1. Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1. листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;

2. Об'єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

   1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинува­ченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається засто­сування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішува­лося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (ч. 1 ст. 45 КПК). Адвокат також є представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 63 КПК).

   2. Одним із принципів діяльності адвокатури є принцип конфіденційності, адвокат повинен зберігати адвокатську таємницю (Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.). У ст. 9 Правил адвокатської ети­ки наголошується на тому, що дотримання принципу конфіденційності-є необ­хідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Одна із гарантій адвокатської діяльності полягає у тому, що забороняється втручання у приватне спілкування адвокатів зі своїми клієнтами. Тому сторони криміналь­ного провадження не мають права звернутися до слідчого судді під час досудо­вого розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про надання тимчасового доступу до листування або інших форм обміну інформа­цією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги; об'єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

   3. Європейський суд з прав людини поширює свою позицію про неухильне забезпечення спілкування адвоката зі своїм клієнтом на будь-які способи тако­го спілкування: листування, телефонні розмови тощо. Це було підтверджено у справі «Кемпбелл проти Сполученого Королівства», у якій заявник скаржився, що листи до і від його адвоката були розкриті і перечитані персоналом в'язниці.

Стаття 162. Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і доку­ментах, належать:

1. інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джере­ла інформації;

2. відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3. відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних

Дій;

4. конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комер­ційну таємницю;

5. відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6. особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7. інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передаван­ня тощо;

8. персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональ­них даних;

9. державна таємниця.

   1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інфор­мації. Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розумі­ються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постій­ною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Журналістом редакції друкова­ного засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням (ч. 1 ст. 1, ст. 25 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»). Журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

   2. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити лікарську таємницю. Визначення лі­карської таємниці наведено у ст. 40 «Основ законодавства України про охорону здоров'я». Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням про­фесійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обсте­ження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

   3. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­тах, належать відомості, що можуть становити таємницю вчинення нотарі­альних дій. Під нотаріальною таємницею слід розуміти сукупність відомос­тей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).

   4. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерцій­ну таємницю. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є не­відомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якої вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комер­ційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комер­ційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ст. 505 ЦК України). Комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності.

   5. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­тах, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю. Банків­ською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при надані послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан корес­пондентських рахунків банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) систему охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяль­ності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зраз­ків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації (ст. 60 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

   6. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­тах, належить особисте листування особи та інші записи особистого характе­ру. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Фізична особа має пра­во на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних пові­домлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата (ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 306 ЦК України). Під особистим листуванням слід розуміти приватну кореспонденцію, яка передається поштовим зв'язком (листи звичайні, цінні, поштові перекази, телеграми, інші відправлення) або електронною поштою через комп'ютер.

   7. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Оператор телекомунікації! - суб'єкт господарювання, який має право на здій­снення телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію те­лекомунікаційних мереж. Провайдер - це також суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне об­слуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку. Абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який їх отримує на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнан­ня, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мере­жі. Телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомінікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телеко­мунікацій (ст. 1 Закону «Про телекомунікації»). Оператори, провайдери телекому­нікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживачів, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

8. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована. База персональ­них даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних. Володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом (ст. 2 Закону «Про захист персональних даних»).

9. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, також належить державна таємниця. Відомості, що становлять державну таєм­ницю, - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експер­тів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Конкретні види інформації, яка належить до державної таємниці, перелічені у ст. 1 Закону «Про державну таємницю». Ними є інформація у сфері: 1) оборони; 2) економіки, науки і тех­ніки; 3) зовнішніх відносин; 4) державної безпеки та охорони правопорядку.

Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановлено­го частиною другою цієї статті.

2. Якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з кло­потанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

3. У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового виклику.

4. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримі­нального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною дру­гою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

5. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального проваджен­ня у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

   1. перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізич­ної або юридичної особи;

   2. самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кри­мінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

   3. не становлять собою або не включають речей і документів, які міс­тять охоронювану законом таємницю.

6. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємни­цю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передба­чених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможли­вість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

2. Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального проваджен­ня доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

1. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Після надходження до суду клопотання воно під­лягає обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день його надхо­дження. Визначення судді для розгляду слідчим суддею або судом клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється цією системою під час його реєстрації.

