Контрольні завдання:

1. Порівняти основні типи тканин рослин, заповнивши таблицю 1.

2. Порівняти основні типи тканин тварин, заповнивши таблицю 2.

Табл. 1

Назва тканини	Місцезнаходження	Особливості будови	Функція

Табл.2

Назва тканини	Місцезнаходження	Особливості будови	Функція

Лабораторна робота №5

Тема: Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної

кривої.

Мета: поглибити знання студентів про модифікаційну мінливість на прикладі

рослин, познайомити зі статистичними методами дослідження, навчити

будувати варіаційний ряд і криву неспадкової мінливості.

Обладнання: листя дерев (вишні, берези), колоски пшениці, квасоля, бульби

картоплі.

Теоретичні відомості

Модифікаційна мінливість – це зміна ознак і властивостей організму, які спричинені факторами умов існування і не пов’язані зі змінами генотипу.

Модифікацї - це неспадкові зміни фенотипу, які викликані різною інтенсивністю факторів зовнішнього середовища або це реакції на зміни інтенсивності певних чинників довкілля, однакові для всіх генотипно подібних організмів.

Наприклад, у всіх особин рослини-стрілиці, занурених у воду, утворюються довгі й тонкі листки, тоді як у тих, що ростуть на суходолі, вони стрілоподібної форми.

Модифікаційна мінливість має певні статистичні закономірності:

Норма реакції – це межі модифікаційної мінливості ознаки, які визначаються генотипом організму.

Норма реакції може бути вузькою, широкою і проміжною.

Варіаційний ряд - це послідовність чисельних показників проявів певної ознаки (варіанти), розташований у порядку їхнього зростання чи зменшення.

Наприклад, підрахунком колосків у 100 колосах пшениці було виявлено, що їхня кількість коливається від 15 до 20. Варіаційний ряд буде мати такий вигляд:

Кількість колосків у колосі ( варіанти, У)	15	16	17	18	19	20
Кількість колосів з даною кількістю колосків (кількість варіант, Р)	6	15	32	25	17	5

Кількісні ознаки можна зобразити графічно. На осі абсцис відкладають кількісні параметри ознаки – варіанти (У), а на осі ординат – частоту поширення особин з даною величиною ознаки – кількість варіант (Р). При сполученні точок перетину отримуємо варіаційну криву.

Для характеристики мінливості ознаки вираховують її середню величину:

М = Y P , де М – середня величина, Y - варіанта,

N P – кількість варіант, N – загальна кількість досліджуваних

особин у варіаційному ряді.

Наприклад: М = 6 15 + 15 16 + 32 17 + 25 18 + 17 19 + 5 20 = 17,5

100

Тобто, середня кількість колосків у колосі 17,5. Довжина варіаційного ряду свідчить про розмах модифікаційної мінливості, а за допомогою варіаційної кривої можна встановити середні показники та норму реакції тієї чи іншої ознаки.