2. Реформування освіти на сучасному етапі розвитку українського суспільства

Стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі: відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості; виведення освіти в Україні на рівень розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її

концептуальних, структурних, організаційних засад. Передбачається створення на рівноправній основі недержавних закладів освіти та глибокі демократичні перетворення у традиційних державних навчально-виховних закладах .

Пріоритетні напрями, основні шляхи і принципи наступного реформування освіти спрямовані на досягнення певних стратегічних цілей. Шляхи реформування кожної з лапок системи освіти: дошкільного виховання, в якому поєднуються сімейне і суспільне виховання; загальноосвітньої підготовки на національній основі, в якій реформуванню піддаються зміст гуманітарної та природничо-математичної освіти, трудової та фахової

підготовки в середній ланці освіти.

Суттєва увага приділяється національному вихованню, головною метою якого є надбання молодим поколінням соціального досвіду успадкування духовних надбань українського народу, формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою.

Реформування потребують:

1. Потребує зміни сам зміст навчання. Слід більш чітко та однозначно визначити фундаментальні знання у різних сферах вивчення людини і світу, сепарувати їх від надмірної інформаційної складової, що повинна виконувати роль ілюстративного супроводження пізнавального процесу. З урахуванням людиноцентристських тенденцій, слід, не зменшуючи можливості пізнання природи і світу, надати більшу можливість для пізнання людини, її психолого-фізіологічних та життєдіяльнісних особливостей, для індивідуального самопізнання. Необхідно також відпрацювати механізм систематичного оновлення змісту навчання відповідно до розвитку науки та набуття людством нових знань. Зміст навчання повинен відображати все багатство раціональних знань людства, у тому числі і в духовній сфері. Забезпечити через систему окремих предметів цілісне бачення дитиною навколишнього світу та органічне включення в нього загальнолюдської, зокрема власної діяльності.

2. Потребує корекції направленість навчального процесу. Традиційно він зазвичай зводиться до виконання завдання щодо засвоєння учнем певної суми знань та здатності відтворити їх під час контролю.

Динамізм зміни знань, інформації, технологій означає, що навчити у школі чи навіть в найкращому університеті людину на все життя неможливо. Рано чи пізно вона втратить конкурентоспроможність, стане функціонально недієздатною. Виникає потреба вироблення в учня розуміння необхідності та уміння навчатись упродовж життя.

3. В інформаційному суспільстві знання стають безпосередньою продуктивною силою. Учень, студент у навчальному і виховному процесі повинен набути важливих компетенцій через застосування знань. Для цього необхідний перехід від кваліфікації до компетенції, яка дає змогу знаходити рішення в будь-яких професійних та життєвих ситуаціях, що уможливлює діяльність освіченої особистості незалежно від локального чи глобального контексту ринку праці. Така людина, оволодівши технологією прийняття рішень, свободою вибору, буде здатна адаптуватись в умовах постійних змін.

4. Утвердження особистісно-орієнтованої педагогічної системи, яка могла б реалізувати принцип дитиноцентризму в навчально-виховному процесі як відображення людиноцентристської тенденції у розвитку сучасного світу.

Заміна авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, суб'єктно-об'єктних відносин між вчителем і учнем - суб'єктно-суб'єктивними, здійснити інші демократичні зміни з тим, щоб із стін навчальних закладів виходили люди самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної життєдіяльності в різних сферах життя. Тільки так можна утвердити стабільну демократію та громадянське суспільство в країні, адже лише самодостатня особистість здатна брати на себе відповідальність і бути ефективною в ринковій економіці.

За таких підходів забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Мета: побудувати всю справу навчання і виховання кожної конкретної дитини на основі її природних здібностей, а значить - покласти в якості основних стимулів навчання інтерес дитини, задоволення її потреби в пізнанні, самопізнанні і розвиткові.

Впровадити профільне навчання в старшій середній школі

5. Освіта повинна готувати людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв'язків - від контактів із найближчим оточенням до глобальних зв'язків. Важливо навчити співжиттю з іншими людьми і суспільними структурами, виробляти вміння регулювати різні психологічні, соціальні, політичні, міжнаціональні конфлікти з дотриманням вимог культури плюралізму думок. Людина повинна розуміти і керуватись світоглядними принципами «Єдність у розмаїтті» та «Доповнення замість протиставлення».

В умовах глобалізації не зменшується, не щезає, а навпаки - актуалізується завдання зміцнення внутрішньонаціональних, громадянських зв'язків, патріотичного єднання нації, народу, а отже - вироблення відповідних почуттів у дитини.

Глобалізація - це тенденція до єдності світу, до загострення в цивілізованих рамках конкуренції між державами-націями. І тільки згуртована, консолідована нація зможе найбільшою мірою усвідомити власний національний інтерес і найбільш ефективно його відстояти у стосунках з іншими державами. Створити найліпші умови для життя та розвитку громадян своєї держави.

Держава буде тим більш успішною, чим більшою мірою її громадяни будуть здатні до спілкування зі світом. Треба здійснити своєрідний «мовний прорив». Це означає, з одного боку, забезпечити знання усіма громадянами української мови, як потужного національно-об'єднуючого чинника, також рідної мови, а з другого - забезпечити вільне володіння кожним випускником навчального закладу однією чи декількома іноземними мовами.

Введено вивчення першої іноземної мови з 1 класу.

