2. типу з МС, що вказує на зв'язок IP з дефіцитом йоду в біосфері. Переконли­во доведено взаємозв'язок між ТТГ, йодурією, дисліпідемією та IP (індексом HOMA-IR) у пацієнтів на МС з ЦД типу 2 у різних клімато-географічних регіонах Українських Карпат. Доведено, що врахування рівня ТТГ сприяє уточненню кардіо-васкулярного ризику при ЦД типу 2 з МС у поєднанні з гіпотиреозом.

Сформульовано нову концепцію гіпотиреоз-асоційованого МС. Перспекти­вою подальших досліджень є з'ясування ролі імунологічних порушень у хво­рих на ЦД 2 типу в різних клімато-географічних ярусах Українських Карпат.

Висновки

1. Сформульовано нову концепцію гіпотиреоз-асоційованого МС за умов йодної недостатності в регіонах Українських Карпат.

2. Одним із факторів розвитку IP за умов йодного дефіциту та гіпотирео­зу є виражений дисбаланс гормонів жирової тканини: зниження рів­ня адипонектину та підвищення резистину в сироватці крові можуть розглядатись як маркери МС в умовах йодної недостатності.

3. Встановлена взаємозалежність між умістом у крові адипонектину з показником НОМА IR. Зворотний кореляційний взаємозв'язок між показниками НОМА IR і адипонектином особливо був виражений у групі хворих на МС з ЦД типу 2 у поєднанні з гіпотиреозом у пацієн­тів, що проживають в умовах йодного дефіциту.

4. Гіпотиреоз-асоційований метаболічний синдром з цукровим діабетом типу 2 в умовах йодної недостатності характеризується формуван­ням запалення слабкого ступеня, активацією системи прозапальних цитокінів (збільшення TNF-a, IL-6) та гострофазових білків, і відіграє важливу роль у формуванні синдрому IP. Констатовано прямий коре­ляційний взаємозв'язокміжрівнемТТГіпрозапальними цитокінами— TNFa, IL-б та СРБ.

5. Встановлено наявність зворотного кореляційного взаємозв'язку між показниками НОМА IR і йодурією, що вказує на зв'язок IP із дефіцитом йоду в біосфері. .

Література

1. Ліпоцитокіни в генезі цукрового діабету 2-го типу / в. О. Малижев, а. В. Анас- тасій, о. С. Ларін [та ін.] // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія.— 2005.—№ 1 (10).—с. З-25.

Розділ 6 Етичні проблеми профілактичної медицини

< 383 >

2. Оцінювання йододефіцитних захворювань та моніторинг їх усунення: посіб­ник для керівників програм / World Health Organizacion, UNICEF, ICCIDD.— [3-є вид.].— К.: «К.І.С.», 2008.— 104 с.

3. Association of hypoadiponectinemia with impaired vasoreactivity / N. Ouchi,

O. Mitsuru, S. Kihara [etal.] //Hypertension.— 2003.—V. 42,— P. 231-234.

4. Greenberg A. S. Identifying links between obesity, insulin resistance and (3-cell function: potential role of adipocyte-derived cytokines in the pathogenesis of type 2 diabetes / A. S. Greenberg, M. L. McDaniel // Europ. J. Clin. Invest.—* 2002.— V. 32 (3).— P. 24-34.

5. Guerre-Millo M. Adipose tissue and adipokines: for better or worse / M. Guerre- Millo//Diabetes Metab.— 2004.—V. 30, № 1,— P.'13-19.

6. Indicators for assessing iodine deficiency disorders and their control through salt iodization / World Health Organization, United Nations Children’s Fund, International Council for Control of Iodine Deficiency Disorders.— Geneva: WHO, WHO/Euro/NUT, 1994,—V. 13,—P. 1-55.

7. Insulin Action in Adipose Tissue and Muscle in Hypothyroidism / G. Dimitriadis, P. Mitrou, V. Lambadiari [et al.] // J Clin Endocrinol Metabol.— 2006,— V. 91, № 12,—P. 4930-4937.

