Українська етнографія

К.і.н., доцент В.І. Лущай

І. Пояснювальна записка

Самобутня і стійка етнічна матеріальна і духовна культура є свідченням багатовікової етнічної історії, запорукою безсмертя будь-якого народу. Глибоке вивчення етносу з позицій етнології неможливе без всебічного дослідження здобутків її матеріальної і духовної культури. Український народ за свою тисячолітню історію сформував надзвичайно місткий і автентичний пласт матеріальної і духовної культури, що потребує не лише вивчення, а й відродження і збереження для майбутніх поколінь українців.

Одним з найважливіших завдань курсу “Українська етнографія” є залучення студентської молоді до витоків народних звичаїв та традицій, нагромадженого попередніми поколіннями досвіду в різних галузях народної культури. Любов до України, до землі своїх дідів і прадідів виховується шляхом вивчення багатства і різноманітності української національної культури, знання свого родоводу, усвідомленням свого коріння. Розкриття надбань української культури і особливостей народного побуту, визначення ролі народної культури українців у світовому культурному процесі створює необхідний ґрунт для розуміння неоціненного спадку попередніх поколінь. Вивчення етнографії має сприяти поєднанню у світогляді загальнолюдських цінностей, естетичних ідеалів. Через пізнання багатств національної культури формуватимуться естетичні смаки і уподобання, визріватимуть навички до сприймання справжніх культурних цінностей.

Викладання цього курсу відіграє важливу роль у вирішенні актуальних у науковому і практичному значенні проблем, пов'язаних з відродженням українських обрядів та звичаїв, їх повернення до активного побутування у громадському житті населення України, збагаченню духовного світу молоді.

Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:

предмету української етнографії, визначення основних етапів становлення та розвитку етнографічної науки в Україні та їх змісту;

особливостей традиційних галузей господарства українського народу, домашніх промислів і ремесел;

форм і типів сільських поселень в Україні, конструктивних особливостей та планувальних типів традиційного житла;

чоловічого та жіночого комплексів традиційного українського народного одягу, особливостей форм традиційного народного одягу;

елементів та особливостей системи харчування;

особливостей громадського життя та звичаєвого права українців;

етнічної специфіки традицій звеличення сім’ї, шлюбу, домашнього вогнища;

типів і форм шлюбу, історичних типів сім’ї, трьох стадій формування української родини;

циклів весільної обрядовості українців, весільних обрядів та звичаїв, регіональних типів українського весілля, їх особливостей;

форми і змісту родильних звичаїв і обрядів, циклів родильної обрядовості;

поховально-поминальних звичаїв і обрядів нашого народу;

обрядового та звичаєвого багатства чотирьох циклів календарних свят українського народу, співставлення трудового с/г календаря – основи календарних свят і обрядів з церковним календарем;

раціональних знань і уявлень народу, набутих шляхом життєвого і виробничого досвіду в галузях народної медицини, ботаніки, зоології, математики, метрології, астрономії, космогонії;

дуалізму світоглядних уявлень народу та історичних шарів світогляду українців: демонологічного, міфологічного та християнського ;

основних напрямів та характерних рис народного мистецтва українців.

На основі цих знань повинні бути сформовані вміння:

сформулювати предмет української етнографії, визначити основні етапи становлення та розвитку етнографічної науки в Україні та їх зміст, аналізувати вплив етнографічних центрів на розвиток етнографічної науки, аналізувати збирацьку, наукову і видавничу діяльність видатних представників етнографічної науки в Україні;

розпізнавати характерні етнічнообумовлені особливості традиційних галузей господарства українського народу, порівнювати значення основних і допоміжних господарських занять у житті народу, враховуючи регіональну специфіку;

визначати та відрізняти в межах всього комплексу домашніх промислів ремесел найбільш характерні та розповсюджені з метою збереження існуючих та відновлення забутих народних ремесел та промислів;

