1. У кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен зна­чний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове прова­дження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання. Про при­значення запасного судді робиться відмітка в журналі судового засідання.

2. Якщо під час судового засідання суддю замінює запасний суддя, су­довий розгляд продовжується. Судовий розгляд у такому разі закінчує суд у новому складі.

   1. КПК 1960 р. не мав положення про запасного суддю, однак мав схоже за своїм змістом положення про запасного народного засідателя, який викликався для можливої участі у справі, для розгляду якої необхідний значний час, з тим, щоб уникнути затягування судового процесу.

   2. Запасний суддя призначається для можливої участі у справі, для роз­гляду якої потрібен значний час, з тим, щоб уникнути затягування судового розгляду. Питання про необхідність призначення запасного судді вирішується судом, який буде здійснювати судове провадження під час призначення підго­товчого судового засідання і вирішення питання про виклик учасників судового провадження (ч. 1 ст. 314 КПК) з огляду на обсяг конкретної справи, кількість обвинувачених, потерпілих, свідків та інших обставин, які вказують на те, що розгляд справи буде тривалим. Про призначення запасного судді обов'язково робиться відмітка в журналі судового засідання.

   3. Згідно з ч. 2 ст. 314 та ч. 1 ст. 344 КПК головуючий оголошує в підго­товчому судовому засіданні після оголошення складу суду прізвище запасного судді. Учасники судового провадження мають право заявити відвід призначено­му запасному судді (див. ст.ст. 75, 344 КПК). Виконання цих процесуальних дій повинно відбуватись лише в підготовчому засіданні, а інакше вступ запасного судді до складу суду замість судді, що вибув, не допускається.

Запасний суддя, який замінив суддю, має такий самий обсяг прав та обов'язків у здійсненні правосуддя, як і інші судді, що входять до складу суду.

Про заміну судді та про причини такої заміни обов'язково робиться відмітка в журналі судового засідання. Після проведення заміни судовий розгляд продо­вжується і закінчується у новому складі суддів.

Стаття 321. Головуючий у судовому засіданні

1. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесу­альних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усу­ваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального про­вадження.

2. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для за­безпечення в судовому засіданні належного порядку.

   1. Головуючим у судовому засіданні є професійний суддя, який головує під час колегіального розгляду справи або розглядає справу одноособово (див. п. 2 ч. 1 ст. З КПК).

Головуючий як суддя не має переваги над іншими суддями в колегіально­му розгляді й вирішенні справи. Водночас, він має великі організаційні повно­важення, пов'язані з керівництвом судового розгляду, здійсненням учасника­ми кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконанням ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд у русло передбаченої законом процеду­ри, усуває поточні перешкоди нормальному ходу судового провадження, зокре­ма, діями з підтримання порядку в судовому засіданні.

Принципово визначена роль головуючого полягає у створенні в судовому провадженні атмосфери неупередженості, однаково урівноваженого ставлення до сторін і сторін між собою, забезпеченні реальної змагальності в процесі та свободи сторін у наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх пере­конливості, реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання про­цесуальних обов'язків (див. коментар до ст. 22 КПК).

2. Оскільки головуючий зобов'язаний керувати судовим засіданням та усувати із судового розгляду все, що не стосується розглядуваної справи, він має право знімати запитання учасників судового розгляду, якщо вони достат­ньо з'ясовані або явно виходять за межі справи. Запитання і мотиви їх зняття заносяться до журналу судового засідання. При цьому слід мати на увазі, що кожен з учасників провадження вправі висловити заперечення проти дій голо­вуючого, які, на його думку, обмежують або порушують його права. Кожне таке заперечення має бути зафіксоване в журналі судового засідання і може бути використане в апеляційному та касаційному оскарженні.

3. У нарадчій кімнаті під час обговорення результатів розгляду криміналь­ного провадження головуючий повинен забезпечити вільний обмін думками, а при заключному голосуванні за судове рішення він має голосувати останнім, щоб його авторитет керівника ніяк не впливав на волевиявлення суддів (див. ч. 2 ст. 375 КПК).

4. За процедурою судового розгляду головуючий повинен проголосити судове рішення (вирок або ухвалу), роз'яснити учасникам суть цього рішення на їхні мож­ливості щодо його оскарження в передбаченому законом порядку (див. ст. 376 КПК).

