12. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р.

13. Протепресвитер Иоанн Брек. Священный дар жизни. Православное христи­анство и биоэтика: пер. с англ. Ю. С.Терентьева.— М.: Паломникъ, 2004.

14. Основы социальной концепции Русской Православной Церкви,— М.: Изда­тельство Московской Патриархии, 2000.

15. The Christian Institute. Abortion. Facts [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.christian.org.uk/briefingpapers/abortion.htm

16. Wm. Robert Johnston (2008). Reasons given for having abortions in the United States [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.johnstonsarchive. net/policy/abortion/abreasons.html

17. Социальные аспекты искусственного прерывания беременности на поздних сроках [Электронный ресурс] / Завалко А. Ф., Мельников В. А., Липатов И. С. [и др.].— Режим доступа: http://gyna.medi.ru/ag14008.htm

18. Анализ особенностей репродуктивного поведения женщин - путь к разработ­ке программы снижения числа абортов. [Электронный ресурс] / Г. М. Саве­льева, Т. А. Лобова, С. П. Олимпиева [ и др.].— Режим доступа: http://medi. ru/doc/8680108.htm

19. Гряниченко н. А. Медико-социальные факторы искусственного прерывания беременности: автореф. Дисс. На соискание научной степени канд. Мед. Наук / н. А. Гряниченко.— Волгоград, 2006.

20. Ann Furedi. Abortion: A solution to a problem [Електронний ресурс] / Ann Furedi.— 2008.— Режим доступа: http://www.abortionreview.org/index.php/ site/article/301/

21. Unplanned Pregnancy Options & Advice: Abortion, Adoption, Fostering BPAS [Электронный ресурс].— Режим доступа: http://www.bpas.org/bpaswoman. php?page=123

22. Ветрова И. Ю. Проблемы социальной адаптации инвалидов [Электронный ресурс] / И. Ю. Ветрова.— Режим доступа: http://www.rezeptsport.ru/metod/ metod9.php

23. Теплова Н. Проблеми соціальної адаптації людей з обмеженими фізичними можливостями на прикладі Харківської області [Електронний ресурс] / Н. Тепло­ва.—Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu_o/2009_2/ R_2/Teplova.pdf

24. Karen Hwang. Adult Attachement Styles and Life Satisfaction in Individuals with Physical Disabilities / Karen Hwang, Mark V. Johnston, Jeffrey K. Smith (2008).— Springer Science + Business Media B. V./The International Society for Quality-of- Life Studies, 2009.

25. Gary L. Albrecht. The disability paradox: high quality of life against all odds. [Епектро- ннийресурс]ДЗагуІ_.АІЬгесМ,Ра1гісМ.0еуІіедег.—1999.—Режимдоступу: http:// www.sciencedirect.com/science?_ob=ArticleURL&_udi=B6VBF-3VY07P8-2&_ user=10&_coverDate=04%2F30%2F1999&_rdoc= 1 &_fmt=high&_orig=gateway&_

Розділ 2 Біоетика і суспільство

< 101 >

origin=gateway&_sort=d&_docanchor=&view=c&_searchStrld=1668491263&_ rerunOrigin=scholar.google&_acct=C000050221&_version=1&_urlVersion=0&_u serid=10&md5=f7e707083ad0501212ea618f7b2ee484&searchtype=a

26. Lyons, Gordon. Life satisfaction for children with profound and multiple disabilities: What is it? [Електронний ресурс] / Lyons, Gordon. .— Режим доступу: http:// www.awch.org.au/pdfs/conferences/2005/06_Lyons_handout.pdf

27. Соловйов о. І. Деякі погляди на медичну допомогу плодам та її зв’язок із по­требами суспільства / о. І. Соловйов,— Медицинские аспекты здоровья женщины,—2009.—№ 3 (20).