8. Laws A. Evidence for an independent relationship between insulin resistance and fasting plasma ITDL-cholesterol, triglyceride and insulin concentrations / A. Laws, G. M. Reaven //J Intern Med.— 1992.—V. 23.— P. 25-30.

9. Non-HDL cholesterol and apolipoprotein В predict cardiovascular disease events among men with type 2 diabetes / R. Jiang, М. B. Schulze, T. Li [et al.] // Diabetes Care.—2004,—V. 27.—P. 1991-1997.

10. Nyrnes A. Serum TSH is positively associated with BMI hit / A. Nyrnes, R. Jorde, J. Sundsf jord // J Obes.— 2006.—V. 30.— P. 100-105.

11. Pittas A. G. Adipocytokines and insulin resistance / A. G. Pittas, N. A. Joseph, A. S. Greenberg //J. Clin. Endocrinol. Metab.— 2004,— V. 89, № 2.— P. 447-452.

12. Shuldiner A. Resistin, obesity, and insulin resistance — the emerging role of the adipocyte as an endocrine organ / A. Shuldiner, R. Yang, D. Gong // N. Engl. J. Med.— 2001.— V. 345,— P. 1345-1346.

13. Small differences in thyroid function may be important tor body mass index and the occurrence of obesity in the population /N. Knudsen, P. Laurberg, L. B. Rasmussen [et al.] // J Clin Endocrinol Metab.— 2005.— V. 90.— P. 4019-4024.

14. The relationship between thyrotropin and low density lipoprotein cholesterol is modified

by insulin sensitivity in healthy euthyroid subjects / S. J. L. Bakker, J. C.Ter Maaten, C. Popp-Snijders [et al.] //J Clin Endocrinol Metab.— 2001 .—V. 86 — P. 1206-1211.

15. Thyroid function in humans with morbid obesity / M. A. Michalaki, A.G. Vagenakis, A. S. Leonardou [etal.] //Thyroid.— 2006.—V. 16.— P. 73-78.

16. Two simple methods for measuring iodine in urine / [J. Dunn, H. Grutchfield, R. Gutekunst, A. Dunn] //Thyroid — 1993,—V. 3,— P. 119-123.

< 384 >

Сьогодення і біоетика

БІОЕТИЧНІ ПІДХОДИ ПРИ ВИБОРІ ТА ЗАСТОСУВАННІ ЗАСОБІВ ПРОФІЛАКТИКИ ЙОДОДЕФІЦИТНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

В. Н. Корзун, Т. І. Мельниченко, О. Д. Петренко, Ю. С. Тихоненко

ДУ «Інститут гігієни та медичної екології імені О. (VI. Марзєєва НАМН України», м. Київ

Дефіцит йоду в раціонах харчування та йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) в останні роки набули гострої соціальної значимості, і стали однією

з пріоритетних проблем охорони здоров'я. За даними ВООЗ більш ніж

2. млрд населення Землі мають дефіцит йоду в організмі, 1,5 млрд — ри­зик розвитку ЙДЗ, у 655 млн людей діагностують ендемічний зоб, 43 млн населення мають порушення мозку та розумову відсталість як наслідок йодного дефіциту [3,7,11,12].

Актуальність проблеми йодного дефіциту (ЙД) і пов'язаної з ним йодної профілактики (ЙП) в Україні, Росії та Білорусії визначається наявністю йодо­дефіцитних захворювань, та в той же час низькою ефективністю запобіжних заходів: залишається високою розповсюдженість ендемічного зоба, вузло­вого зоба, аутоімунних тиреоїдитів та раку щитоподібної залози (ЩЗ), про­довжує знижуватися інтелектуальний потенціал населення [5,8,10,11].

