особенно важной для Украины в настоящее время является выработка позиции и соответствующего регулирования. Это непростая задача, по­скольку даже на подсознательном уровне (не говоря уже об уровне поли­тическом) мировое общественное мнение разделилось между надеждами на лучшее и страхом, связанным с потенциальными рисками использова­ния нанотехнологий, негативным влиянием на окружающую среду, созда­нием оружия нового поколения и т. д. [8].

В заключение можно отметить, что сегодня весь мир действительно стоит на пороге нанотехнологической революции, и наша активность или же пассивность в области нанотехнологий являются решающими факто­рами, которые будут определять нашу дальнейшую жизнь.

Литература

1. Мустафин д. И. Нанотехнологии и устойчивое развитие / д. И. Мустафин // Химия.— 2009.— № 9,— с. 1.

2. Горохов в. Г. Наноэтика: значение научной, технической и хозяйственной этики в современном обществе. Вопросы философии/в. Г. Горохов.— 2008.— № 10.—с. 33-49.

3. Кравченко Т. А. Этические аспекты внедрения нанотехнологий в жизнь совре­менного общества [Электронный ресурс] / Т. А. Кравченко.— Режим доступа: http://w«vi).nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inte\ekt/2009_7/14.pdf

4. Mind the gap. Science and ethics in nanotechnology / Mnyusiwalla A. [et al.] // Nanotechnology.— 2003.— V. 14.— R9-R12.

5. McDonald C. Nanotech is novel; the ethical issues are not / C. McDonald // The Scientist.— 2004. -V. 18 — P. 3.

6. Цикін в. О. Глобалізація: ноосферний підхід / в. О: Цикін.— Суми: СумДпу ім. А. С. Макаренка, 2007,— 322 с.

7. Хартманн у. Очарование нанотехнологии: пер. С нем./у. Хартманн.— м.: би­ном.—2008.—173 с.

8. Кундієв ю. 1.10 років біоетиці в Україні /ю. І. Кундієв // Сучасні проблеми біо­етики: відп. Ред. Ю. І. Кундієв.— к.: «Академперіодика», 2009.— с. 3-7.

Розділ 3 Етичні проблеми нанотехнологій

< 177 >

БІОЕТИКА, НАНОМЕДИЦИНА, НАНОЕТИКА. ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ

В. В. Короленко, П. Ф. Музиченко

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Питання здоров'я, безпеки й охорони навколишнього середовища є над- . звичайно важливими при застосуванні нанотехнологій. Розуміння ризиків для здоров'я й навколишнього середовища, пов'язаних із наноматеріалами й, зокрема, з наночастинками, є ключовим чинником для їхнього безпечно­го застосування в стандартних процесах виробництва. Унікальні властивості наночастинок роблять їх одночасно технологічно цікавими й потенційно не­безпечними для здоров'я людини.

Наночастинки, що використовуються як транспортні системи або як са­мостійні препарати, мають більшу активну поверхню, ніж мікро- та макро- розмірні субстанції, що дає їм здатність взаємодіяти з багатьма органами та тканинами-мішенями. Через свої малі розміри й особливі поверхневі власти­вості наночастинки погано розпізнаються імунною системою, і можуть навіть збільшити її реакцію на антигени.

Більше того, оскільки розмір наночастинок порівняний із розмірами бі- ополімерів, наночастинки можуть впливати на сигнальну систему клітини, а ті з них, що потрапили в клітину, можуть взаємодіяти з різними субклі­тинними структурами, у тому числі, впливаючи на структуру ДНК [1,6].

Особливі властивості наночастинок, що відрізняють їх від властивос­тей масивних матеріалів того ж хімічного складу, означають, що фактич­но наночастинки являють собою новий стан цих речовин, і експерти схо­дяться на тому, що конче необхідно досліджувати потенційні токсичні й інші несприятливі ризики, пов'язані із цим новим станом — ризики, які неможливо надійно оцінити, виходячи із властивостей матеріалів біль­шої розмірності.

У теперішній час постають численні питання щодо етичного вико­ристання досягнень наномедицини, зокрема, питання згоди на основі

< 178 >

Сьогодення і біоетика

повної інформації; оцінки ризику; токсичності й оздоровлення людини. Обговорення етики та наномедицини принесе багато важких для суспіль­ства проблем. Фактично, наномедицина піднімає багато соціальних питань [3]. Так, дуже складним при використанні наномедицини є питання згоди на основі повної інформації. Хоча згоду пацієнта отримати можливо, і це не надто важко, але невідомо, коли пацієнт зможе одержувати повну й не­залежну інформацію (EC Group on Ethics in Science and New Technologies, EGE, 2006 p.). «Згода на основі повної інформації вимагає, щоб інформація була зрозуміла. Як можливо дати інформацію про наслідки в галузі до­сліджень, яка швидко розвивається, і зробити реалістичну оцінку ризику через безліч невідомих факторів і складність?» За висновками EGE, через відсутність знань і складності питання буде важко надати адекватну інфор­мацію щодо поставленого діагнозу, профілактики й терапії, що необхідна для згоди на основі повної інформації [4].