Стаття 322. Безперервність судового розгляду

1. Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

2. Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду ви­падки відкладення судового засідання внаслідок:

   1. неприбуття сторони або інших учасників кримінального прова­дження;

   2. складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвину­вачення або висунення додаткового обвинувачення;

   3. підготовки захисту обвинуваченого від зміненого чи додаткового обвинувачення;

   4. підготовки потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення;

   5. проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці.

   6. проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених стат­тею 332 цього Кодексу;

   7. надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у випадках та порядку, передбачених статтею 333 цього Кодексу.

1. Безперервність судового розгляду передбачена законом для забезпе­чення вимоги розгляду справи протягом розумного строку (див. коментар до ст. 319 КПК). З метою виконання цього завдання і забезпечення належної ефек­тивності правосуддя законом передбачено розгляд судом справ безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Перелік випадків, коли судове засі­дання може бути відкладене і це не буде вважатись порушенням принципу без­перервності (див. ч. 2 ст. 322 КПК), є вичерпним.

2. Неприбуття сторони або інших учасників провадження може бути пов'язане з обставинами, що не залежать від їх волі, однак у будь-якому ви­падку причини неприбуття повинні бути судом з'ясовані,'оскільки вони можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального прова­дження (наприклад, приводу, накладення грошового стягнення тощо), а відтак, і настання юридичної відповідальності винних осіб.

3. У випадках оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з від­мовою від державного обвинувачення, зміною обвинувачення або висуненням додаткового обвинувачення законом передбачене надання часу сторонам за­хисту та обвинувачення на підготовку своєї правової позиції, що також не буде вважатись порушенням принципу безперервності (див. п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 322 КПК). Надання сторонам можливості підготовки у зазначених випадках пов'язане безпосередньо з виконанням принципів змагальності та диспозитив- ності кримінального провадження (див. ст.ст. 22, 26 КПК).

4. Для забезпечення дотримання принципу безпосередності досліджен­ня показань, речей і документів судовий розгляд може бути відкладений для проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці, а також для надання доступу до речей чи документів або доручення про­ведення слідчих (розшукових) дій (див. п.п. 5, 7 ч. 2 ст. 322 КПК). Такі дії здій­снюються за правилами, передбаченими ст. 333, ч. 2 ст. 357, ст. 361 КПК.

Рішення про відкладення судового засідання у зв'язку з постановленням судом ухвали про доручення проведення експертизи приймається судом лише в тому випадку, якщо продовження судового розгляду неможливе до отримання висновку експерта (див. п. 6 ч. 2 ст. 322 та ч. 4 ст. 332 КПК).

5. Крім того, законом передбачено можливість проведення під час судово­го провадження процесуальних дій у режимі відеоконференцій у разі неможли­вості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або інших поважних причин; необхідності за­безпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідності вжиття заходів для забезпечення оператив­ності судового провадження; за наявності інших підстав, визначених судом до­статніми.

Про здійснення дистанційного судового провадження див. ст. 336 КПК та коментар до неї.

Стаття 323. Наслідки неприбуття обвинуваченого

Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у ви­гляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає за­ходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право поста­новити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

1. Вимога закону про обов'язкову участь обвинуваченого у судовому роз­гляді є додатковою гарантією захисту його прав, оскільки надає йому можли­вість самому захищати свої права і законні інтереси в суді. Розглядувана ви­мога дає можливість суду безпосередньо заслухати обвинуваченого, вислухати його доводи, спрямовані на спростування обвинувачення чи на пом'якшення покарання, перевірити й оцінити їх у сукупності з іншими наявними у справі доказами та винести законне і обгрунтоване рішення. У випадку неприбуття обвинуваченого за викликом у судове засідання суд відкладає розгляд справи, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибут­тя до суду (наприклад, шляхом відправлення повістки про виклик).