28. Janet Radcliffe-Richards. Ethics and abortion ^[Електронний ресурс] / Janet Radcliffe-

Richards.— 1998,— Режим доступу: http://www.prochoiceforum.org.uk/al7.php

29. Ann Ferudi. Abortion for fetal abnormality: ethical issues [Електронний ресурс] / Ann Ferudi.— 1998.— Режим доступу: http://www.prochoiceforum.org.uk/aad4.php

30. Long-Term Physical and Psychological Health Consequences of Induced Abortion: A Review of the Evidence [Електронний ресурс] / John M. Thorp, Jr., M. D., Katherine E. Hartmann [ et al].— 2005.— Режим доступу: http://lq.cathmed. metapress.com/content/h 14j7850j 1033p83/fulltext. pdf

31. Кочетков Й. А. К проблеме психических нарушений после аборта (обзор литературы) / Я. А. Кочетков // Проблемы репродукции.— 2009.— № 2.

32. Резолюція Симпозіуму «Морально-етичні аспекти штучного переривання ва­гітності» 22 вересня 2010 р., м. Київ. [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.irs. in. ua/index.php?option=com_content&task=view&id=724&ltemid=78

33. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р.

34. Закон України «Основи законодавства України . про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р.

35. Постанова Кабінету Міністрів України № 144 «Про реалізацію статті 281 Ци­вільного кодексу України» від 15 лютого 2006 р.

36. Постанова Кабінету Міністрів України № 926 «Про порядок штучного перериван­ня вагітності від 12 до 28 тижнів» від 12 листопада 1993 р. (утратила чинність).

37. Ижевская В. Либерализация этических установок российских медицинских генетиков [Электронный ресурс] / В. Ижевская,— Режим доступа: http:// www.bioethics.ru/rus/library/id/173/

38. Наказ МОЗ України N2 508 «Про затвердження Інструкції про порядок прове­дення операції штучного переривання вагітності, форм первинної облікової звітності та інструкцій щодо їх заповнення» від 20 липня 2006 р.

39. Етичний кодекс лікаря України. Прийнятий та підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та X з’їзді Всеукраїнського лікарського товари­ства 27 вересня 2009 р.

40. КємпбеллА. Медицинская этика/А. Кемпбелл, Г. Джилл ет, Г. Джонс: пер. с англ.: учеб. пос.: под ред. Ю. М. Лопухина, Б. Г. Юдина.— М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004.

< 102 >

Сьогодення і біоетика

ЕКОЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ЗЕМЛЕГОСПОДАРЮВАННЯ

М. О. Горін

Харківський НАУ імені В. В. Докучаева

Кризові явища, що перманентно супроводжують Україну впродовж усіх років набутої незалежності на шляху опанування нею передового досвіду європейських та інших цивілізованих держав світу, неодмінно спонукають науковців на пошук найперспективніших моделей соціально- економічного розвитку. Не стала винятком і нинішня, найжорстокіша фінансово-економічна криза, головною рисою якої на даний момент ви­явився її глобальний характер, а для України — необхідність коректної по­ведінки в нормативно-правовому полі СОТ тощо. За таких умов на перший план виходить головний ресурс, завдяки якому Україну знають і цінують у світі, а отже, і сподіваються на її значний внесок у подолання глобальної кризи. Цей ресурс є полікомпонентним, і ми тут будемо говорити, пере­дусім, про ґрунтово-земельні ресурси, конституційно задекларовані як головне національне багатство українського народу.

Екологічний стан ґрунтів (загалом земель) України, нині обтяжений, на превеликий жаль, деградаційними, забруднюючими та іншими еко- цидними, по своїй сутності, процесами. Водночас, слід акцентувати ува­гу та тій обставині, що саме в піку кризи в Україні було зібрано 50 млн тонн зерна й забезпечено цим продовольчу безпеку держави. Разом із тим це є й достовірним індикатором ще не втраченої родючості ґрунтів у самому центрі Європи.

Пошуку шляхів збереження й сталого розвитку основної з біосферних функцій ґрунтогенезу (родючості) з метою напрацювання рекомендацій щодо раціонального використання земель, уписаного в глобальний сце­нарій виходу з фінансово-економічної кризи, і присвячено дану статтю. Її основний фактаж представлено матеріалами багаторічного пошуку в означеному напрямі, з яких автор тут зосередився на деяких проблемних, як на його погляд, підходах до землецінування, хазяйського землекорис­тування, напрацювання сучасних екологізованих моделей землеустрою,

Розділ 2 Біоетика і суспільство

< 103 >

а отже, і господарювання, зорієнтованих як на фермерів, так і на круп- нотоварних сільгоспвиробників, найбільш конкурентоздатних, спро­можних подолати кризу й зберегти для нащадків в окультуреному стані головне багатство народу.