Біологічне значення йоду полягає в тому, що він є складовою частиною гормонів щитоподібної залози (ЩЗ) — тироксину й трийодтироніну. Кож­ного дня ЩЗ при достатньому надходженні йоду секретує 90-110 мкг Т₄ і 5-10 мкгТ₃. Порушення синтезу цих гормонів сприяє розвитку ряду за­хворювань ЩЗ (дифузного, вузлового зоба, кісти, тиреоїдитів, пухлин) та спричиняє серйозні зміни обміну, які ведуть до порушення репродуктив­ної функції (безплідності, невиношування вагітності, передчасних пологів), високої перинатально!' смертності, уроджених вад розвитку, уродженого зоба, високої смертності немовлят, відставання в фізичному й психічному розвитку, кретинізму, ювенільного гіпотиреозу, анемій та ін. Дефіцит йоду

Розділ б Етичні проблеми профілактичної медицини

< 385 >

веде до незворотних порушень мозку в плода та новонародженого, що приводить до розумової відсталості (зниження пам'яті, низької успішності в школі, інтелектуальної в'ялості та ін.). Тому в 1983 році термін «ендеміч­ний зоб» було замінено на «йододефіцитні захворювання» [12].

Найбільш розповсюдженим у більшості країн світу, видимим та таким, що лег­ко діагностується, йододефіцитним захворюванням є зоб, відомості щодо якого зустрічаються в медичних трактатах Стародавнього Китаю, Індії та Єгипту.

Збільшення розмірів ЩЗ (зоб) — це лише видима й відносно не тяжка патологія. Значно більшою проблемою, котра супроводжує йодний дефі­цит, є порушення центральної нервової системи, яке проявляється зни­женням інтелектуального розвитку. Саме для попередження зниження функції ЩЗ формується зоб.

Регіони Українського Полісся (Волинської, Житомирської, Київської, Рівнен­ської і Чернігівської областей), що в найбільшій мірі зазнали впливу аварії на ЧАЕС, відомі ще з доаварійних часів бідністю ґрунтів на доступні для корене­вої системи макро- і мікроелементи. Тому в продуктах харчування місцевого виробництва — основі раціонів харчування населення відмічено дефіцит об­мінного калію, кальцію й майже всіх ессенціальних мікроелементів. Саме на цих територіях протягом останніх 15-17 років неухильно зростає захворюва­ність на патологію щитоподібної залози, особливо серед дитячого населення, полі- і залізодефіцитними анеміями та іншими мікроелементозами, а рівні на­копичення радіонуклідів у організмі мешканців — найвищі в Україні [7].

Незважаючи на значні зусилля, спрямовані на ліквідацію йодного дефіциту, йододефіцитні захворювання зустрічаються майже в усіх регіонах України.

Установлено, що розповсюдженість ендемічного зоба і його важкість пов'язана з недостатнім надходженням в організм йоду. Однак дія основ­ного етіологічного фактора може зменшитися, або, навпаки, посилитися під впливом інших чинників: дисбалансу інших макро- і мікроелементів (у т. ч. кальцію, калію, селену, фтору та ін.) (рис. 1), якості харчування (нестача білка), санітарно-гігієнічних умов проживання, деяких природних сполук у джерелах водопостачання (тіоціанати та ін.), ксенобіотиків антропоген­ного походження (на селі — пестициди, добрива, у місті — промислові токсиканти), які призводять до порушення включення йоду в клітини ЩЗ. Не виключено, що особливим потенціюючим зобогенним впливом на ЩЗ дітей в умовах йододефіциту можуть бути малі дози іонізуючої радіації (до 10,0 сЗв), що призводять до стимулювання проліферативних процесів у тиреоїдній тканині шляхом активації продуктів перекисного окиснення ліпідів або гальмування антиоксидантного захисту [1,3,7,8].

< 386 >

Сьогодення і біоетика

Рис. 1. Причини виникнення йододефіцитних захворювань

У світі випробувані різні методи й засоби масової, групової і індивіду­альної профілактики. Оскільки основним етіологічним чинником цих за­хворювань уважається недостатнє надходження йоду в організм, біль­шість заходів масової, групової і індивідуальної профілактики мають на меті забезпечити організм достатньою кількістю йоду (рис. 2).