Закон вимагає з'ясування причини неприбуття обвинуваченого та у ст. 138 КПК надає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, який не є вичерпним. У будь-якому випадку обвинувачений зобов'язаний довести поважність причини своєї неявки, оскільки в протилежному випадку суд своєю ухвалою може постановити рі­шення про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. Поважність причини неявки повинна бути доведена до відома суду і за­свідчена відповідними документами. Якщо такі причини суду стали відомі за час, достатній для перенесення справи і повідомлення учасників провадження про інший день розгляду справи, суд зобов'язаний використати таку можливість.

2. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він засто­сований, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу до місця її викли­ку в зазначений в ухвалі час. Про порядок здійснення приводу див. ст.ст. 140- 143, 188 КПК та коментар до них.

3. Грошове стягнення накладається ухвалою суду на обвинуваченого в тому випадку, якщо він не виконав свій процесуальний обов'язок без поважної причини і якщо таке стягнення є необхідним (див. ст.ст. 139, 144 КПК).

Зазначені дії суду мають бути відображені у журналі судового засідання.

2. Обвинуваченому необхідно сумлінно ставитись до свого обов'язку бути присутнім за викликом у судовому засіданні, оскільки, крім перерахованих на­слідків, неприбуття за викликом до суду може бути однією з підстав для обрання чи зміни до нього запобіжного заходу, оскільки метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (див. ч. 1 ст. 177 КПК). Так, одним з основних обов'язків обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це осіб, які його ви­кликають (див. п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК). Необхідно зазначити, що дотримання обви­нуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше (наприклад, особисте зобов'язання), є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу (див. п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК).

3. При проведенні спрощеного провадження у справах щодо кримінальних проступків судовий розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінально­го проступку без судового розгляду в судовому засіданні може бути проведений без участі обвинуваченого, якщо до суду надійшло клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Проведення такого засідання без участі обвинуваченого можливе, якщо він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розгля­дом обвинувального акта за його відсутності, а також якщо потерпілий проти цього не заперечує (див. ч. 1 ст. 381 КПК). В такому разі обвинувачений позбав­лений можливості оскаржувати вирок суду з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження (див. ч. 1 ст. 394 КПК).

6. Необхідно звернути увагу на випадки, коли неприбуття обвинуваченого за викликом не перешкоджає проведенню засідання без його участі: при розгля­ді питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого (див. ч. 4 ст. 34 КПК), розгляд клопотання про накладення грошового стягнення (див. ч. 1 ст. 146 КПК), розгляд клопотання про скасування грошового стягнен­ня (див. ч. 2 ст. 147 КПК), розгляд клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів (див. ч. 4 ст. 163 КПК), розгляд клопотання про арешт майна (див. ч. 1 ст. 172 КПК), питання про звернення застави в дохід держави (див. ч. 9 ст. 182 КПК) та в деяких інших випадках, визначених КПК.

7. Якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу, то питання про відкладення або зупинення судового про­вадження вирішується відповідно до вимог ст. 335 КПК. Коли суд дійде висно­вку про відкладення справи, він зобов'язаний вислухати клопотання учасників судового провадження, які з'явилися на розгляд, щодо продовження судового розгляду стосовно інших обвинувачених і вирішити їх по суті.

Стаття 324. Наслідки неприбуття прокурора і захисника

1. Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням проку­рор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. Одно­часно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відпо­відальності.

2. У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому прова­дженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.

3. Якщо подальша участь у судовому провадженні захисника немож­лива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь за­хисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для з'явлення захисника строк або одночасно з від­кладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням.

4. Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у криміналь­ному провадженні, суд зобов'язаний надати час, достатній для ознайом­лення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

   1. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є однією з основних засад судочинства (див. п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України).

   2. Підтримувати державне обвинувачення від імені прокурора можуть від­повідно до п. 15 ч. 1 ст. З КПК Генеральний прокурор України, прокурор Авто­номної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, міжрайонні про­курори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їх заступники, про­курори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень.

Участь прокурора в судовому засіданні при розгляді кримінальних справ є обов'язковою. У випадку неприбуття прокурора, який був повідомлений на­лежним чином, суд відкладає розгляд, визначає дату, час та місце проведен­ня нового засідання і вживає заходів до прибуття його до суду. Закон вимагає з'ясування причини неприбуття і у випадку встановлення неповажної причини може поставити питання про відповідальність його перед органами, які згідно з законом уповноважені притягувати прокурора до дисциплінарної відповідаль­ності.