Методологія пошуку та деякі узагальнення. Методологічною базою да­ної розробки були загальноприйняті в ґрунтознавстві польові, передусім морфогенетичні, картографічні (маршрутні, рекогносцирувальні, велико­масштабні, детальні), хроностратиграфічні (глибокопрофільні), геобота­нічні, геоморфологічні й аналітичні методи та специфічні прийоми їхнього ретроспектного опрацювання з метою пристосування (адаптації) поведін­ки істот із роду Ното до біосферної стратегії функціонування природних, передусім ландшафтних (долинних тощо) екосистем на етапах глобаль­них, зональних і регіональних перебудов ландшафтної сфери в постінду- стріальну епоху інформаційного суспільства.

Результати пошуку в сучасних кризових умовах привели автора, як це не парадоксально, у коло прихильників екоетичних орієнтирів щодо оцінки земель і культурного використання земель. Ці орієнтири вима­льовуються в контексті відомого основного імперативу світової спільно­ти: кожне покоління зобов'язане задовольняти свої потреби, створюючи цим загрози поколінням далекого майбутнього. Передусім це стосується оцінки екологічного стану ґрунтів і господарського використання землі як головного національного багатства. Конкретними принципами в даному контексті автор уважає ідеї нового гуманізму (Печеї), поклоніння життю (Швейцер), не зашкодь (Парацельс) і насамкінець ідею ноосфери Вернад­ского. Вони посіяли сумнів щодо самодостатності принципу раціональ­ності при використанні, а тим більш володінні землею на базі економічної парадигми. Експлуатація ґрунтово-земельного ресурсу загнала родючість ґрунту (загалом біосфери) як світоглядну категорію на периферію науково- практичної думки [1-7]. 1 сталося це за відсутності стратегічного бачення нашого головного національного багатства й найменших спроб теоретич­ного опрацювання екоетичних (на моральній основі) версій окультурю­вання ґрунтів, які на наших очах невідворотно перетворюються сьогодні в оновлену філософію будь-якої поведінки на Землі істот із роду Ното.

Орієнтуючи на Україну означені екоетичні принципи оцінки й мудрого використання землі (із баченням того, що не слід робити), слід виходи­ти передусім із неможливості побудови сильної, незалежної держави на оскальпованій Землі. Трагізм нинішнього неефективного господарювання на землі не в останню чергу зумовлений саме тим, що воно позбавлене

< 104 >

Сьогодення і біоетика

базових моральних стабілізаторів, які єдині лише й можуть надати реальні гарантії сталого розвитку соціуму в його гармонії з біосферою. Нинішнє протистояння економіки та екології як двох альтернатив соціального роз­витку є майже абсурдним, однак воно й надає водночас нового імпульсу процесу повернення українським ландшафтам їхнього первозданного статусу найнасиченіших біорозмаїттям екологічних ніш біосфери, дуже продуктивних, але ж занадто вразливих. Саме через це їхнє використання може здійснюватися тільки в дозволених формах.

У такому контексті цілком логічним виглядає формування та розши­рення в Україні національної екомережі. Ця вимушена задача породжена минулою аморальною практикою екоцидного фрагментування цілісних ландшафтних комплексів Європейського континенту з його основним пла­нетарним масивом чорноземних та інших еталонів біосферної родючості.