Тривалий час у СРСР та інших країнах світу проблема масової профілак­тики йододефіциту вирішувалася шляхом забезпечення населення йодова­ною сіллю, що містила 10-25 г йодистого калію на 1 т солі [4,11]. Але така сіль активно сорбує вологу, а йодид калію — компонент йодованої солі, не стійкий у вологих умовах. При зберіганні такої солі можливі великі втрати йоду. Тому була запропонована інша сполука йоду — йодат калію (КІОЗ), більш стійка, але водночас у десятки разів більш токсична. Експертна ко­місія ФАО/ВООЗ відмітила, що йодат калію більш стабільний, ніж йодид, та рекомендувала його навіть в умовах жаркого, вологого тропічного клімату. До речі, ні одна розвинута країна світу (США, Англія, Німеччина та ін.) не використовує КІ0₃. Нині в Україні виготовляють йодовану сіль шляхом вне­сення 67 ± 22 мг КІ0₃ на 1 кг солі, що відповідає 40 ± 15 мг йоду на 1 кг солі. Однак, неможливо досягти рівномірного розподілу йоду в солі. Тому не ви­ключений ризик попадання в організм людини високих концентрацій йоду. Незважаючи на забезпечення населення такою сіллю, кількість йододефі­цитних захворювань в Україні, як і в Росії, суттєво не зменшується [3,7,11].

Із неорганічних носіїв йоду широку рекламу має препарат німецької фірми Берлін-Хемі «Йодомарин» (КІ), у складі якого міститься 100 або 200 мкг йоду.

Запропоновані зарубіжними фірмами комплекси синтетичних вітамінів і мікроелементів (типу «Мультитабс», «Келп» та ін.) не знаходять широкого

Розділ б Етичні проблеми профілактичної медицини

< 387 >

Рис. 2. Методи профілактики ЙДЗ

використання через дороговизну та недостатнє медичне підтвердження ефективності й нешкідливості препаратів [7].

Не дало бажаних результатів внесення йодиду калію в хліб, плавлені сирки, дріжджі, печиво та інші продукти.

Крім того, гіпертиреози, тиреоїдити, дифузний токсичний зоб, що роз­вивається після вживання солі з високим вмістом йоду в регіонах із попе­редньою важкою йодною недостатністю і значним поширенням зоба, стає дуже серйозною проблемою [8,9].

Вченими НПП «Медбіофарм» під керівництвом академіка А. Ф. Циба розроблені таблетовані препарати і рецептури харчових продуктів (хлі­бопродуктів, молочних) на основі йодказеїну. Йод, уведений у білок, не втрачається при зберіганні та термічній обробці, запобігається передо­зування. Метод широко впроваджується в Росії. В останніх публікаціях

А. Ф. Циб і співавт. указують на необхідність збагачувати продукти харчу­вання принаймні, крім йоду, ще декількома мікроелементами (I, Se, Zn) [3].

Невирішеною залишається проблема забезпечення йодом вагітних та матерів-годувальниць, адже йоду їм потрібно більше, а пересолену їжу споживати не варто. Не бажаним є використання йодованої солі хворими на гіпертонію, серцево-судинні захворювання, з патологією нирок. Таку сіль неможливо використовувати для консервації овочів, при термічній обробці харчових продуктів.

Сьогодні стає все більш очевидним, що хоча ефект від запровадження масової йодної профілактики разючий, однак ліквідація дефіциту одного з мікроелементів не може повністю вирішити проблему якісного покращення здоров'я. У значної частини населення нестача йоду поєднується з дефіци­том селену, заліза, міді, цинку та інших мікроелементів, що беруть участь у

< 388 >

Сьогодення і біоетика

забезпеченні функції ЩЗ. Напевно, оптимальним шляхом є збагачення про­дуктів харчування принаймні кількома мікроелементами (I, Fe, Se, Zn, Си).

Йодована сіль — це штучний продукт, аналоги якого відсутні в природі. Органічний йод — це йод, що входить у такі харчові речовини, як білки (амінокислоти), вуглеводи, ліпіди, котрі знаходяться в рослинній та тва­ринній їжі людини. Це звичний компонент харчових продуктів. Саме в та­кому вигляді людина вживає йод від народження в складі материнського молока, а потім — з м'ясом, овочами, фруктами, морепродуктами (рибою, креветками, кальмарами, ікрою та водоростями). Тому організм уже при­стосувався до засвоєння саме органічного йоду.