Прокурор не бере участі у розгляді справ, в яких обвинувачення здій­снюється у приватному порядку потерпілим (справи про злочини, передбачені ст. 477 КПК), та справи, у яких прокурор відмовився від підтримання держав­ного обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 340 КПК. Кримінальне про­вадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підста­ві заяви потерпілого, відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, - його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закрит­тя кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (див. ч. 4 ст. 26 КПК).

Виконуючи свою процесуальну функцію на стадії судового розгляду спра­ви (підтримання державного обвинувачення), прокурор вправі надавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладати свої міркування з приводу доведеності обвинувачення, застосування кримінального закону і міри покарання щодо обвинуваченого.

2. У випадку, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде висно­вку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після вико­нання вимог ст. 341 КПК повинен відмовитися від обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінально­го провадження. У разі відмови прокурора від підтримання державного обви­нувачення у суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачен­ня у суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду. У такому випадку кримінальне провадження за відповідним обвину­ваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (див. коментар до ст. 340 КПК).

Тому відповідно до принципу змагальності відмова прокурора від обви­нувачення є обов'язковою для суду - суд повинен таке провадження закрити (див. п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК). Правило про закриття провадження не стосується випадку, коли функцію підтримання державного обвинувачення бере на себе потерпілий.

Прокурор, будучи процесуально незалежним, повинен керуватись тільки законом і об'єктивною оцінкою досліджених у суді доказів. Водночас, зміну обвинувачення та відмову від підтримання державного обвинувачення він повинен узгоджувати з керівником органу прокуратури, де він працює (ч. 1 ст. 341 КПК).

3. Якщо прокурор не може здійснювати свої повноваження через задо­волення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або через іншу поважну причину, що унеможливлює його участь у криміналь­ному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншу службову особу органу прокуратури керівником цього органу. Законом передбачено, що у випадку неможливості подальшої участі прокурора у судовому провадженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому ст. 37, ч. 2 ст. 324 КПК.

4. Захисник, здійснюючи захист прав і законних інтересів обвинуваче­ного, на стадії судового розгляду надає йому необхідну юридичну допомогу і сприяє у здійсненні його прав. Для виконання цих функцій законом надано захиснику можливість використовувати всі законні засоби і способи захисту та сприяти суду в з'ясуванні обставин, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують покарання.

З прийняттям КПК 2012 р. суттєвих змін зазнали положення, що регла­ментують участь захисника у кримінальному провадженні. Необхідно зазна­чити, що за ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрю­ваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, а такояс особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Захисником не може бути адвокат, який не внесений до Єдиного ре­єстру адвокатів та адвокатських утворень або виключений з нього. Отже, якщо за попереднім КПК захисником могли бути адвокат, фахівці в галузі права, близькі родичі, опікуни або піклувальники (з моменту пред'явлення обвинува­ченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства), то за нині чинним - виключно адвокати.

Про випадки обов'язкової участі захисника в судовому розгляді див. ко­ментар до ст. 52 КПК.

Законом передбачено, що захисник призначається обвинуваченому також у разі, якщо обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити са­мостійно, а також коли суд вирішить, що обставини кримінального проваджен­ня вимагають участі захисника, а обвинувачений не залучив його (див. п.п. 2, З ч. 1 ст. 49 КПК). Порушення права особи на захист є суттєвим порушенням прав людини. Недодержання судом положень про обов'язкову участь захисника є порушенням права обвинуваченого на захист і може тягти за собою скасуван­ня вироку (див. п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).

У випадку неприбуття захисника, який був повідомлений належним чи­ном, суд відкладає розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового за­сідання і вживає заходів до прибуття його до суду. Закон вимагає з'ясування причини неприбуття і у випадку встановлення її неповажності може поставити питання про відповідальність його перед органами, які згідно з законом упо­вноважені притягувати адвоката до дисциплінарної відповідальності.

3. Згідно з ч. З ст. 324 КПК, якщо подальша участь у судовому прова­дженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, об­раного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для з'явлення захисника строк або одночасно з відкла­денням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призна­ченням. Вказані положення є важливою гарантією дотримання права особи на захист.