В Україні формування екомережі на екоетичних засадах неодмінно супроводжується трансформуванням структури сільгоспугідь, що ви­ражається в переведенні частини земель господарського призначення в категорію земель природно-заповідного фонду (ПЗФ). Ці землі стають імперативно захищеними за моделлю розширеного відтворення прита­манного біогеоценозам ландшафтно-екологічного розмаїття, що повніс­тю відповідає принципам екоетики. Однак у реальній дійсності функції ПЗФ виявилися багато в чому декларативними й розмитими. Регламен­туючи екоетичний режим використання території екомережі, приходить­ся рахуватися з тим, що більшість об'єктів ПЗФ займає незначну, до того ж ізольовану площу, отже, має розірвані, а то й ліквідовані екосистемно впливові консортивні зв'язки та ланцюги. Тут майже до нуля зведено вплив копитних тварин на структурно-функціональну організацію сте­пових екосистем, що загрожує активізацією деградаційних процесів, які нейтралізують задекларовані природоохоронні цілі.

Саме це й наштовхує автора на думку, що біосферні функції ПЗФ зали­шаться редукованими, якщо тут не організувати екологізоване виробни­цтво продовольчої продукції, що може відкрити перед його суб'єктами до­даткові можливості щодо реалізаціїзадекларованихекоетичних принципів оцінки земель та їх екологічно орієнтованого використання. Не важко ді­йти до висновку, що ці території можна використовувати для виробництва продовольчої продукції найвищого екологічного ґатунку в екологізованих малоенергоємних підприємствах поліфункціонального призначення: для нормованого випасання худоби (корів, свиней, овець); бджолярства, вирощування лікарських та медоносних рослин (апіфітотерапія) тощо.

Розділ 2 Біоетика і суспільство

< 105 >

Пропонується нова категорія заповідних територій — комплексні біоеко- логічні заказники. їхню територіальну структуру легко адаптувати до ба­сейнового принципу формування й розширення ПЗФ, що дає змогу виро­бляти екобезпечну продовольчу продукцію без застосування екоцидних агрохімікатів, сприяючи цим збереженню й реставрації природних компо­нентів оточуючого середовища (передусім під кормовими травостоями, дозоване стравлювання яких оцінюється на степових ділянках як екологіч­но доцільний агроприйом).

Ми рекомендували до заповідання в складі ПЗФ ґрунтово-геоботанічні заказники «Ковиловий степ», «Рязанова балка»; «Цикалове» та інші об'єкти східної гілки Галицько-Слобожанського лісостепового екокоридору, що охоплює ключові, транзитно-об'єднуючі, буферні та відновлювальні тери­торії Дніпровсько-Донецького басейну.

Екоетична (на моральних засадах, з вибором між добром і злом у на­слідках діяльності людей) організація територій ПЗФ виявляє нові, не вра- ¹ ховані в традиційних проектах, концепціях, моделях, парадигмах способи облаштування значних масивів проблемних земель, які досить легко під­даються трансформуванню не лише в транзитні ділянки, але й виявляють­ся ресурсно придатними для заселення різноманітними представниками біоти. Так, наприклад, яруги й балки з еродованими ґрунтами та виходами на поверхню гірських порід з екоетичних позицій виявляються ландшафт­ними та біогеоценотичними екосистемами з комплексом біорозмаїтих екотопів, здатних при екологічно орієнтованій організації активно заселя­тися багатьма зональними, азональними, інтродукованим та іншими ви­дами рослин і тварин. Облаштування осередків для притулку та розмно­ження тварин однозначно сприяє збереженню біорозмаїття й екологічній стабілізації території ландшафтних екосистем.

Реалізація таких екологізованих проектів цікавить передусім місцеві ад­міністрації та землекористувачів, оскільки подібні осередки ПЗФ мають як екосоціальне, так і загальногосподарське значення, а відтак можуть мати й фінансову, і матеріальну підтримку. Запровадження екоетичних принци­пів у практику створення екомереж та їхньої територіальної організації має сприяти гармонізації таких спрямувань суспільної діяльності, як охорона й раціональне використання природних, передусім земельних ресурсів, фор­мування регіональноїекомережі на екоетичних засадах землеустрою забез­печує просторовий розвиток території конкретної адміністративної облас­ті в напрямку збереження та примноження ландшафтно-біоекологічного різноманіття, перешкоджає деградації ґрунтово-ценотичного покриву,

< 106 >

Сьогодення і біоетика

сприяє заповненню ландшафтів дикими та свійськими тваринами, бджо­лами та іншими представниками ентомофауни, гармонізує стосунки лю­дини з оточуючим її природним навколишнім середовищем.