Важливо відмітити різницю в метаболізмі органічного та неорганічного йоду, що пов'язано з регулюючою роллю печінки в цьому процесі. Неор­ганічний йод всмоктується у верхніх відділах травного тракту, а тому не проходить печінковий «фільтр». Йодований білок натуральних харчових продуктів спочатку під дією протеолітичних ферментів розпадається в шлунково-кишковому тракті на амінокислоти, а потім йодовані амінокис­лоти системою воротної вени потрапляють у печінкові клітини — гепато- цити. Надлишок йоду через жовчні шляхи виводиться з калом [2,7].

Більше ніж три тисячоліття тому китайські лікарі звернули увагу на власти­вість морських водоростей та паленої морської губки, уживання яких усувало або зменшувало пухлини шиї. Ці ж засоби для боротьби з зобом рекомендував патріарх Європейської медицини Гіппократ (IV ст. до н. е.), потім — його учень, римський лікар Кпавдій Гамье (II ст. н. е.). Дарунки моря згадуються також у рецептах лікарів медичних шкіл Салерно і Монтельє наприкінці XII — на по­чатку XIII століть, та й в більш пізні часи. Дарунки моря використовувалися як основний засіб лікування зоба майже до відкриття йоду Б. Куртуа, пріоритет якого був підтверджений інститутом Франції в 1831 році.

Ученими різних країн доведено, що найкращим методом групової та ін­дивідуальної профілактики йододефіцитних захворювань є споживання бу­рих морських водоростей (ламінарії, цистозіри, фукуса) — носіїв 28 макро- і мікроелементів та інших біологічно активних речовин у вигляді салатів, гар­нірів других страв, кулінарних виробів та дієтичних добавок (ДД) з них. Ці водорості містять усі мікроелементи, які беруть участь у синтезі гормонів щитоподібної залози — йод, селен, мідь, цинк, залізо, молібден, кобальт та ін., крім того, вони багаті на полісахариди — біологічні сорбенти (альгінати, пектин, зостерин, фукоїдани), вітаміни, макро-та мікроелементи, позитивно впливають на обмін речовин в організмі, нормалізують функцію ЩЗ, змен­шують накопичення радіонуклідів та солей важких металів [5,10].

Розділ б Етичні проблеми профілактичної медицини

< 389 >

Ми вивчили ефективність та доцільність використання морських водо­ростей у профілактиці та лікуванні йододефіцитних захворювань. У роботі використано бурі водорості Laminaria digitata, Laminaria japonica, Laminaria saccharina, Costa ria costata, Cystoseira crassipes, Fucus seratus, Ascophyllum nodosum, морська трава Зостера, а також продукти їхньої переробки — порошки, спиртові та водні екстракти, джеми, ґелі, салати, десерти, паште­ти, креми, кулінарні вироби. Розроблено рецептури та технології виготов­лення цих харчових продуктів та ДД, проведено їхню медико-біологічну оцінку і клінічні спостереження на дітях та дорослих пацієнтах [5,7].

Клінічні та натурні випробування таких засобів, проведені за останні чотири роки в Рівненській, Чернігівській, Житомирській та Київській об­ластях, довели, що використання їх у харчуванні забезпечує дітей мікро- нутрієнтами та запобігає розвитку й прогресуванню захворювань щито­подібної залози.

Під нашим керівництвом лікарями (педіатрами, акушерами-гінекологами, ендокринологом, фахівцем УЗО) обстежено стан здоров'я дітей шкіл Рівнен­ської, Чернігівської, Житомирської, Київської областей з визначенням стану щитоподібної залози та забезпечення йодом. При виявленні збільшення ЩЗ (при пальпаторному дослідженні) дітей обстежено методом УЗО.

Ультразвукове дослідження щитоподібної залози проводили на апараті «АІока-260» з використанням лінійного датчика з частотою 5 MHz.