4. Якщо захисник (завчасно попереджений) не прибув для участі у прове­денні певної процесуальної дії і за умови, що обвинувачений не заперечує про­ти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, - це не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою. Однак, якщо обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесу­альної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 46 та ст. 53 КПК.

5. Виконанню захисником та прокурором своїх обов'язків у суді пере­дує ретельне ознайомлення їх з матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим законом у ч. 4 ст. 324 КПК визначено обов'язок суду надати прокурору та захиснику, які раніше не брали участі у справі, час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні. Достатність часу буде визначатись судом у кожному коректному випадку, виходячи з кількості обвинувачених та інших учасників кримінального провадження, стадії, на якій вказані особи залуча­ються до участі у судовому провадженні, обсягу матеріалів провадження та інших суттєвих обставин.

Стаття 325. Наслідки неприбуття потерпілого

1. Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потер­пілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути як фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду (див. ч. 1 ст. 55 КПК). Для захисту своїх законних прав та ін­тересів потерпілий під час судового провадження наділений такими правами: бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, у безпосередній перевірці доказів, підтримувати об­винувачення в суді у разі відмови прокурора від підтримання державного об­винувачення, висловлювати свою думку під час вирішення питання про при­значення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, озна­йомлюватись з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді, оскаржувати судові рішення в по­рядку, передбаченому КПК, примиритися з обвинуваченим і укласти угоду про примирення (див. частини 3, 4 ст. 56 КПК).

2. Потерпілий у кримінальному провадженні є унікальною процесуальною фігурою. З одного боку, він являє собою скривджену особу, якій кримінальним правопорушенням завдано певної шкоди, порушено її права, свободи й законні інтереси і яка в зв'язку з цим одержує незаперечне право на публічний захист, в цьому разі - у судовому порядку, а з іншого - він, як правило, володіє широкою інформацією про обставини вчинення правопорушення і осіб, причетних до нього. До того ж у п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК зазначено, що потерпілий зобов'язаний прибути за викликом судді. Отже, є всі підстави вважати, що явка потерпілого для участі в судовому провадженні є обов'язковою. Водночас, потерпілий має право відмовитись давати показання (п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК), що на цій підставі начебто дає йому право не з'являтись в судове засідання, і тому за неприбуття до суду він не повинен нести ніякої відповідальності. Більше того, закон за­бороняє до потерпілого застосовувати такий захід забезпечення кримінального провадження, як привід (ч. 2 ст. 139, ч. З ст. 140 КПК). Граматичне тлумачення названих норм КПК підводить до висновку про наявність правової колізії, яку треба обов'язково розв'язати, оскільки в іншому разі не можна ставити питання про наслідки неприбуття потерпілого в судове засідання.

Виникла колізія вирішується шляхом застосування системно-логічного тлумачення правових норм. По-перше, потерпілий - учасник судового прова­дження, що має особистий інтерес щодо захисту своїх порушених прав, який він повинен задовольнити як суб'єкт доказування безпосередньо в судовому засіданні - свої процесуальні претензії він повинен обґрунтувати і довести їх достовірність (опиз ргоЬапйі), позаяк сторона захисту доказувати безпідстав­ність цих претензій не зобов'язана. По-друге, величезний комплекс прав, який має потерпілий під час судового провадження (ч. З ст. 56 КПК), однозначно ви­магає його безпосередньої участі в судовому засіданні. По-третє, рішучість за­конодавця у забезпеченні участі потерпілого обумовлюється тим, що (а) за не­виконання процесуального обов'язку прибути за викликом судді без поважних причин на потерпілого ухвалою суду за клопотанням прокурора та за власною ініціативою може бути накладено грошове стягнення (п. 1 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 139, ст. 144 КПК); (б) неявка потерпілого в судове засідання без поважних причин, де серед іншого обов'язково розглядаються питання, пов'язані зі встановлен­ням виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. З ч. 1 ст. 91 КПК), цілком може бути розцінене судом як перешкоджання встановлен­ню обставин вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 57 КПК); (в) у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення по­терпілий має право підтримувати обвинувачення в суді (п. 4 ч. З ст. 56 КПК), в зв'язку з чим його присутність у судовому засіданні є неодмінною.

