природокористування.

Основними методами планування природокористування на державному рівні є нормативний і програмно-цільовий методи.

Екологічний норматив визначає ступінь максимально допустимого втручання людини в екосистеми, при якій зберігаються екосистеми бажаної структури і динамічних якостей.

Сутність програмно-цільового методу планування закладається в комплексному підході до досягнення заданої мети за допомогою особливої програми, у якій передбачається організаційний механізм реалізації програми. Першим етапом програмно-цільового планування є постановка і чітке формулювання визначеної задачі; під конкретну задачу розробляється і затверджується план дій (програма) з детальним описом заходів і осіб (організацій), відповідальних за проведення кожного заходу. Програма повинна передбачати джерела фінансування, етапи реалізації, критерії оцінки досягнутих результатів. Програмно-цільовий метод планування природокористування на рівні держави являє собою пакет нормативних актів (Планів, Програм, Заходів і т.д.), розрахованих, як правило, на довгостроковій основі (2-5 років).