Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний коледж»

Херсонської обласної ради

Предмет: педагогіка

Модуль № 6

Семестр VII

Кількість годин 2

Лекція

Тема: Моральне виховання

Викладач: Тупікіна С.В.

Розглянуто на засіданні

Предметної (циклової ) комісії викладачів психолого-педагогічних дисциплін

Протокол № _____ від ___________

Голова предметної (циклової ) комісії

________________________________

м. Берислав

Тема лекції: Моральне виховання

Знати: суть, завдання та зміст морального виховання, його місце в системі формування особистості; морально-етичні норми українського народу та місце морального виховання в народній педагогіці; погляди видатних педагогів на проблему; шляхи і засоби розв’язання завдань морального виховання.

Вміти: з метою всебічного і гармонійного розвитку особистості, максимального впливу на моральність учнів на основі знань про сутність, структуру, логіку протікання морального виховання, його шляхи і засоби вміти планувати та здійснювати виховний вплив на учнів у ході виховної роботи з урахуванням динамічності процесу морального виховання та змін, що відбуваються в суспільстві.

Тип лекції: тематична.

Ключові поняття: мораль, моральність, моральне виховання, морально-етичні норми,патріотизм, інтернаціоналізм, націоналізм, гуманізм, гуманний, екологія, право, правове виховання, дисципліна, дисциплінованість.

План

1. Поняття про мораль, моральне виховання

2. Завдання морального виховання

3. Морально-етичні норми, що історично склалися в народі.

4. Видатні педагоги про моральне виховання. /Семінарське заняття

5. Психолого – педагогічної основи морального виховання молодших школярів

6. Зміст морального виховання

7. Шляхи і засоби морального виховання

Основна література

1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України. – К.: Либідь, 2006. - 424с.

2. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 2002. – 407с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007.- 516с. - С.115 – 118.

4. Етнографія України /За ред. С.А. Макарчука. – Львів: Світ, 2004. – 520.

5. Закон України «Про загальну середню освіту». - К., 1999.

6. Закон України «Про освіту» //Освіта. – 1996. - 21 серпня.

7. Киричок В.А. Моральне виховання другокласників //Навчання і виховання учнів 2 класу /Упоряди. Савченко О.Я. - К.: Видавн. «Початкова школа», 2003. - С.10 - 33.

8. Киричок В.А. Моральне-етичне виховання третьокласників //Навчання і виховання учнів 3 класу /Упоряди. Савченко О.Я. - К.: Видавн. «Початкова школа», 2004. - С.47- 60.

9. Киричок В.А. Виховання гуманістичних цінностей //Навчання і виховання учнів 4 класу /Упоряди. Савченко О.Я. - К.: Видавн. «Початкова школа», 2005. - С.77 - 92.

10. Конвенція прав дитини – К.: 2000.

11. Концепція національного виховання //Початкова школа. - 1995. - №2. - С.48-52.

12. Кузьминський А.І, Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: – Знання, 2007. - 447с. – С.238 - 254.

13. Кузьминський А.І.,Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К.: Знання. – Прес., 2003. - 429с.

14. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 647.

15. Педагогіка: Хрестоматія /Уклад. Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. – К.: Знання - Прес., 2003.- 700с.

16. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5т. К.: Рад. шк., 1976.

17. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. – К.: Рад. шк., 1977.

18. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академвидав, 2007. - 560с. – С.271 – 276.

Додаткова література

1. Боряк О. Україна: етнокультурна мозаїка. – К., 2006. – 328с.

2. Воропай О. Звичаї українського народу. – К.: Школа, 2006. - 384с.

3. Воспитание. Второй класс. /Под ред. М.П. Осиповой. – Минск: Интерпрессервис; Экоперспектива, 2003. – 416с.

4. Воспитание.Первый класс /Под ред. М.П.Осиповой. – Минск: Интерпрессервис; Экоперспектива, 2002. – 431с.

5. Воспитание.Подготовительный класс /Под ред. М.П.Осиповой. – Минск: Интерпрессервис; Экоперспектива, 2002. – 336с.

6. Гальцев С. Польовий практикум в екологічній освіті //Відкритий урок. -

2009. - №6. - С.65 - 68.

7. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. – К.: 2006. - 256с.

8. Діти та проблема шкільної дисципліни //Відкритий урок. – 2009. - №2. -С.70 - 73.

9. Дмитренко А. Правова освіта і виховання //Школа. - 2009. - №3. –

С.41 - 56.

10. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Просвещение, 1999.

11. Книга вчителя початкової школи: Довідниково-методичне видання

/Упоряд. Г.Ф. Древаль, А.М.Заїка. - Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС. 2006. - 464с.

12. Кошовська Т.М. Екологія мовою цифр. //Початкова школа. – 2009. - №1. - С.31 - 35.

13. Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів: теорія і технологія. - К.: ВД «Стилос», 2006. - 543с.