Таким чином, прибуття потерпілого до суду, якщо йому належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, є обов'язковим, по­при будь-які перестороги.

Якщо ж потерпілий не з'явився до суду з тих чи інших причин, питання про розгляд справи має вирішуватись залежно від того, чи можливо у його від­сутності, на думку суддів та учасників кримінального провадження, з'ясувати всі обставини і захистити його права і законні інтереси. При цьому суду необ­хідно мати інформацію про те, що потерпілий був повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому КПК, а також по поважність причин неприбуття за викликом суду, перелік яких встановлено ст. 138 КПК .

3. У результаті обговорення в судовому засіданні питань, пов'язаних з не­прибуттям потерпілого, суд приймає одне з двох рішень: подовжити судовий розгляд за відсутності потерпілого або відкласти судовий розгляд. У першому випадку суд і учасники переконані в можливості з'ясувати всі обставини в суді за відсутності потерпілого, в другому - суд, відкладаючи судовий розгляд, до­ручає встановити можливість прибуття потерпілого, а потім залежно від цього додатково призначає та повідомляє учасників про день і годину продовження судового засідання.

Стаття 326. Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників

1. Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його пред­ставник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без роз­гляду, крім випадків, встановлених цією статтею.

Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо об­винувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений по­зов.

Якщо в судове засідання не прибув за викликом цивільний від­повідач, який не є обвинуваченим, або його представник, суд, заслухав­ши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи мож­ливо за відсутності зазначених осіб з'ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошо­ве стягнення на цивільного відповідача в порядку, передбаченому главою 12 цього Кодексу.

1. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним ді­янням завдано майнову таУабо моральну шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову шкоду, та яка в порядку, встановленому КПК, звернулася з цивільним позовом (ч. 1 ст. 61 КПК). Законом також передбачено, що ци­вільний позов в інтересах держави та деяких категорій громадян може бути пред'явлений прокурором (п. 12 ч. 2 ст. 36, ч. З ст. 128 КПК).

Цивільний позов може бути поданий до початку судового розгляду, від­мовитись від нього особа може до видалення суду до нарадчої кімнати (ч. 1 ст. 128, ч. З ст. 61 КПК).

Участь цивільного позивача, його представника чи законного представ­ника у судовому розгляді є обов'язковою, а у випадку його неприбуття суд за­лишає цивільний позов без розгляду (в такому випадку особа не позбавляється можливості звернутись з цивільним позовом у порядку цивільного судочин­ства). Однак законом передбачено два випадки, коли цивільний позов може бути розглянутий без вказаних учасників: якщо від цивільного позивача надій­шло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинуваче­ний чи цивільний відповідач повністю визнали пред'явлений позов.

2. Клопотання цивільного позивача про розгляд справи у його відсутності суд може задовольнити, якщо без нього може з'ясувати обставини, що стосу­ються цивільного позову, захистити права і законні інтереси цивільного позива­ча. Таке клопотання має бути заявлене цивільним позивачем у письмовій формі до закінчення підготовчої частини судового розгляду.

3. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фі­зична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваче­ного або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 62 КПК).

Участь цивільного відповідача, який є обвинуваченим, у судовому роз­гляді є обов'язковою, і у випадку його неприбуття суд керується положеннями ст. 323 КПК. Якщо цивільний відповідач, який не є обвинуваченим, його пред­ставник не прибули за судовим викликом, суд вирішує питання про проведення судового розгляду без них. У такому випадку суд заслуховує думку учасників судового провадження про можливість з'ясування обставин, що стосуються цивільного позову, без цивільного відповідача або його представника. Якщо учасники судового провадження та суд дійдуть висновку про неможливість з'ясування вказаних обставин, суд відкладає судовий розгляд.

4. Судовий виклик цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача або його представника здійснюється у загальному порядку, передбаченому главою 11 КПК.

5. На цивільного відповідача судом може бути накладено грошове стягнен­ня, якщо він був у встановленому КПК порядку викликаний, однак не з'явився без поважних причин (про поважні причини див. ст. 138 КПК) або не повідомив про причини свого неприбуття.

Грошове стягнення судом накладається на цивільного відповідача в роз­мірах та в порядку, передбаченому абз. З ч. 1 ст. 139, ч. 2 ст. 144 КПК.

