1. Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття або вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності.

2. Скарга слідчого подається до прокуратури вищого рівня щодо про­куратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується.

3. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зу­пиняє їх виконання.

   1. Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі. Будь-яких спеціальних вимог до її форми та змісту немає. Однак, як мінімум, скарга повинна містити назву органу проку­ратури та посаду прокурора, до якого вона адресована, на рішення, дії чи без­діяльність якого прокурора скарга подається, та бути підписана скаржником. Законодавець, встановлюючи лише письмову форму оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора до прокурора вищого рівня, таким чином, підкреслює необхідність надання цьому прокуророві матеріалів досудового провадження та письмових заперечень щодо оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності про­курора, що здійснює нагляд за дотриманням законності під час дізнання та до­судового слідства. Надання слідчому права подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора виступає суттєвою гарантією незалежності слідчого під час провадження досудового розслідування.

   2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора, передбачені комен­тованою статтею, можуть бути подані не пізніше трьох днів з моменту прийнят­тя (вчинення) оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності. В цьому випадку необхідно враховувати, що: 1) якщо рішення прокурора оформлюється поста­новою чи письмовою вказівкою, строк подання скарги починається із вхідної дати отримання кореспонденції слідчим; 2) якщо оскаржуються дії прокурора, строк подання скарги починається з дня здійснення оскаржуваних дій (прове­дення процесуальних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшуко­вих) дій); 3) якщо оскаржуються дії прокурора, про які скаржникові не було відомо, строк подання скарги починається з дня отримання слідчим протоколів проведення оскаржуваних дій; 4) якщо оскаржується бездіяльність прокурора, строк подання скарги починається з дня, наступного після останнього дня тер­міну виконання дій, які прокурор зобов'язаний був вчинити у визначений КПК строк.

   3. Скарги подаються прокурору вищого рівня щодо того, чиї дії (безді­яльність), рішення оскаржуються. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України становлять єдину централізова­ну систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням прокурорів прокурорам вищого рівня.

   4. Рівень прокуратур визначається встановленою системою органів прокуратури (див. ст. 13 Закону України «Про прокуратуру»). На вершині цієї системи стоїть Генеральний прокурор України. Нижчого рівня стосовно нього є всі прокурори системи, тобто прокурори обласного рівня (прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) і районного (прокуратури районів, міст, міжрайонні, спеціалізовані). Щодо прокуратур районного рівня вищими є прокуратури обласного рівня.

   5. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупи­няє їх виконання. Винятків з цього загального положення закон не встановлює. Водночас, закон не забороняє слідчому у своїй скарзі викласти прохання про зупинення виконання оскаржуваних рішень чи дій прокурора до моменту розгляду скарги прокурором вищого рівня по суті та прийняття відповідного рішення, передбаченого ч. 2 ст. 313 КПК. При цьому прокурор вищого рівня за ініціативою слідчого, що подав скаргу, чи за власною ініціативою, керуючись ст. 36 КПК та ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», має право надати слідчому чи прокурору нижчого рівня вказівку про зупинення виконання оскаржуваного рішення чи дії.

Стаття 313. Порядок вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора

1. Службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надій­шла скарга на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана роз­глянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження і наді­слати своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалася.

2. За наслідками розгляду скарги можуть бути прийняті рішення про:

1) залишення рішення чинним, визнання законними вчинених дії чи

бездіяльності;

2. зміну рішення в частині;

3. скасування рішення і прийняття нового рішення, визнання неза­конними вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову дію.

1. У разі скасування рішення або визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність.

2. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є оста­точним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.

1. Частиною 1 коментованої статті визначено, що службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надійшла скарга на рішення, дію чи безді­яльність прокурора, зобов'язана розглянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження. Цим строком має охоплюватись весь час на вивчення змісту скарги та документів, що до неї долучаються, матеріалів кримінального провадження, що мають відношення до оскаржуваних рішень, дій чи бездіяль­ності прокурора, отримання та аналізу пояснень слідчого та прокурора, прове­дення інших перевірочних дій та безпосередній розгляд поданої скарги.

2. З метою належної перевірки законності і обґрунтованості оскаржува­них дій чи бездіяльності і рішень прокурора прокурор вищого рівня має право витребувати матеріали, якими обґрунтовуються оскаржувані рішення чи дії, та на підставі яких була припущена оскаржувана бездіяльність прокурора. Ними можуть бути: протоколи процесуальних, слідчих (розшукових) дій та неглас­них слідчих (розшукових) дій, пояснення громадян і посадових осіб, матеріали ревізії, документи, матеріали оперативно-розшукової діяльності, інші процесу­альні документи, раніше винесені прокурором, слідчим, суддею рішення (ви­роки, постанови, ухвали тощо).

3. Відповідно до ч. З ст. 110 КПК рішення прокурора приймається у формі постанови. Зміст постанови за результатами розгляду скарги слідчого на рі­шення, дії чи бездіяльність прокурора має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК (див. коментар до ст. 110 КПК).

4. Постанова прокурора вищого рівня за результатами розгляду скарги слідчого на рішення, дії чи бездіяльність прокурора під час досудового роз­слідування може бути про: 1) скасування рішення і прийняття нового, визна­ння незаконними вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову дію. Визнання прокурором вищого рівня рішення, дії чи бездіяльності проку­рора незаконним тягне втрату таким рішенням юридичної сили та виникнення обов'язку підпорядкованого прокурора усунути допущене порушення. Одно­часно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності прокурора незаконним або необгрунтованим у постанові прокурор вищого рівня може зазначити про те, що він зобов'язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Треба враховувати, що про­курор вищого рівня може самостійно прийняти те рішення, яке має бути при­йняте підпорядкованим прокурором на виконання постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги слідчого на його рішення, дії чи бездіяльність. Відповідно до ч. З коментованої статті при скасуванні рішення, визнанні не­законними вчинених дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того ж рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність; 2) змі­ну рішення в частині. У випадку часткового визнання оскаржуваного слідчим рішення прокурора незаконним або необгрунтованим, прокурор вищого рівня може самостійно змінити оскаржуване рішення. Положення ч. З коментованої статті можуть бути застосовані і в цьому випадку; 3) залишення рішення чин­ним, визнання законними вчинених дії чи бездіяльності. Постанова про зали­шення рішення прокурора чинним, визнання законними вчинених дії чи безді­яльності та про одночасну відмову у задоволенні скарги слідчого на рішення, дії чи бездіяльності прокурора виноситься у випадку встановлення законності прийняття оскаржуваних рішень чи здійснення оскаржуваних дій (бездіяльнос­ті) прокурором. У такому випадку прокурор вищого рівня не вправі наполягати на тому, щоб слідчий виконав вказівки, які суперечать його внутрішньому пере­конанню. У цьому разі цей прокурор доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

5. Службова особа органу прокуратури вищого рівня, яка розглядала скар­гу слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана надісла­ти своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалися. Повідомлення інших учасників кримінального провадження про подання скарги слідчим на рішення, дії чи бездіяльність прокурора та про рішення, прийнятті прокурором вищого рівня за наслідками розгляду поданої скарги, законом не передбачено.

6. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є остаточ­ним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх по­садових чи службових осіб.