Граничні значення кількості знаків (що не так часто трапляються) при 5 % рівні достовірності
№ |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
5 % |
1 |
2 |
2 |
2 |
3 |
3 |
3 |
4 |
4 |
5 |
5 |
№ |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
5% |
5 |
6 |
6 |
6 |
7 |
7 |
8 |
8 |
8 |
9 |
9 |
Обчислена кількість знаків меншої групи п~ = 3, отже, два порівнювані зрізи за кількістю правильних відповідей не відрізняються. Коли 6 обчислене п було меншим від табличного, то розглянуті зрізи могли б відрізнятися один від одного за кількістю правильних відповідей.
Критерій рангової кореляції Спірмена г обчислюють за формулою:
де X - знак суми; d - різниця між рангами пов'язаних між собою значень ознак X та Y; тобто d = х( - у;; п - кількість парних спостережень або обсяг вибірки.
Якщо обчислений rs > Ггобл на певному рівні вірогідності, то він є статистично вірогідним (відрізняється від нуля).
Слід зауважити, що факт кореляції двох змінних зовсім не означає, що між ними є причинна залежність. На основі значення коефіцієнта кореляції можна лише стверджувати про ступінь зв'язку між змінними х та у, але не можна твердити, що х викликає у або навпаки. Наявність або відсутність кореляції між змінними - це лише відправний момент для планування експерименту або для логіко-теоретичного аналізу даних з метою виявлення причин явищ, які вивчаються.
Приклад. Під час дослідження групи з 11 учнів було з'ясовано, що при впорядкуванні їх за якістю виконань завдань з математики і фізики рангові місця виявилися такими:
10, 7, 8,3,2. 11,4, 5,6,9, 1;
9,6, 10,3, 1, 11,4, 5, 7, 8, 2.
Необхідно з'ясувати, чи є зв'язок між успішністю виконання цих завдань.
У нашому випадку г,= 0,995 > гїтабл 0.оі = 0,746 при рівні значущості 0,01. Отже, отриманий коефіцієнт кореляції є вірогідним і між якістю виконання завдань в середньому є позитивний зв'язок.
Як
бачимо,
навіть
загальне
уявлення
про
статистичну
обробку
емпіричних
даних
свідчить
про
те,
що
ці
методи
мають
великі
можливості
в
аналізі
й
опрацюванні
емпіричного
матеріалу.
Головне
наше
завдання
полягало
в
тому,
щоб
читач
зрозумів,
що
статистика
не
така
вже
й
страшна,
як
здасться,
і
потребує,
в
основному,
здорового
глузду.
Зрозуміло,
що
математичний
апарат
може
безпристрасно
обробити
все,
що
в
нього
закладе
дослідник:
і
достовірні
дані,
і
суб'єктивні
домисли.
Ось
чому
досконале
володіння
математичним
апаратом
обробки
нагромадженого
емпіричного
матеріалу
в
єдності
з
досконалим
знанням
якісних
характеристик
досліджуваного
педагогічного
явища
необхідне
кожному
досліднику.
Лише
в
цьому
випадку
можливий
відбір
якісного,
об'єктивного
фактичного
матеріалу,
його
кваліфікована
обробка
й
одержання
достовірних
підсумкових
даних.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗДІЛ IV ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Після завершення дисертаційного дослідження та апробації його результатів необхідно оформити результати у вигляді дисертації та різних наукових і методичних публікацій (монографії, методичні посібники, брошура, статті тощо). Кажуть, що будь-яке наукове дослідження народжується двічі, і друге його народження пов'язане з умінням автора доступно і чітко викласти одержані результати, коректно їх витлумачити, сформулювати аналітичні висновки, обгрунтувати наукову новизну, розкрити теоретичне і практичне значення одержаних результатів, з'ясувати положення, які потребують дискусійного обговорення і прилюдного захисту.
