2.4. Сутність і функції економічної дипломатії.

Згідно Тлумачного словника української мови «дипломатія» - це 1) діяльність уряду, спеціальних органів або представників держави по здійсненню зовнішньої політики держави; 2) сукупність прийомів і методів, що використовується в процесі такої діяльності.

В «Кратком внешнеэкономическом словаре» економічна дипломатія визначається як: «специфічна галузь сучасної дипломатичної діяльності, яка пов’язана з використанням економічних проблем в якості об’єкту і засобу боротьби та співробітництва у міжнародних відносинах. Економічна дипломатія, як і дипломатія в цілому є складовою частиною зовнішньої політики, міжнародної діяльності держави; саме зовнішня політика визначає цілі і завдання економічної дипломатії, яка є сукупністю заходів, засобів та методів, що використовуються для здійснення зовнішньої політики».

Як вже відзначалось в підрозділі 1.4, Економічна дипломатія – це діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, спрямова­на на отримання додаткових конкурентних переваг на міжнародній арені і створення сприятливих умов для ведення економічної діяльності за допомогою використання механізму переговорів, зустрічей, офіційних та неформальних контактів.

Необхідно відзначити, що ряд світових науковців, які досліджують дану проблематику, вказують на необхідність виокремлення двох рівнів економічної дипломатії: макрорівень та мікрорівень.¹

За даного підходу до сфери макроекономічної дипломатії належать питання визначення та подальшого захисту загальнонаціональних економічних інтересів при розв’язанні проблем, пов’язаних з інтеграцією країни в цілому в світове господарство, а також з взаємодією економічних систем окремих держав.

Мікроекономічна дипломатія (використовується також назва «комерційна дипломатія») має на меті підтримку окремих підприємств, фокусується на індивідуальних діях економічних операторів. Важливо не плутати англійські терміни commercial diplomacy та trade diplomacy, німецькі Geschaftdiplomatie та Handelsdiplomatie, оскільки другими в наведених парах термінів позначається торговельна дипломатія, яка охоплює як макро-, так і мікрорівень, але займається суто питаннями торгівлі.

При цьому обидва рівні економічної дипломатії є взаємопов’язаними – макрорівень нерозривно пов’язаний з макрорівнем, де перший створює можливості та поле діяльності для другої. Практика макроекономічної дипломатії включає в себе:

1. Створення та модифікацію існуючих міжнародних правил в сфері торговельно-економічних відносин, запобігання корупції та порушенням правил конкуренції, енергетичної безпеки, охорони навколишнього середовища, захисту від транскордонної злочинності, боротьби з міжнародним тероризмом та незаконними фінансовими операціями тощо;

2. Участь в міжнародних переговорах за всіма галузями та напрямками міжнародних економічних відносин (торгівля товарами та послугами, міжнародний рух капіталу, торгівля правами інтелектуальної власності, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна економічна інтеграція, міжнародні валютно-кредитні відносини), в тому числі в процесі розробки та узгодження національної позиції з даних питань, її захисту на міжнародному рівні, ратифікації та інкорпорування в систему національного законодавства;

3. Участь в поточній роботі субрегіональних, регіональних, плюрі­латеральних (багатосторонніх) міжнародних економічних, фінансових та торгових організацій (МВФ, група Світового банку, ОЕСР, «Велика вісімка» та «Велика двадцятка», СОТ, ЮНКТАД, Міжнародна організація праці, Паризький та Лондонський клуби кредиторів, галузеві організації);

4. Участь в переговорному процесі з питань врегулювання зовнішньої заборгованості;

5. Підготовка аналітичних матеріалів щодо економічної політики іноземних держав, сприяння в реалізації вітчизняної промислової політики;

6. Участь в підготовці рекомендацій та матеріалів для національних делегацій на сесіях міжнародних організацій, міжнародних конференціях, переговорах та консультаціях з питань міжнародних економічних відносин.

Функціями економічної дипломатії є:

• використання переваг та нових можливостей, що виникають в зв’язку з глобалізацією, для зміцнення національної конкурентоздатності і досягнення стратегічних цілей держави на міжнародній арені;

• забезпечення, як мінімум, рівноправних та недискримінаційних умов інтеграції в світове господарство, а як максимум – отримання переваг, вигод та привілеїв у міжнародному торговельно-економічному співробітництві;

• захист і лобіювання інтересів вітчизняного бізнесу на глобальному ринку;

• сприяння залученню ефективних зовнішніх ресурсів у національну економіку;

• надання необхідних знань та практичних навиків фахівцям Міністерства закордонних справ, інших органів державної та місцевої влади, а також суб’єктам господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність;

• забезпечення необхідним мінімумом знань про дипломатичний протокол і етикет;

• захист національних інтересів держави;

• інформування про передові тенденції економічної дипломатії в світі.

1 Гі Каррон де ла Карєр

20