Не можна залишати поза увагою також землі, пов'язані з історичними подіями та особистостями. Садиби І. і. Мечникова (Нобелевський лауреат), В. Г. Колокольцова («український Столипін», міністр аграрної політики в уряді П. Скоропадського), І. Ю. Рєпіна (російський художник), Г. С. Ско­вороди (український філософ) на Слобожанській землі претендують на фундацію історико-культурних заповідників у складі національної еко- мережі, розширення якої слід розглядати як сучасну міждержавну екое- тичну діяльність, що можна розповсюджувати й на Шарівський парково- палацовий комплекс, Пархомівку, Ст. Мерчик, співочі тераси Городнього, Наталівку, будинок Донець-Захаржевських із Велесовою книгою, крейдові гори Дворічної (Пооскільський «край живих ископаемых»), Ізюмський Кре­менець, Верхній Салтів (одна з найбільших фортець Хазарського каганату) тощо. Як представники цивілізованої нації, ми просто приречені відроди­ти не лише високу біопродуктивність природних екосистем Слобожан­щини, але й притаманну їм мальовничість, спричинену тим, що саме тут стикаються унікальні ландшафти Донецького басейну й прадавніх степів, якими проходив знаменитий Муравський шлях, ступала нога майбутнього Нобелівського лауреата та інших історичних особистостей.

Отже, запровадження екоетичних принципів у практику землеустрою при створенні екомереж і розширенні ПЗФ буде сприяти таким спряму­ванням суспільної діяльності, як достовірна оцінка земель, їхня охорона та раціональне використання як головний компонент природних ресур­сів і нашого головного національного багатства.

Наведені в статті міркування доведені автором до відома перших осіб об­ласті, які є відповідальними за прийняття доленосних рішень. Одним із та­ких мудрих державницьких рішень могло б стати надання статусу території природно-заповідного фонду (ПЗФ) із правом екоетичної діяльності всьому земельному масиву навчально-дослідного господарства Харківського агро- університету. Основою відповідного проекту землеустрою міг би послужи­ти добре відомий, але, на жаль, чомусь замовчуваний сьогодні на етапі зе­мельної реформи, проект протиерозійної організації території колишнього навчгоспу «Комуніст», складений у 70-х роках минулого століття науковця­ми інженерно-землевпорядного, ґрунтознавчо-агрохімічного та інших фа­культетів тодішнього Харківського сільськогосподарського інституту імені

В. В. Докучаева під науковим керівництвом професора К. Г. Горохова.

Розділ 2 Біоетика і суспільство

< 107 >

Література

1. Вернадский В. И. Размышления натуралиста / В. И. Вернадский.— Кн.1,2.— М.: Наука, 1975,1977.

2. Швейцер А. Культура и этика/А. Швейцер.— М., 1973.

3. Печей А. Человеческие качества/А. Печей,— М.: Прогресс, 1980.—302 с.

4. Травлеев А. П. Вернадский В. И. и почвоведение / А. П. Травлеев // Екологія і ноосферологія, 1995.—Т. I, № 1-2,—С. 12-21.

5. Горін М. О. Біоетика в ґрунтознавстві через сто років після В. В. Докучаева // Тези доп. Міжнар. симпоз. «Біоетика на порозі III тисячоліття».— Харків, 2001 .-С. 162-163.

6. Горін М. О. До проблеми заповідання маєтку Нобелівського лауреата зі Сло­божанщини (екоетичний аспект) / М. О. Горін, О. В. Клімов, Ю. В. Роганін // Матер. Ill Нац. конгр. з біоетики з міжнародною участю.— К., 2007.— С. 171 — 172.

7. Розвиток ідей біоетики у європейському контексті: матер. IV Міжнар. симпоз. з біоетики : упор.: С. В. Пустовіт, В. Л. Кулініченко, О. Г. Карагодіна.— К.: Сфе­ра, 2006.—160 с.