Важлива проблема, що стримує появу нових нанобіотехнологічних роз­робок, на думку експертів Європейського Союзу, — існуючий розрив між науками про живе й науками про матеріали. Мабуть, це найбільш яскра­вий приклад того, що необхідна ефективна взаємодія між представника­ми різних наукових дисциплін.

Існує багато розходжень між науками про живе й науками про матеріа­ли. Вони зумовлені такими причинами:

1. використання різного понятійного апарату фахівцями, які працюють у цих галузях;

2. розходження в культурі мислення представників наук про живе й наук про матеріали. Фахівці з наук про живе визнають, що не розу­міють цілісної картини функціонування живих об'єктів через їхню надзвичайну складність. Представники наук про матеріали, звужую­чи розгляд навколишнього світу за рахунок створення модельних підходів, допускають, що навколишній світ може бути значною мі­рою створений завдяки їхнім зусиллям;

3. відмінні об'єкти досліджень. Увага дослідників зосереджена на різ­них властивостях, притаманних різним об'єктам. Крім того, при до­слідженнях використовуються різні технології;

4. науки про життя й науки про матеріали відділені одні від одних юри­дично в різних програмних документах. Обома напрямами керують різні організації.

Подолання розбіжностей між науками про живе й науками про матеріа­ли досі проблематичне. Важко знайти експертів, що мають компетенції

Розділ 3 Етичні проблеми нанотехнологій

< 179 >

як у науках про живе, так і в науках про матеріали. Різними є механізми експертизи проектів в обох галузях. Темпи розвитку тих або інших напря­мів, час виходу на ринок майбутніх новинок, створених на основі нанобіо- технологій, дотепер важко передбачити.

Інша проблема — зв'язок між медичними й немедичними використан­нями нанотехнологій із діагностичною, терапевтичною й профілактичною метою. Залишається проблемою питання, чи слід використовувати нано­технології для внесення навмисних змін в організмі, коли зміни необхідні не з медичної точки зору. Аргументи «за» та «проти» покращення люд­ського організму більш комплексні. Етичні межі, у яких має розглядатися це питання, — утилітаризм, права, автономія — підлягають тут певній не­безпеці. З одного боку, розвиток нанотехнологій може сприяти вирішен­ню завдань з охорони здоров'я, а з іншого — виникає багато складних проблем: створення кіборгів, які потенційно можуть переважати людину; гомогенізація людського геному; права доступу до технологій і навіть по­тенційна «перемога смерті». Тут етика навколишнього середовища має рахуватися з етикою медичною. Штучне запліднення, електронні стиму­лятори серця та імплантати сітківки активно впливають на спадковість та природний еволюційний процес.

Всесвітня комісія з етики наукових знань та технологій при ЮНЕСКО так сформулювала в 2008 році основні етичні проблеми нанотехнологій [2]: —невидимий характер — невидимість для неозброєного ока продук­тів нанотехнологій при їхньому використанні утрудняє контроль і відстеження їхніх наслідків (як і відносно ядерних технологій). Дана проблема блискуче показана в творі видатного письменника, лікаря за освітою Майкла Крайтона «Рій»;

—швидкий розвиток — швидкі темпи розвитку нанотехнологій утруд­няють прогнозування, особливо в довгостроковому плані, їхніх мож­ливих наслідків і вживання відповідних заходів;

—використання у військових цілях і з метою безпеки — застосування нанотехнологій у цих цілях може вступати в конфлікт із правами лю­дини. Приклад — використання наночастинок та нанороботів для проникнення в організм людини, з можливістю налаштування на конкретних індивідуумів або специфічні таргетні групи;

—глобальний вплив — пов'язаний із намаганням практично всіх країн освоїти нанотехнології як частину високих технологій із ме­тою захоплення ініціативи в глобальній економіці і, як наслідок, у геополітиці;

< 180 >

Сьогодення і біоетика

—небезпека «нанорозриву» — можливість збільшення нерівності між розвиненими країнами й тими, що розвиваються. Це пов'язане з різним рівнем розвитку економіки й, відповідно, готовності до вен­чурного типу фінансування, а також із надмірним патентуванням розробок.

Незважаючи на величезний потенціал й значне фінансування наноме- дицини, дослідження етичних, юридичних і соціальних значень застосу­вання досягнень цієї галузі досі недостатні. «Наука рветься вперед, етика відстає» — за влучним висловом Mnyusiwalla Anisa, Daar Abdallah S, Singer Peter A. (2003) [5]. Проблема наномедичної небезпеки буде існувати, доки дослідження етичних, юридичних і соціальних значень відстає від науко­вого розвитку.