3. Утвердження шляхів та засобів національного виховання дітей та молоді

Актуалізувати знання з питання «Напрями виховання»

У "Концепції національного виховання дітей та молоді у системі національної системі освіти" визначені пріоритетні напрями та шляхи забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. В Україні, як і в інших країнах світу, історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність українського народу.

Національне виховання - це виховання дітей та молоді на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях, обрядах, багатовіковій виховній спадщині, духовності. Воно є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання.

"Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури".

Система національного виховання ґрунтується принципах: народність, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізація, демократизація, безперервність, етнізація, диференціація та індивідуалізація виховного процесу; систематичність і варіативність його форм і методів; свідомість, активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів; зв'язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу і продуктивною працею; інтегратнвність виховання як єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.

Сутнісні основи національного виховання визначаються ідеями національного світогляду, філософії, ідеології, засадами родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що увібралив себе надбання національної виховної мудрості.

4. Особливості реформування професійної, вищої та педагогічної освіти

У галузі вищої освіти передбачається стратегічне завдання - перехід до

гнучкої, ступеневої системи підготовки фахівців для підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, піднесення вищої освіти в Україні на рівень досягнень найбільш розвинених країн світу шляхом здійснення ряду міжнародних проектів та інвестицій. Проектується подальше підвищення рівня і ефективності наукових досліджень у вищій

школі.

Професійна освіта здійснюється в системі вищих та середніх спеціальних навчальних закладів: в університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах, технічних, педагогічних, медичних та мистецьких училищах. Професійно-технічна освіта надається в середніх професійно-технічних училищах, які забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні

акредитації:

перший рівень - технікум, училище, інші прирівнені до них вищі заклади освіти;

другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади освіти;

третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) -інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст – забезпечують технікуми, училища, інші види закладів освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи

навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися з відривом

від виробництва (очна), без відриву (вечірня, заочна форма), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Запитання для закріплення:

Загальні тенденції утвердження національного виховання.

Особливості формування громадянськості школярів.

У чому полягає сутність неперервної освіти?

Поясніть, як ви розумієте термін «державно-громадське управління» освітою.

Перерахуйте головні критерії, за якими визначаються якості сучасної освіти.

Тести

1. Нетрадиційний шлях здобуття вищої освіти в Україні:

а) заочна форма навчання;                б) екстернат;

в) дистанційне навчання;                   г) індивідуальне навчання.

2. Освічена українська людина XXI століття  повинна вміти:

а) читати, писати, рахувати;

б) читати і плавати;

в) має загальні і комп'ютерні навички;

г) має загальноосвітні і професійні навички.

3. Навчальний загальноосвітній заклад  нового типу:

а) школа - дитячий садок;                 б) колегіум;

в) малокомплектна школа;                г) академія.