Способи формування пізнавального інтересу.

1. Розкриття значення знань. Я.А.Коменський у "Великій дидактиці" писав, що коли починається вивчатись будь-який новий предмет, розум учнів має бути до цього підготовленим. На першому уроці, на якому учні ознайомлюються з новим предметом, треба дати зрозуміти їм значення предмета - показати, яке місце наука займає серед інших наук, у житті людини, в народному господарстві. Але І урок - це лише початок складної та довгої праці, яка розкриває значення і користь науки, початок пробудження інтересу до цієї галузі знань. Школярі вивчають предмет з інтересом тільки тоді, коли розуміють саму сутність і значення виучуваного матеріалу.

2. Цікавість матеріалу. Кожна наука має багатий матеріал, який сприяє збудженню інтересу. Нове, цікаве, "загадкове" треба розкривати учням на основі тих знань, що в них уже є. Введення цікавого матеріалу дозволяє показати дітям, як багато цікавого можуть пізнати вони в школі, з книжок, як небагато вони ще знають.

3. Створення проблемних ситуацій. Не треба боятись труднощів, і не треба давати дітям все в готовому вигляді. Треба подавати навчальний матеріал так, щоб залучити якнайбільше учнів до активної розумової праці.

4. Ефект парадоксальності, подиву Наприклад, вивчаючи тему "Насіння", підкріпити уривком з повісті К.Паустовського "Чорне море"; в якій розповідається, як мокрий горох розірвав пароплав.

5. Навчальні дискусії. В останні роки передові вчителі велику увагу приділяють дискусіям, на які виносять проблеми та питання, що потребують аргументованих відповідей, обґрунтування своєї точки зору з позиції науки. В початкових класах в системі розвиваючого навчання використовуються лише елементи дискусії.

6. Пізнавальні ігри.

7. Емоційність викладання.

8. Використання наочності.

9. Порівняння і аналогії.

10. Застосування комп’ютерів.

2) Розумове виховання вимагає і спеціальної роботи по інтелектуальному розвитку учнів. У розв'язанні завдань розумового виховання треба виходити з постулату, що основним багатством окремої людини і людської спільноти взагалі є інтелектуальне багатство. Розумна людина - це людина, яка вміє думати, розмірковувати, самостійно робити висновки, виявляти "силу суджень". Якраз цим кри­терієм визначається престижність тієї чи іншої держави у світо­вому співтоваристві.

Інтелектуальний розвиток ( у перекладі з латинського – пізнання, розуміння) – духовний, розумовий розвиток людини, який включає розвиток здібностей, чуттєвого пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення), і розвиток мислення – опосередкованого і узагальненого відображення об’єктивної реальності. Воно дає можливість людині пізнати сутність, закономірні зв’язки в природі і суспільстві і, завдяки цьому, правильно будувати свою практичну діяльність.

Школа має закласти основи фор­мування різних видів мислення — діалектичного, логічного, абстрактного, узагальненого, категоріального, теоретичного, індуктивного, дедуктивного, алгоритмічного, репродуктивного, продук­тивного, системного.

Оволодіти цими видами мислення учень може лише за умови освоєння таких мислительних операцій: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація.

Необхідно сформувати у дітей інтелектуальні уміння:

• уміння запам’ятовувати навчальну інформацію;

• навчити операціям мислення - порівняння, аналізу, узагальнення, синтезу;

• навчити встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

• раціонально здійснювати мислительні операції, бути уважним;

• необхідно навчити дитину виділяти головне, суттєве;

• використання спеціальних вправ на розвиток уваги, пам’яті.

Формуванню інтелектуальних умінь сприяє робота з різними типами завдань:

- дослідницькими (спостереження, досліди, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії);

- порівняльними ( від простіших до порівнянь, що виявляють подібність або відмінність понять, явищ);

- на впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання;

- пов’язані з аналізом і узагальненням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид.

У центрі уваги в процесі інтелектуального формування особистості мають бути здібності, нахили, таланти школярів. Нині особливо відчувається потреба у великій кількості високообдарованих професіоналів, здатних розв’язувати глобальні проблеми на всіх ділянках розвитку суспільства.