Літературне оформлення результатів виконаного дисертаційного дослідження зазвичай виступає заключним етапом роботи, вінцем дослідницького процесу. Він починається тоді, коли дослідження повністю або його відносно самостійна частина завершена, досягнута поставлена мета, розв'язані поставлені завдання, здійснена перевірка загальної і часткових гіпотез, старанно продумані, обгрунтовані і апробовані рекомендації. Однак літературне оформлення дисертації не варто розглядати лише як простий виклад, опис результатів виконаної роботи. Насправді, все значно складніше. Літературне оформлення пов'язане з уточненням логіки, обґрунтувань, з виявленням нечітких місць і білих плям, невиправданих повторів, воно має стимулювати відпрацювання, уточнення, переконливе розкриття всіх положень дослідження. Літературне оформлення передбачає узагальнення інформації, уточнення логіки її подання, перевірку використаного поняттєвого апарату і термінології, сформульованих висновків і рекомендацій, відбір найбільш влучних та містких формулювань, вилучення другорядних відомостей, які заважають лаконічному розкриттю сутності дослідження, з'ясування коректності та практичної зорієнтованості експериментальної методики та доцільності її застосування. У процесі викладу матеріалу думка автора, як відомо, не лише формулюється, а й значною мірою уточнюється, шліфується відточується. Ось чому літературне оформлення тексту дисертації - важлива частина самого дисертаційного дослідження. Автор зобов'язаний виявити, а потім точно і доступно викласти основні ідеї, методи, висновки і рекомендації.
Всі вимоги до літературного оформлення тексту дисертації умовно поділяють на: змістові (про що слід розповідати) і методичні (як краще це зробити).
Передусім розглянемо основні вимоги до змісту дослідницького матеріалу, який треба викласти. В. Загв'язінськнй пропонує віднести до
251 нього: «концептуальну спрямованість, сутнісний аналіз і узагальнення, аспектну визначеність, поєднання широкого соціального контексту розгляду з індивідуально-особистісним, визначеність і однозначність вживаних понять і термінів, чітке виділення нового і авторської позиції, міра в поєднанні однозначності і варіативності, конструктивність рекомендацій».'
Концептуальна спрямованість визначається системою вихідних положень і провідних ідей, які служать основою пояснення і перетворення дійсності. Це може бути розуміння гуманізації освіти як одного з нових соціально-педагогічних принципів, який відображає спрямування розвитку освіти на гуманні стосунки в суспільстві як загальнолюдську цінність. Це розуміння гуманізації як «олюднення» освіти в самому загальному плані, як побудову стосунків учасників освітнього процесу на основі зміни стилю педагогічного спілкування - від авторитарного до демократичного, подолання жорсткого маніпулювання свідомістю вихованців, індоктринації мислення учнів і студентів шляхом нав'язування їм непохитних стереотипів, шаблонів мислення. Це принцип поваги до особистості вихованця і врахування в змісті освіти його духовного потенціалу шляхом прилучення до людської культури, взятої в аспекті соціального досвіду. Це розуміння гуманізації освіти і школи як переорієнтації їх на особистість, на формування людини як унікальної цілісної творчої індивідуальності, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації, самореалізації і самоствердження), відкрита для сприймання нового досвіду, здатна до свідомого і відповідального вибору в різних життєвих ситуаціях, до перетворення самої себе і навколишньої дійсності, яка вміє адаптуватися до змін ситуацій і виробляти адекватну стратегію поведінки. Ідеї можуть бути різними. Вони можуть бути результатом інтеграції різних або навіть протилежних підходів, якщо усвідомлені роль і функція кожного з них і знайдена основа для їхнього об'єднання. В цьому випадку для досягнення концептуальної єдності слід чітко визначити, які підходи і концепції будуть паритетними, будуть взаємно збагачувати одна одну (такими, наприклад, є відношення соціальних і індивідуальних факторів у вихованні), де слід визначити пріоритети (наприклад, пріоритет гуманістичного підходу перед технократичним або проблемного підходу перед інформаційно-пояснювальним), як розставити акценти (наприклад, для сучасної школи характерним є акцент на особистісно орієнтоване чи розвивальне навчання, хоча ніхто не заперечує традиційного колективного навчання).