§ 7. Казкотерапія

Казкотерапія — метод, що використовує казкову форму для інтеграції особи, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодій з навколишнім світом. До казок зверталися в своїй творчості відомі зарубіжні і вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Е. Лісина, Е. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевіч-Євстігнєєва і т.д.

Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так і у дорослих. Образи казок звертаються одночасно до двох психічних рівнів: до рівня свідомості і підсвідомості, що дає особливі можливості при комунікації. Особливо це важливо для корекційної роботи, коли необхідно в складній емоційній обстановці створювати ефективну ситуацію спілкування.

Виділяють наступні коректувальні функції казки: психологічну підготовку до напружених емоційних ситуацій; символічне відреагування фізіологічних і емоційних стресів; прийняття в символічній формі своєї фізичної активності.

Можливості роботи з казкою

1. Використовування казки як метафори. Текст і образи казок викликають вільні асоціації, які торкаються особистого життя клієнта, і потім ці метафори і асоціації можуть бути обговорені.

1. Малювання по мотивах казки. Вільні асоціації виявляються в малюнку, і далі можливий аналіз отриманого графічного матеріалу.

2. Обговорення поведінки і мотивів дій персонажу, що служить приводом для обговорення цінностей поведінки людини, виявляє систему оцінок людини в катего ріях: добре — погано.

3. Програвання епізодів казки. Програвання епізодів дає можливість дитині або дорослому відчути деякі емоційно значущі ситуації і програти емоції.

4. Використовування казки як притчі-моралі. Підказка за допомогою метафори варіанту вирішення ситуації.

5. Творча робота по мотивах казки (дописування, переписування, робота з казкою). (С201)

Казки розділяють на традиційні (народні) і авторські. Народні казки також діляться на декілька груп: побутові (наприклад, «Лисиця і журавель»); казки-загадки (історії на кмітливість, історії хитруна); казки-байки, що прояснюють яку-небудь ситуацію або моральну норму; притчі (історії про мудрих людей або про цікаві ситуації); казки про тварин; міфологічні сюжети (зокрема історії про героїв); чарівні казки, казки з перетвореннями («Гуси-лебеді», «Крошечка-хаврошечка» і т.д.).

Привабливість казок для психокорекції і розвитку особистості дитини полягає в наступному:

1. Відсутність в казках прямих моралей, повчань. Події казкової історії логічні, природні, витікають одні з інших, а дитина засвоює причинно-наслідкові зв'язки, існуючі в світі.

1. Через образи казки дитина стикається з життєвим досвідом багатьох поколінь. У казкових сюжетах зустрічаються ситуації і проблеми, які переживає в своєму житті кожна людина: відділення від батьків; життєвий вибір; взаємодопомога; любов; боротьба добра із злом.

Перемога добра у казках забезпечує дитині психологічну захищеність: щоб не відбувалося в казці — все закінчується добре. Випробування, що випали на частку героїв, допомагають їм стати розумнішими, добрішими, сильнішими, мудрішими. Таким чином, дитина засвоює, що все, що відбувається в житті людини, сприяє її внутрішньому зростанню.

3. Відсутність заданості в імені головного героя і місці казкової події. Головний герой — це збірний образ, і дитині легше ідентифікувати себе з героєм казки і стати учасником казкових подій.

3. Ореол таємниць і чарівництва, інтригуючий сюжет, несподіване перетворення героїв — все це дозволяє слухачу активно сприймати і засвоювати інформацію, що міститься в казках.

Т.Д. Зінкевіч-Євстігнєєва запропонувала систему «казкотерапевтичної психокорекції», яка розуміється як процес знайомства з сильними сторонами особи дитини, розширення поля свідомості і поведінки дитини, пошук нестандартних оптимальних виходів з різних ситуацій, безумовне прийняття дитини і взаємодію з нею на рівних за допомогою роботи з казкою.

Розроблений автором курс казкотерапії включає безліч прийомів і форм роботи, які дозволяють (С202) розвивати творче мислення, уяву, увагу і пам'ять, сприйняття і координацію рухів, позитивну комунікацію і адекватну самооцінку. Казку можна: аналізувати, складати, переписувати, розказувати, малювати, драматизувати.

Основні прийоми роботи з казкою:

1. Аналіз казок. Мета — усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв.

Наприклад, для аналізу вибирається відома казка. При цьому дитині пропонується відповісти на ряд питань: «Як ви думаєте, про що ця казка?»; «Хто з героїв якнайбільше сподобався і чому?»; «Чому герой зробив ті або інші вчинки?»; «Що відбулося б з героями, якщо вони не зробили б тих вчинків, які описані в казці?», «Що було б, якби в казці були одні хороші або погані герої?», а також інші питання.

Дана форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років, підлітків і дорослих.

2. Розповідь казок. Прийом допомагає пропрацювати такі моменти, як розвиток фантазії, уяви, здатності до децентрування. Процедура полягає у наступному: дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи. Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, що беруть участь або не беруть участь в казці. Наприклад, як казку про Колобка розповіла б лисиця, Баба Яга або Василисиця-Премудра. «Давайте спробуємо розповісти історію Колобка очима Баби Яги, Лисиці, Василини-Премудрої або пенька, на якому сидів Колобок».

2. Переписування казок. Переписування і дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині, підлітку або дорослому чимось не подобається сюжет, деякий поворот подій, ситуацій, кінець казки і т.ін. Це — важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні йому персонажі, клієнт сам вибирає найбільш відповідний його внутрішньому стану поворот і знаходить той варіант вирішення ситуацій, який дозволяє звільнитися йому від внутрішньої напруги — в цьому полягає психокорекційне значення переписування казки.

2. Постановка казок за допомогою ляльок. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно відображається (С203) на поведінці ляльки. Це допомагає йому самостійно коректувати свої рухи іробити поведінку ляльки максимально виразною. Робота з ляльками дозволяє вдосконалювати та проявляти через ляльку ті емоції, котрі дитина з яких-небудь причин не може собі дозволити проявити.

3. Складання казок. У кожній казці є визначені закономірності розвитку сюжету. Головний герой з’являється у домі (в сім’ї), росте, при визначених обставинах покидає будинок, відправляється у подорож. Під час подорожі він набуває та губить друзів, долає перепони, бореться та перемагає зло та повертається до дому, досягнувши мети. Таким чином, в казках дається опис не тільки життя героя,а у вибраній формі розповідається про становлення особистості.

Чарівні казки описують глибинний людський досвід проходження життєвих криз та подолання страху. Вони дають людині опору в ситуаціях невизначеного емоційного досвіду та готують її до кризових переживань. Кожна з чарівних казок містить інформацію про визначений тип дезадаптації та способі проживання визначеної кризи.

Події казки викликають у людини емоції, герої і їх відносини між собою проектуються на буденне життя, ситуація здається схожою і впізнанною. Казка нагадує про важливі соціальні і моральні норми життя у стосунках між людьми, про те, що таке добре і що таке погано. Вона дає можливість відреагувати значущі емоції, виявити внутрішні конфлікти і утруднення. Під час прослуховування страшних казок або казок «із страшними» епізодами дитина вчиться розряджати свої страхи, її емоційний світ стає гнучким і насиченим.