2. Предмет і функції мікроекономіки

Мікроекономіка має довгу й складну історію, що бере початок від класичної політекономії (вчення Адама Сміта про „незриму руку ринку”).

Однак становлення мікроекономіки як самостійної науки припадає на останню третину ХІХ ст.

Створення мікроекономіки як науки пов’язують з іменами Леона Вальраса (1834-1910), Карла Менгера (1840-1921), Альфреда Маршалла (1842-1924). Ці вчені-економісти незалежно один від одного й різними шляхами прийшли до створення теорії ринкової рівноваги, яка в подальшому була розвинута видатними економістами Фрідріхом Візером в Австрії, Френсісом Еджуортом й Уільямом Джевонсом в Англії, Вільфредо Парето в Італії, Джоном Кларком і Ірвінгом Фішером в США.

У межах даної теорії була створена струнка система формул, графіків та схем, що описують поведінку споживача, розвиток та співвідношення попиту і пропозиції, ринкову рівновагу та інші економічні процеси.

У центрі уваги мікроекономіки знаходиться окремий економічний суб’єкт з його потребами, уподобаннями, пріоритетами. Окремий економічний суб’єкт – це первинний елемент господарської системи, який самостійно здійснює економічні функції. Це може бути фірма, домашнє господарство, виробник, споживач, власник землі, капіталу, робочої сили.

Зауважимо, що означені економічні суб’єкти різноякісні. Так, фірма одночасно є і виробником, і споживачем, і інвестором, і власником. Тому мікроекономіка розглядає фірму в кожному із її станів окремо.

Предметом мікроекономіки є вивчення поведінки окремого економічного суб’єкта, тобто процесу випрацювання, прийняття та реалізації рішення про те, як діяти в певній економічній ситуації.

Мікроекономіка виконує позитивну й нормативну функції. Позитивна – мікроекономіка вивчає факти, пов’язані з економічною поведінкою окремих економічних суб’єктів, залежності між ними – це описова, пояснювальна функція. У той же час, аналізуючи поведінку економічних суб’єктів, вивчаючи, якими правилами економічний суб’єкт керується при прийнятті рішень, можна передбачити величину попиту, сформувати прогноз на майбутнє. При цьому мікроекономіка виконує нормативну функцію.

Завданням мікроекономіки є формування економічного мислення для ринкових умов.

3. Методологічні засади мікроекономіки

Під методологією розуміється сукупність засобів пізнання, що застосовуються даною наукою. Вони поділяються на загальні й специфічні. У ролі загальних мікроекономіка використовує ті самі, що і макроекономіка, принципи пізнання. (Вони характеризуються в курсі макроекономіки. Див. Макконнелл К., Брю С. Економікс Т.І.). Тому далі звернемось до аналізу специфічних принципів пізнання, що використовуються у мікроекономіці.

Вихідним пунктом мікроекономічних досліджень є економічний суб’єкт, його потреби, які він може задовольнити, споживаючи економічні блага. Очевидно, що першорядне значення в мікроекономічному аналізі має попит як зовнішній прояв потреб. Подальша логіка така: від попиту до виробництва і знову до попиту. (Попит обумовлює необхідність виробничої діяльності, результатом якої є товари та послуги, що цей попит задовольняють. Власники факторів виробництва одержують за них певну плату у формі заробітної плати, прибутку, відсотку, ренти... Одержавши доход в тій чи іншій формі, вони знову з’являються на ринку, але вже як покупці економічних благ).

У мікроекономічному аналізі широко використовуються граничні величини (гранична виручка, граничні витрати, гранична корисність та ін.). Це обумовлено тим, що при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів застосовується техніка оптимізації, а значить, основні поняття в аналізі мають граничний характер.

Використання граничних величин дає змогу застосовувати математичні методи в мікроекономічному аналізі, а використання математичних величин, їх кількісна визначеність і взаємообумовленість дозволяє поглибити економічні знання.

При вивченні взаємозв’язків економічних суб’єктів одного з одним на мікрорівні широко використовується метод визначення рівноваги.

Одним з найважливіших методологічних посилань мікроекономіки є гіпотеза про раціональну поведінку людей. Раціональна поведінка - це поведінка, спрямована на досягнення максимуму результатів при існуючих обмеженнях. Зрозуміти, що мається на увазі під раціональною поведінкою, допоможуть слова героя повісті Ф.М. Достоєвського " Записки з підпілля": "Із чого взяли ці всі мудреці, що людині треба якогось нормального, якогось доброчесного бажання? З чого це уявили вони, що людині треба неодмінно розсудливо вигідного бажання? Людині треба одного - тільки самостійного бажання, чого б ця самостійність не коштувала і до чого б не призвела?" З цієї точки зору однаково раціональною буде визнана поведінка, наприклад, і запеклого курця, і ненажери, і добропорядної людини, поведінка якої підпорядкована турботі про здоров'я. Економістів цікавить лише те, як люди реалізують свої "самостійні бажання," або суб'єктивно зрозумілі інтереси в світі обмежених можливостей, і що з цього може вийти.

Одним з методів наукового аналізу пізнання є моделювання, що дозволяє досліджувати економічні явища шляхом побудови і вивчення їх умовних образів, моделей. Оскільки через специфіку ринкової економіки експериментальне моделювання (експеримент) неможливе, то використовується теоретичне. Мікроекономічний процес, що вивчається, можна описати словами (словесна модель), виразити математично у вигляді рівняння чи системи рівнянь (математична модель) або намалювати (графічна модель). Можливе одночасне застосування всіх способів. Виділяють також лінійні й нелінійні моделі.

Таблиця 1.

Класифікація мікроекономічних моделей залежно від припущення, на якому ґрунтується модель

Назва моделі	Припущення моделі	Суть моделі
Гранична модель	Нескінченно малі зміни одного змінного фактора впливають на результат діяльності економічного суб’єкта	Дослідження впливу приросту кількості працівників на одну одиницю на обсяг виробництва фірми та доцільність (чи недоцільність) розширення обсягів виробництва
Рівноважна модель	Ринковій системі, як і її складовим, природно властива рівновага	Дослідження відхилення ціни від рівноважного рівня на порушення рівноваги одно товарних чи галузевих ринків
Раціоналістична модель	Усі економічні суб’єкти діють раціонально, тобто так, що вигоди перевищують витрати	Дослідження того, як раціональний суб’єкт, керується власним егоїстичним інтересом, задовольняє потреби суспільства
Оптимістична модель	Економічні суб’єкти є раціональними оптимізаторами	Дослідження поведінки суб’єкта, за якої він досягає найвищого результату при заданих витратах або ж заданого результату при мінімальних витратах ресурсів