14. Настільна книга педагога /Упоряд.Андрєєва В.М., Григориш В.В. - Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 352с.

15. Петрова Г., Макальова Л. Казка у вихованні моральних почуттів.

//Відкритий урок. - 2009. - №6. - С.32 - 33.

16. Проблеми шкільної дисципліни. //Відкритий урок. – 2009. - №7 - 8. –

С.12 - 13.

17. Рибальченко І.М. Супутник класного керівника. 1- 4 класи. – К.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007. - 176с.

18. Трихін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - 368с.

19. Цикл бесід з основ правових знань, 4-й клас //Початкова освіта. – 2009. -

№8. - С.25 - 29.

20. Шкода М.Н. Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди. прикмети українського народу. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БАС», 2008. - 544с.

Д.з. 1. Підготуватись до семінарського заняття «Видатні педагоги про моральне виховання, його особливості у різних педагогічних системах».

2. Повідомлення: « Народна педагогіка про моральне виховання».

3. Підготувати матеріал до ділової гри: Шляхи і засоби морального виховання.

4. Скласти узагальнюючу таблицю:

Зміст	Суть	Навчання	Позакласна робота	Приклад

1. Поняття про мораль, моральне виховання

На протязі дня кожний з нас виконує десятки різних правил поведінки.

• Яких?

• Яке це має значення в житті суспільства?

Основною базою і визначальною складовою частиною змісту виховання є моральне виховання.

Мораль – одна з форм суспільної свідомості: сукупність певних правил і норм поведінки людини в суспільстві, що склалася історично.

Моральність – сукупність навичок і звичок людини, пов’язаних з дотриманням правил і норм моралі.

Коли виникла мораль? Виникла мораль з появою суспільства.

Чому?

Як передавалися норми моралі?

Має історичний характер: в різні історичні епохи однакові вчинки і дії людей можуть оцінюватися різними людьми – представниками різних класів – по- різному т.т. одним вони будуть здаватися добрими, справедливими, а іншим – ганебними, несправедливими. Приклад: кріпосне право в Росії; «Легенда про Нараямі», Ю. Ритхеу «Сон в начале тумана».

Класовий характер в класовому суспільстві. Мораль пов’язана з існуючими суспільними відносинами.

Загальнолюдські цінності.

Загальнолюдський та історичний аспекти моралі.

Мораль впливає на економіку, культуру, соціальний прогрес – на всі сторони людського життя.

Християнські заповіді – загальнолюдські цінності.

Мораль і політика.

Моральне виховання полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до вимог суспільства. Пов’язуємо зі знаннями моральних правил і принципів, з їх неухильними дотриманням.

Моральне виховання – процес безперервний, цілеспрямований, дієвий, двобічний.

Методологічною основою м.в. є етика.

Моральні норми – це вираження певних відносин, що визначаються мораллю суспільства, вимоги до характеру і поведінки особистості в різних сферах суспільного і особистого життя, в контактах з іншими людьми.

2. Завдання морального виховання

Мета і завдання морального виховання визначені в державних документах.

Метою м.в. є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм, принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Завдання морального виховання (за Законом України «По освіту»): «Формування єдності моральної свідомості, почуттів, навичок та звичок правильної поведінки».

Завдання:

• Формування в учнів загальнолюдських норм гуманістичної моралі (добра, взаєморозуміння, милосердя, віри у творчі можливості людини).

• Формування національної свідомості, моральних переконань, моральних почуттів.

• Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування.

• Культивування інтелігентності.

/Самостійно опрацювати Концепцію національного виховання та виписати завдання морального виховання./

3. Морально-етичні норми, що історично склалися в народі

Морально-етичні норми, що історично склалися в народі: повага і любов до вільної праці; утвердження ідеалів добра, краси, гуманних стосунків, знання свого родоводу.

Моральне виховання в народній педагогіці

Літературні пам’ятки: «Повість временних літ», «О законе и благодати», «Устав Владимира Всеволодовича», «Повчання Володимира Мономаха», «Слово о полку Ігореві » - увага предків моральному вихованню.

Значущі якості: доброта, справедливість, милосердя, любов до свого народу, Батьківщини, працелюбність.

Найбільша ганьба, найбільший гріх людини пов’язані з неправедним життям.

Ставлення до норм моралі було не рівнозначним. Коли, обурений греками князь Святослав побачив неминучість загибелі свого війська ( похід 917), він звернувся до нього з такими словами: «Нам немає куди подітись, бажаємо ми того чи ні – повинні битись. Так не посоромимо землі руської, але поляжемо тут кістьми бо мертві не приймають ганьби»

(«Повість времінних літ»). Але той же Святослав, не замислюючись, вбиває рідного брата Гліба, коли той приймає християнство.