Визначення вмісту йоду в сечі визначали за методом Dunn J.T. et al. (1993 p.) — реакцією Sandell-Kolthoff, реєструючи каталітичну актив­ність іонів на перебіг відновно-окиснювальної реакції між чотирива­лентним церієм та тривалентним миш'яком. Визначення проводили в разовій порції сечі. Уміст йоду в сечі виражали з розрахунку: мікрогра­мів йоду в літрі— мкг/л.

Пацієнтам призначали одну з розроблених нами дієтичних добавок «Барба- йод», виготовлену з бурої морської водорості цистозіри. Дітям 3-11 років при­значали по 1 таблетці 1 раз на добу, дітям старшого віку — по 2 таблетки на добу. Курс застосування в натурних обстеженнях тривав 3-7 місяців. Об­стеження проводили до-та після застосування «Барба-йоду» (таблиця).

При обстеженні дітей вищеназваних областей виявлено, що в школярів Носівського району Чернігівської області тяжкий дефіцит йоду (до 20 мкг-л) діагностовано в 9 % дітей, помірний (21-50 мкг/л) — у 25 %, легкий (51- 100 мкг/л) — у 50 % і лише у 1 б % — нормальне забезпечення йодом. Зоб І-ІІ ступеня виявлено в 26,5 % обстежених дітей (таблиця). У Малинському райо­ні Житомирської області в дітей 25 шкіл виявлено: тяжкий дефіцит йоду — у

< 390 >

Сьогодення і біоетика

Області	Обсте­жено дітей (п)	Йодурія до вжи­вання ДД, мкг/л	Йододефіцитні захворювання до вживання ДА%	Йодурія після вживання ДА мкг/л	Йододефіцитні захворювання після вживання ДД,%
Рівненська	467	37,2 ±2,9	38,0	127,0 + 9,2	8,2
Чернігівська
діти	370	63,9 ± 5,0	26,5	108,1 ±6,2	5,2
вагітні жінки	56	84,7+6,9		150,8 ±3,5
Житомирська	1695	52,3 ± 6,5	56,6	139,9± 11,0	26,0
Київська	361	64,7 + 6,1	28,5	135,0 ±10,2	8,9
Київ
вагітні жінки	107	76,2 ±5,1	58,9	141,3 + 9,8

Розділ б Етичні проблеми профілактичної медицини < 391 >

факторів. Складний біохімічний процес метаболізму йоду в організмі з по­дальшим синтезом гормонів щитоподібної залози (при достатньому за­безпеченні організму йодом) може бути порушеним у разі нестачі інших мікроелементів, зокрема, селену, кобальту, міді, хрому, заліза та ін. Тому для профілактики цих захворювань необхідно застосувати мікроелементи в композиціях, а не у вигляді монопрепаратів. Цим можна пояснити малу ефективність йодованої солі в подоланні цієї проблеми [3,7-9].

Мікроелементи, входячи до складу багатьох біоструктур (активних цен­трів деяких ферментів), беруть участь у важливих біохімічних процесах — окиснювально-відновних реакціях, вільнорадикальному окисненні, синтезі білка, диференціації й розвитку тканин. Дефіцит одного мікроелемента може привести до дисбалансу інших мікроелементів. Так, дефіцит або надлишок Со, Cu, Fe, Br, Mn, Se може корелювати з біосинтезом тиреоїдних гормонів [1,3, б].

Необхідно застосовувати мікроелементи в композиціях, а не у вигля­ді монопрепаратів. Мала ефективність йодотерапії в умовах дефіциту заліза, що пояснюється участю заліза в перетворенні L-фенілаланіну в L-тирозин. Селен — складова частина йодтироніндейодинази — ензиму, що відповідає за периферійне перетворення Т₄ у Т₃, знижує титр антитіл до тиреопероксидази.