Стаття 327. Наслідки неприбуття свідка, спеціаліста, перекладача і експерта

1. Якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, спеціаліст, перекладач або експерт, заслухавши думку учасників судового прова­дження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право поста­новити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

2. Прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сто­ронам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

1. Участь у судовому провадженні осіб, перерахованих у ч. 1 ст. 327 КПК, необхідна для забезпечення виконання різних окремих завдань кримінального провадження.

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викли­кана для надання показань (ч. 1 ст. 65 КПК). Десять передбачених законом ка­тегорій осіб мають певний імунітет на предмет свідчень і тому з визначених питань не можуть допитуватись, у зв'язку з чим не варто викликати їх до суду як свідків (ч. 2 ст. 65 КПК). Крім того, не можна допитувати без її згоди особу, яка має право дипломатичної недоторканності (ч. 4 ст. 65 КПК). Також слід підкреслити, що захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, ци­вільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні, адвокати, нотаріуси, медичні працівники, свя­щеннослужителі (п.п. 1-5 ч. 2 ст. 65 КПК) можуть бути звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визна­ченому нею обсязі (ч. З ст. 65 КПК). Вирішуючи питання про виклик свідків та поважність неприбуття їх в судове засідання, треба обов'язково враховувати наведені обставини.

Прибуття свідка за судовим викликом є його обов'язком. Свідки, як пра­вило, сумлінно ставляться до виконання цього обов'язку, але законом перед­бачена і різна юридична відповідальність за його порушення.

2. Одержавши інформацію про неприбуття в судове засідання за викликом свідка, спеціаліста, перекладача або експерта, суд проводить допит свідків, що при­були, і з урахуванням усіх супутніх обставин, заслухавши думку учасників судово­го провадження, призначає нове судове засідання. Тут доречно зауважити, що по­казання свідків, потерпілих, одержані під час досудового розслідування в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, можуть бути оголошені, якщо такий свідок чи потерпілий не прибув у судове засідання, оскільки ці показання були дані в суді, і тому принцип безпосередності у такому випадку не порушується.

Відкладення розгляду кримінального провадження одночасно зобов'язує суд вжити необхідних заходів до прибуття кожного з названих учасників у при­значене наступне судове засідання і якщо буде встановлено, що неприбуття свідка не має поважних причин, застосувати до нього заходи процесуального примусу, постановивши ухвалу про його привід (ст. 140 КПК) та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення (ст. 144 КПК).

Прибуття спеціаліста, перекладача або експерта у судове засідання за ви­кликом, як і свідка, є їхнім обов'язком (див. п. 1 ч. 5 ст. 71, п. 1 ч. З ст. 68, п. 2 ч. 5 ст. 69 КПК). Подальші дії суду в разі неприбуття когось із названих осіб прокоментовані в п. 4 коментаря до ст. 327 КПК.

2. У разі неприбуття спеціаліста до суду без поважних причин або непо­відомлення про причини неприбуття на нього судом покладаються всі витрати, пов'язані з оголошенням перерви у судовому засіданні (див. ст. 72 КПК). Такий захід процесуального реагування на неналежне виконання обов'язків саме спе­ціаліста є цілком логічним, адже його не можна доставити в суд приводом або накласти на нього грошове стягнення як свідка, не можна притягти до кримі­нальної відповідальності як перекладача або експерта.

3. У разі неприбуття перекладача або експерта до суду без поважних при­чин перекладач або експерт несуть відповідальність, встановлену законом (див. ч. 5 ст. 68 та ст. 70 КПК). Неприбуття без поважних причин експерта або пере­кладача можна вважати відмовою кожного з них від виконання покладених на них обов'язків, за що встановлена кримінальна відповідальність, передбачена ст. 385 КК України.

4. Забезпечення прибуття до суду перекладача (крім тих випадків, коли він залучається судом), свідка, спеціаліста або експерта здійснюється тією сто­роною кримінального провадження, яка заявила клопотання про їхній виклик (див. ч. 2 ст. 327 КПК). Суд в силу дії принципу диспозитивності, безумовно, повинен сприяти явці цих осіб шляхом судового виклику.

Стаття 328. Право перебувати в залі судового засідання