Кожне плем’я ( пізніше – князівство) мало свої звичаї і закони, «свій нрав», одержані від предків, але всі вважали ганьбою зраду народу.

Заговір матері над сином аби вберегти його від смерті: «Будь ти, моє дитятко ненаглядне, світліше сонечка, міцніше каміння. Відведу я від тебе чорта страхітливого, лісовика одноокого, збережу тебе від злого водяника, від заклунки Київської, від хитрого чорнокнижника. І будь ти збережений від смерті даремної, але коли прийде година твоя смертна, повернись до Батьківщини славної, вдар їй чолом, припади до сирої землі і засни сном солодким та не збудним».

Уже в VII – VIII ст. існували «звори» усних моральних стандартів, які розповсюджувалися у вигляді приказок, афоризмів, порад, правил поведінки. В народі ці правила називали «вежеством». Вони застерігали, попереджали:

• бережись, друже, якщо тільки землю будеш обробляти, а душу пустою залишати;

• знак чоловічої доброчесності – не вміння починати справу, а вміння її завершувати;

• час не сховає твоїх поганих справ;

• бажай краще хіба – солі, ніж достатку з лихом;

• краще почути від когось про лихо, ніж говорити про це комусь іншому.

Народні перекази, легенди – чудовий засіб морального виховання.

На малих і великих майданах, у церквах і монастирях, на ярмарках у годину відпочинку в далекій подорожі, на народних святах гуслярі та бандуристи відтворювали перед слухачами героїчні події.

Після хрещення Русі моральна вихованість ставиться у залежність від розумового розвитку. Звіт моральних правил стосується як простої людини, так і князя. Лише того князя любили і поважали, який був добрим, освіченим, справедливим, особисто брав участь в управлінні державою. Мораль середньовіччя вчила «не забувати убогих», не дозволяти сильному губити слабшого, завжди напоїти і нагодувати «страждущего и нищего», допомагати старим людям вважалася джерелом і початком «усякого добра». Милостиня вважалася джерелом і початком «усякого добра».

Братські школи південно–західної Русі: «Азбуковники» (перші підручники з педагогіки) включали не тільки «увещания учення», а й моральні правила, корі стосуються поведінки підлітків та юнаків, формували в них норми спілкування:

• гнів сушить кістки, трощить серце,

• хто гнів свій подолає, той міцним буде;

• зла людина, як вугілля: якщо не палить, то чорнить;

• меч ранить тіло, а зле слово – розум;

• тільки той сміливий і хоробрий, хто сам себе подолати може.

Народні свята, обряди, традиції були постійними супутниками людського життя. Вони допомагали зберегти національну культуру, розвивати естетичні почуття та смаки народу, вирішували завдання морального виховання: розкривали вічну боротьбу між добром і злом, зрадою і вірністю, обов’язком та безвідповідальністю, славою і ганьбою.

Доросле покоління дбало про те, щоб діти росли здоровими фізично і психічно.

Проте, перш ніж виховувати когось, виховуй себе, адже:

• яблуко від яблуні не далеко падає;

• з ким дитина поведеться, від того й набереться;

• не ладні ті діти, яким не докоряють ні батьки, ні діти;

• з ким хліб – сіль водиш, на того ж і походиш;

• добре мати для своїх дітей, а земля – для всіх людей;

• добра сім’ї сильніша за багатство;

• всі ми розумні повчати, а самі не відаємо, що творимо.

Моральні норми, що стосувалися дітей:

• таким будь для батьків своїх, якими хочеш бачити дітей своїх;

• при старших – мовчи;

• хворого повідай, мертвого – проведи;

• близьких своїх завжди кохай;

• чого не вмієш, того навчись;

• нехай не застане тебе сонечко в лісі;

• не за свою справу не берись, за своєю роботою – не лінись;

• чого в іншій людині не любиш, того й сам не роби;

• від добрих слів язик не відсохне;

• у чужій хаті будь непримітним, але привітливий;

• не сором мовчати, коли нема що сказати;

• одержав добро – пам’ятай, а зробив добро – забудь.

Ці норми морального спілкування диктували конкретну поведінку на різні випадки життя.

Увага навчанню:

• важко вчити нерозумних і впертих;

• початок знань – усвідомлення неосвіченості, темноти своєї;

• неможливо багато знати, коли рідко вчилися;

• неосвічена людина завжди вважає себе наймудрішою.

Провідний компонент морального виховання – навчити ремесла і виховувати любов до праці (праця – потреба, а не тягар). Людина, яка зуміла і любила трудитися, цінувала свою і чужу працю, користувалася загальною повагою. (Жартівні пісні про ледарів: «Грицю, Грицю, до роботи».)

Любов до природи – моральна характеристика людини:

• природа – царю воєвода;

• природа – твій стіл і ліжко;

• «Природу не надо увечь, а надо беречь»;

• з природою, як з щасливою нагодою.