представляти загальне історико-культурне тло, на якому відбувалась еволюція форм і типів сільських поселень в Україні та планувальних типів традиційного житла, його конструкції, інтер'єру та екстер'єру;

визначати особливості форм традиційного народного одягу, зокрема, крою, матеріалу, способу носіння, оздоблення тощо;

виявляти розуміння системи харчування як складової матеріальної культури українців, визначати її елементи та особливості;

узагальнювати і аналізувати досвід регулятивних механізмів громадського життя українців, аналізувати норми звичаєвого права і визначати їх вплив на життя українського народу;

формувати уявлення про дошлюбне спілкування молоді як про невід'ємну частину шлюбних звичаїв українського народу, усвідомлювати етнічну специфіку етичних традицій звеличення сім'ї, шлюбу, домашнього вогнища;

виділяти та інтерпретувати типи і форми шлюбу, історичні типи сім'ї, а також розрізняти всі три стадії формування української родини;

визначати особливості українського весілля через аналіз передвесільного, весільного та післявесільного циклів обряду, розпізнавати та порівнювати регіональних типи українського весілля;

описати за формою і змістом родильні звичаї і обряди, чітко розрізняти цикли обрядів, пов'язаних з народженням дитини /передродові, власне родильні, післяродові та соціалізуючі/;

пояснити космогонічну сутність поховально-поминальних звичаїв і обрядів нашого народу, визначити витоки неоднозначного ставлення до шанування померлих та культу предків в етнічному середовищі українців.

чітко формулювати й охарактеризовувати чотири цикли календарних свят, виявляти основу календарної обрядовості - с/г цикл робіт, співвідносити трудовий с/г календар – основу календарних свят і обрядів з церковним календарем, визначити необхідність збереження і відновлення набутих народом традицій, в процесі навчання набути знання про календарну обрядовість шляхом порівняння вже відомих з різних джерел матеріалів новими, більш глибокими й деталізованими на основі польових етнографічних досліджень;

оцінити неперевершену значимість здобутків календарно-обрядового фольклору українців /колядки, щедрівки, веснянки, риндзівки, русальні, купальські пісні тощо/ з метою збереження й використання у вихованні естетичних смаків підростаючого покоління;

розпізнавати і порівнювати раціональні знання і уявлення народу, набуті шляхом життєвого і виробничого досвіду в галузях народної медицини, ботаніки, зоології, математики, метрології з ірраціональними уявленнями з метою дослідження і використання в повсякденному житті; вміння аналізувати народні фітотерапевтичні та натуропатичні рецепти лікування різних хвороб; здійснювати вирішення математичних вправ і задач, базуючись на народному досвіді;

аналізувати, пояснювати, розуміти причини дуалізму світоглядних уявлень народу та історичних шарів світогляду українців: демонологічного, міфологічного та християнського з метою дослідження процесу формування і зміни ментальності українського етносу, розкривати питання походження світоглядних уявлень, давати характеристику пантеону богів в українській міфології та українського пандемоніуму, структурі вірувань та повір’їв;

визначати основні напрями та характерні риси народного мистецтва, обґрунтовано оцінювати культурну спадщину свого народу, розуміти світове значення українського мистецтва, аналізувати різні стилі з метою практичної реалізації права українського народу на розвиток, збереження і пропаганду різних видів народного мистецтва.

За навчальним планом вивчення курсу “Українська етнографія” передбачено протягом 7 семестру. Матеріал програми тісно пов’язаний з такими предметами як “Етногеографія України”; “Історія української культури”; “Археологія України”; “Історія України”, “Фольклор” тощо.

В тематичному плані представлено розподіл годин на 3 модулі (16 тем) за видами навчальних занять, самостійної роботи студентів та індивідуальної роботи викладача. Загальний обсяг дисципліни складає 140 годин, з яких 32- лекційних, 24-семінарських, 24-індивідуальна робота, 60 – самостійна робота.