При нестачі селену вироблення гормону трийодтироніну знижується. Наукові дані свідчать, що йод і селен, взаємодіючи, покращують метаболізм гормонів щитоподібної залози. При нестачі селену в населення розвива­ється селенодефіцитний зоб. Низький рівень вживання селену відмічаєть­ся в тих же регіонах, де мало і йоду. Таким регіоном є українсько-білоруське Полісся. Нестача вітаміну А приводить до порушення структури тирео- глобуліну та, відповідно, синтезу тиреоїдних гормонів. Цинк впливає на секрецію тиреоїдстимулюючого гормону. Цинк — компонент більше 200 металогіротеїнів, у тому числі ядерного рецептора трийодтироніну. Дефі­цит цинку може привести до посиленого накопичення в організмі кадмію, свинцю та міді. Кобальт входить до складу вітаміну В₁₂. Разом із тим відомо, що кобальт пригнічує зв'язування йодиду щитоподібною залозою, а пере­дозування Со може привести до гіпотиреозу. Свинець викликає зниження рівня тиреоїдних гормонів — Т₃ та Т₄, підвищення активності тиреоїдсти­мулюючого гормону та впливає на обмін життєво необхідних елементів, що відіграють важливу роль для імунітету (Р, S, Cu, Zn).

Дієтичні добавки «Біостар. Продукт із зостери», «Барба-йод» з чорно­морської цистозіри, «Ламіналь» із ламінарії, джеми, драже з ламінарії, інші харчові продукти з добавкою водоростей мають споживатися в такій

< 392 >

Сьогодення і біоетика

кількості, щоб забезпечити добове надходження йоду на рівні 50-150 мкг. Це має бути 1 -2 таблетки ДД або 10,0 — 30,0 г продукту з водоростями.

Нині в Україну завезено з Росії (м. Твер) лікувально-профілактичний препа­рат «Ламінарин» — особливим способом підготовлена гомогенізована ламі­нарія далекосхідна (Laminaria Japonica), що рекомендовано до вживання НДІ харчування РАМН. Продукт проходить випробування під нашим керівництвом у клініках м. Києва. Попередні результати справляють гарне враження.

Забезпечення населення БАД «Барба-йод» та харчовими продуктами з добавками цистозіри не замінює використання йодованої солі для масової профілактики йодної недостатності, а розраховане на критичні верстви населення, що потребують додаткових зусиль (вагітні, жінки-годувальниці, діти та підлітки, хворі на гіпертонію, нефрози та інші захворювання), яким рекомендується обмежене вживання кухонної солі.

Висновки

1.3 точки зору біохімії людини йододефіцитні захворювання слід розглядати як окремий випадок мікроелементозів. Інші мікроеле­менти, як і йод, розподілені в земній корі нерівномірно: в одних регіонах має місце їхня нестача, в інших — надлишок. Надлишок чи нестача якого-небудь мікроелемента може тим чи іншим чи­ном відбитися на тяжкості вираженості ЙДЗ. Розвитку зоба сприяє мікроелементний дисбаланс, викликаний нестачею чи надлиш­ком надходження в організм:

• селену — складової частини ферменту йодтироніндейоди- нази, ензиму, відповідального за трансформацію Т₄ у Т₃ у пе­чінці та нирках;

• заліза, міді, кобальту, хрому — вони беруть участь у перетворен­ні фенілаланіну в тирозин;

• цинку — він впливає на секрецію ТТГ, зменшує токсичність свин­цю та міді;

• молібдену, кадмію, кальцію, фтору, фосфору, свинцю — вони по­рушують відщеплення молекули йоду від Т₄, тобто трансформа- ціюТ₄уТ₃.

2. Не виявлено чіткої залежності частоти зоба від йодної забезпеченос­ті, що підтверджує багатофакторну етіологію ЙДЗ. Для групової та індивідуальної профілактики йододефіцитних захворювань доціль­но споживати морепродукти або препарати з морських водоростей типу «Барба-йод».

Розділ б Етичні проблеми профілактичної медицини

< 393 >

Література

1. Аметов А. С. Элементный дисбаланс при патологии щитовидной железы / А. С. Аметов, С. А. Рустамбекова, А. М. Плиашинова // Русский медицинский журнал.—2008.—Т. 16, № 16.—С. 341 —349.

2. Андрейчук В. П. Органический йод и питание человека / В. П. Андрейчук, Л. В. Драчева// Пищевая промышленность.— 2004.— № 10.— С. 90 — 92.

