1. Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійсню­ється щодо будь-якої особи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується диплома­тичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжна­родної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України.

1. Частина 1 коментованої статті встановлює норму, згідно з якою кри­мінальне провадження за правилами КПК здійснюється на території України щодо будь-якої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення; її громадя­нин, громадянин іншої держави чи особа без громадянства - за деякими ви­нятками.

2. Підстави набуття і припинення громадянства України встановлені Законом «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. В Україні визна­ється за її громадянами лише єдине громадянство - України (ст. 4 Консти­туції України). Цим самим Законом визначені й громадяни інших держав (іноземці) та особи без громадянства. Громадянином іншої держави вважа­ється особа, яка має громадянство (підданство) іншої держави чи держав і не має громадянства України. Згідно із Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. інозем­ці, які вчинили злочини, несуть відповідальність на загальних підставах. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або кількох держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (п. 1 ст. 2 Закону) допоки це громадянство за ним зберігається. Відповідно й іноземець, який набув громадянства Украї­ни, у відносинах з нею визнається лише громадянином України. Особа без громадянства (апатрид) - фізична особа, яка проживає (надано притулок) чи перебуває в Україні, втративши громадянство іншої держави (держав), і не набула громадянства України.

3. Положення ч. 1 коментованої статті ґрунтується на ст. 26 Конституції України, відповідно до якої іноземці та особи без громадянства, що перебу­вають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними догово­рами України.

4.. 'Загальне правило про те, що кримінальне провадження щодо будь-якої ni otiii здійснюється за правилами КПК, має і деякі винятки. Вони стосуються певних категорій осіб, визначених як самим Кодексом, так і міжнародно-правовими актами. Зокрема, главою 37 коментованого Кодексу встановлені особливості і і кримінального провадження щодо окремої категорії осіб, які виконують важливі державні функції. Ці особливості грунтуються як на нормах Конституції України (ч. З ст. 80, ч. 2 ст. 126), так і на законах України, які регулюють їх діяльність, визначають їх правовий статус (див. коментар до ст. 480 КПК). Особливості стосуються, зокрема, повідомлення їх про підозру, притягнення ні кримінальної відповідальності, затримання й обрання запобіжного заходу тощо. Вони є додатковими процесуальними гарантіями, які забезпечують виконання ними своїх функцій.

5. Виняток із загального правила про кримінальне провадження за правилами КПК щодо будь-якої особи становить також іноземні громадяни, які відповідно до загальновизнаних міжнародних правил та договорів України з іншими державами наділені дипломатичним імунітетом (недоторканністю) і не шині, особистої згоди, або відсутня згода держави чи міжнародної організації, яких вони представляють, на кримінальне провадження щодо них за правилами !• 11К До таких осіб належать співробітники дипломатичних представництв та консульських установ, перелічених у Віденській конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 p., Віденській конвенції про консульські зносини від 'І ми 11 іч 1963 p., Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженому Указом Президента Укра­їни від 10 червня 1993 р.

Дипломатичним імунітетом можуть користуватись й інші особи (посадові особи ООП, співробітники міжнародних організацій, керівники іноземних н ржам і а урядів, міністри іноземних справ, члени їх сімей, члени урядових делегацій та спеціальних місій). При цьому необхідно мати на увазі, що дипломатичний імунітет поділяється на повний і обмежений. Повний імунітет звільняє особу від кримінального провадження в Україні, в той час як обмежений поширюється лише на діяльність, пов’язану з виконанням службових функцій. Тому у випадку виникнення питання проте, чи користується іноземний громадянин дипломатичним імунітетом (недоторканністю) і в якому обсязі, необхідно звертатись до міжнародно-правових актів, визнаних Україною, внутрішніх нормативних актів, які регулюють ці питання, та міжнародних договорів, укладених

Україною з іншими державами. Бажано також звернутись у таких випадках за консультацією до Міністерства закордонних справ України.