6. Освіта повинна набути інноваційного характеру, а її вихованці мають бути здатними до інноваційного типу життя і життєдіяльності. Динамізм об'єктивно обумовлює змінність як надзвичайно важливу рису способу життя людини. Необхідно формувати особистість здатну до сприйняття і творення змін, налаштовану на сприйняття зміни як природної норми, а застій, незмінності, застиглості - як прикрий виняток. У наш час стабільно успішним та ефективним суспільство і окрема людина можуть бути лише перебуваючи в постійних змінах, а значить - у динамічному розвиткові.

Практичне завдання: побудувати ефективну систему безперервної освіти впродовж життя. У практичній площині актуальним є реанімація на новій основі дошкільної освіти, організація освіти дорослих як у діючих освітніх закладах, так і надання освітніх послуг через дистанційну освіту, ЗМІ, особливо телебачення, зусиллями громадських організацій.

Суспільство XXI століття цілком слушно називають «суспільством знань», бо саме знання визначають і матеріальне, і духовне життя. Самі знання постійно примножуються, і людина, природно, витрачає все більше часу для набуття знань. Проявляється це, наприклад, у тому, що вища освіта перестає виконувати лише традиційну функцію підготовки фахівців для, як ми раніше говорили, народного господарства. Здобуття вищої освіти стає все більш обов'язковим етапом у розвитку особистості. Держава, яка проводить таку освітню політику, цим самим створює необхідні передумови для застосування новітніх науково-інформаційних технологій, ефективність використання яких залежить від рівня розвитку, освіченості людини.

У суспільстві знань, де на основі останніх повинне відбуватись формування особистості, вся життєдіяльність також не може бути успішною без відповідної масової педагогічної культури, без педагогізації суспільства, надання сучасних педагогічних знань батькам, усім дорослим. Педагогізація суспільства - багатовимірний процес, важлива складова якого полягає в ліквідації педагогічно-психологічної неграмотності, розповсюдженні сучасних знань з природи, навчання та виховання дитини.

XXI століття надає нові можливості для освітньої діяльності. Це пов'язано із сучасними інформаційними технологіями, комп'ютерною технікою, яка суттєво розширює пізнавальні можливості людини.

Комп'ютер: конкурентоспроможність на ринку праці; засіб індивідуалізації навчання; комп'ютер, підключений до глобальних комп'ютерних мереж, відкриває шлях до знань і досвіду усього людства, що в умовах глобалізації слугує важливим чинником успішності людини і нації; дистанційне навчання.

Нові завдання освіти вимагають застосування в широкому масштабі інноваційних педагогічних технологій що базуються на фундаментальних епістемологічних та герменевтичних аспектах педагогіки і дидактики, пов'язаних з мистецтвом розуміння та високою комунікативною культурою. Органічною стає потреба у конституюванні множинності освітніх траєкторій, для яких характерна варіативність методик, що активізують розумову діяльність та творчо організовують освітній простір, Найперспективнішою інноваційною технологією вважають «кейс-стаді» - навчання з використанням конкретних навчальних ситуацій, тренінгові технології - тренінг ділової комунікації, особистісного розвитку, комунікативних умінь тощо.

Перегляд стандартів освіти.Стандарти повинні збагачуватися шляхом диференціації учасників навчального процесу за рівнем підготовки. Інноваційний підхід вимагає врахування середнього рівня інтелекту, поглиблення та розширення програми навчання для «просунутих» і створення індивідуальних програм підвищеного рівня для особливо обдарованих.

В контексті застосування нових інформаційних технологій центром тяжіння стає учень (студент), який активно вибудовує свій навчальний процес, вибираючи основну траєкторію в освітньому середовищі, то важливою функцією вчителя (викладача) є його вміння сприяти учням (студентам) в ефективному і творчому освоєнні інформації, в розвиткові критичного осмислення здобутої інформації. У світовому освітньому середовищі в зв'язку зі зміною парадигми педагогічних функцій стали використовувати термін facilitator - той, хто сприяє, полегшує, допомагає вчитися.

Ніщо і ніхто не спроможний повністю витіснити і замінити мистецтво безпосереднього педагогічного діалогу «Вчитель - Учень». Тому особливо важливою є підготовка високопрофесійних педагогічних та науково-педагогічних працівників, які відповідають інтеграційному критерію «педагогічна майстерність + мистецтво комунікування + нові технології».

Висока культура комунікування вимагає розвитку та поглиблення риторичного виміру в освіті. Мистецтво риторики стає вкрай важливою складовою навчального процесу. Риторичні вміння немислимі без постійного плекання культури читання. Всебічна підтримка читання - стратегічно важливого елементу культури, інструменту підвищення інтелектуального потенціалу нації, творчого розвитку особистості та соціальної активності українського суспільства, - є не лише освітньою, а й загальнодержавною проблемою.

Освіта в добу глобалізації та високих технологій - це фактор соціальної стабільності, економічного добробуту країни, її конкурентноздатності та національної безпеки. ОсвітА - загальнонаціональна, стратегічно важлива проблема.

Особливість освітньої політики полягає в тому, що вона органічно поєднує в собі політичні, соціальні, економічні і власне освітні аспекти.

XXI століття вимагає, щоб Україна створювала необхідні умови - інтелектуальні, економічні, соціальні, політичні, моральні, - які б підвищували педагогічну мотивацію і високо поціновували гідність педагога, науковця, інтелектуала. Тільки за такої умови освітнє середовище може формувати і розвивати сучасну демократичну особистість, удосконалювати ідеали та цінності відкритого громадянського суспільства, реалізовувати національні інтереси, вибудовувати спільний європейський дім, відчувати єдність світу в його розмаїтті, і постійно розвивати та збагачувати людську солідарність.