3. Велданова М. В. Эколого-физиологическое обоснование системной профи­лактики коррекции микроэлементной зобной эндемии у детей в различных регионах России : автореф. дисс. на соиск. науч. степени докт. мед. наук / М. В. Велданова.—М., 2002.—35 с.

4. Герасимов Г. А. Йодирование соли — эффективный путь ликвидации йоддефицитных заболеваний в России (ICCIDD) / Г. А. Герасимов // Пробл.

, эндокринологии.— 2002,— №6.— С. 7—10.

5. Застосування органічної форми йоду (Барба-йод) для лікування та профі­лактики дифузного ендемічного зоба в регіоні з легким дефіцитом йоду / [В. Н. Тананакіна, В. Н. Корзун, В. I. Кравченко, Е. К. Духовенко] // Ендокрино­логія— 2007,— Т. 12, № 2,— С. 201 — 207.

6. Йодированный хлеб в профилактике йодной недостаточности у военнослу­жащих / К. Б. Баканов, И. А. Жмакин, Н. А. Белякова, В. В. Шахтарин: мат. V конгресса «Политика здорового питания в России».Москва, 12-14 ноября 2002 г.—М., 2002,—С. 47 — 48.

7. Йододефіцитні захворювання: нові погляди на етіологію, патологію та профі­лактику/ В. Н. Корзун, А. М. Парац, М. К. Колесников, 3.1. Глинка: мат. Міжн. наук,— пр. конф. «Довкілля і здоров’я людини».17-18.04.2008.— Ужгород : вид. УЖНУ «Говерла», 2008.— С. 115 — 120.

8. Касаткина Э. П. Эффективность йодной профилактики в России: пути опти­мизации / Э. П. Касаткина, Л. Н. Самсонова // Проблемы эндокринологии.— 2009.— Т. 55, № 1.— С. 8 -11.

9. Касіян О. П. Гігієнічні основи профілактики захворюваності на аутоімунний тире- оїдит у ендемічному регіоні / О. П. Касіян: зб. «Актуальні питання гігієни та еколо­гічної безпеки України». Другі Марзєєвські читання,— Київ, 2006.— С. 107-108.

10. «Ламідан» в корекції йододефіциту в організованому колективі школярів / О. М. Ганич, В. і. Равінський, М. М. Ганич [та ін.]///Довкілля і здоров’я людини: мат. Міжн. наук.-пр. конф. «Довкілля і здоров’я людини». 17-18.04.2008 p.— Ужгород: вид. УЖНУ «Говерла», 2008,— С. 158.

11. Фадеев В. В. Заболевания щитовидной железы в регионе легкого йодного дефицита/ В. В. Фадеев.— М., 2005.— 240 с.

12. Glinoer D. Gestational hypothyrokinemia and the beneficial effect of carboy dietary iodine fortification thyroid / D. Glinoer, J. Royet // Thyroid.— 2009. V. 19, N2 5.— P. 431-434.

< 394 >

Сьогодення і біоетика

ЗМІСТ

Вступ

Біоетика — шлях до більш безпечного майбутнього

Ю. І. Кундієв . З

Розділ 1 Світоглядні та філософські аспекти біоетики

Біологічна етика як феномен сучасності

М. М. Кисельов 10

Принципізм яктеоретико-методологічний підхід у біоетиці

С. В. Пустовіт 19

Нооэтика — этический кодекс современности

В. Н. Запорожан 28

Методологічні особливості біоетичної експертизи В.Л. Кулініченко, В. Ф. Чешко 35

Эколотя человека: биоэтический аспект

Т. В. Мишаткина .44

Значение этических взглядов врача В. Ф. Войно-Ясенецкого

(Святителя Луки Крымского) для медицинского образования

А. И. Егоренков 57

Превенция и прогнозирование в биоэтическом измерении

современного секулярного культурного пространства

Архимандрит Адам Ахаладзе 67

Розділ 2 Біоетика і суспільство

Про духовну й моральну шкоду дошлюбних і позашлюбних відносин Августин (Маркевич) 74

Попередження абортів: етичні імперативи й законодавчі можливості Р. Ю. Гревцова 86

Екоетичні принципи землегосподарювання

М. 0. Горін ...103