4. Організаційна структура банку

Структуру організації можна описати наступними параметрами:

• стандартизація - це ступінь, з якою процедури визначені для звичайної діяльності;

• формалізація - це письмові правила і нормативи;

• спеціалізація - поділ робочої сили;

• централізація - ступінь, з якою влада концентрується в управлінні вищої ланки;

• конфігурація - це ступінь управління, кількість рівнів управління, кількість контролерів в загальній чисельності штату;

• гнучкість - здатність організації перебудуватися, щоб адаптувати свою структуру до зовнішніх змін середовища. В банках поділ на відділи може бути заснований на функціях та процесах обслуговування.

Якщо ми ближче розглянемо структуру більшості банків, ми виявимо, що їх структура відрізняється від структури звичайної виробничої компанії високою контактністю зі споживачами. Розглянемо наступні принципи, засновані на дослідженнях виробничих фірм.

1. В міру ускладнення завдання збільшується ступінь контролю. Це має сенс, оскільки у міру того, як завдання стають більш різноманітними і складними, у керівництва залишається менше часу допомагати підлеглим. Однак у банку немає жорсткого зв'язку між складністю завдання та кількістю людей, що перебувають у підпорядкуванні менеджера. До того ж ступінь контролю послуг значно менший, ніж ступінь контролю виробництва, ймовірно тому, що навіть найпростіша робота в банку включає відносно складні завдання, велике різноманіття завдань, невизначеність ситуації з кожним окремим клієнтом і відповідальність за прийняття рішень при укладанні кожної угоди.

2. У міру того ускладнюються технології, росте число людей, що підкоряються генеральному директору. У виробничих компаніях удосконалення технологій створює в організації більше самоврядних груп. Це означає, що генеральний директор має менше прямого впливу на ці групи і, отже, може їх контролювати, виробляючи директиви генеральної політики. Але для банків вірно зворотне. Кількість людей, які відповідають перед директором, зменшується в міру ускладнення процесу покупки послуги. Директор працює на адміністративному рівні, він прихований від прямих контактів з клієнтами і впорядковує навколишнє середовище.

3. У міру того як ускладнюються технології, збільшується кількість рівнів управління. Це в основному зобов'язане великій кількості підтримуючих систем, необхідних для захисту технології в компанії, орієнтованої на виробництво. І знову в банку дійсна протилежна ситуація. Кількість рівнів управління пов'язано зі складністю процесу покупки обернено пропорційно. Банки мають горизонтальну структуру, так як персонал, особисто обслуговує клієнтів, повинен мати повноваження і автономністю, щоб повністю виконати процес обслуговування. До того ж чим більше рівнів управління, тим більше необхідно часу для того, щоб прийняти і виконати рішення, при цьому відбуваються затримки в, отриманні зворотного зв'язку, а рішення стає більш ризикованим. Послуги за своєю природою вимагають від співробітників, щоб рішення приймалися на місці, а зворотний зв'язок надходив негайно. 4. У міру того як збільшуються розміри організації, її структура стає все більш складною. Таким чином, у міру зростання зайнятості існує тенденція, що виробничі компанії стають спеціалізованими, стандартизованими і збільшують рівні управлінського контролю. Багато банків, навпаки, незважаючи на свої розміри, прагнуть до небюрократичних форм організації, менш формальної організаційної структури. Організаційна структура банку повинна бути розроблена таким чином, щоб підтримувати корпоративну культуру, яка, в свою чергу, забезпечить високий рівень якості обслуговування.

Тема 5. Маркетингова стратегія комерційного банку

План

1.Сутність та види маркетингових стратегій комерційного банку.

2. Основні етапи, пов'язані з розробленням маркетингової стратегії банку

3. Методи вибору стратегії банку