2. Існує два порядки розгляду слідчим суддею, судом клопотання про тим­часовий доступ до речей і документів.

Перший полягає у тому, що після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик осо­би, у володінні якої знаходяться такі речі і документи. У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, в якому вони перебувають на момент отримання судового виклику. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участі сторони, яка подала кло­потання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є пере­шкодою для розгляду клопотання.

Другий порядок застосовується, якщо сторона, яка звернулася з клопотан­ням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів. У такому випадку клопотання розглядається слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

3. Під час судового розгляду сторона, яка звернулась з клопотанням, має довести наявність достатніх підстав вважати, що речі або документи, про тим­часовий доступ до яких надійшло подання: 1) перебувають або можуть перебу­вати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Також сторона повинна довести можливість використання як доказів відомос­тей, що містяться у речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і до­кументів.

4. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового до­ступу до речей і документів тільки у тому випадку, коли сторона кримінального провадження, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе наявність та­ких обставин. Під час розгляду питання про застосування цього заходу забез­печення кримінального провадження сторони повинні надати слідчому судді, суду докази обставин, на які посилаються.

5. Якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів або таке вилучення необхідне для досягнення мети отри­мання доступу до речей і документів, слідчий суддя, суд в ухвалі про надання доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можли­вості вилучення речей і документів.

6. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя, суд зобов'язаний ураховувати можливість без застосування цього заходу забезпе­чення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у криміналь­ному провадженні.

Стаття164. Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів

1. В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і до­кументів має бути зазначено:

1. прізвище, ім'я та по батькові особи, якій гіадається право тимчасо­вого доступу до речей і документів;

2. дата постановлення ухвали;

3. положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;

4. прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юри­дичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів;

5. назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;

6. розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити за­значені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;

7. строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

8. положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

   1. Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і докумен­тів складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

   2. У вступній частини ухвали має бути зазначено, який слідчий суддя, суд, де, коли, за участі яких суб'єктів кримінальної процесуальної діяльності роз­глянув клопотання сторони про тимчасовий доступ до речей та документів.

   3. У мотивувальній частині ухвали викладається мотивування рішення слідчого судді, суду. Обґрунтовується, пояснюється, чому стороні надається право тимчасового доступу до речей і документів, на яких доказах слідчий суд­дя, суд ґрунтував свої міркування і висновки.

   4. У резолютивній частині ухвали міститься конкретне формулювання рішення, яке приймає слідчий суддя, суд. Це рішення має ґрунтуватися на по­ложеннях мотивувальної частини ухвали, логічно випливати з неї. Резолютивна частина ухвали повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при її виконанні не виникало сумнівів щодо речей і документів, до яких надається доступ. У цій частині ухвали повинно міститися рішення слідчого судді, суду надати тим­часовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість їх вилучити. Наприкінці ухвали вказується, що у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчий суддя, суд за кло­потанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Також має бути вказано, що ухвала залишається в силі протягом одного місяця з дня її постановлення.

   5. Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і докумен­тів складається у двох примірниках. Зазначеній в ухвалі слідчого судді, суду особі вручається оригінал ухвали та її копія. Другий примірник ухвали залиша­ється у судовому провадженні.

Стаття 165. Виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий до­ступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

2. Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов'язана пред'явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.

3. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і до­кументів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

4. На вимогу володільця особою, яка пред'являє ухвалу про тимча­совий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки,, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.

1. Перед проведенням цієї процесуальної дії особа, якій надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, пред'являє їх володільцю оригінал ухвали суду, вручає її копію та пропонує надати до них доступ. Пред'явлення ухвали володільцю речі та документа гарантує його право знати, хто і на яких підставах проводить процесуальну дію. Факт пред'явлення ухвали слідчого судді, суду, вручення її копії засвідчується підписом володільця на оригіналі цього судового рішення.

2. Оскільки ухвала слідчого судді, суду є обов'язковою для виконання всі­ма підприємствами, установами і організаціями, службовими особами і грома­дянами, ніякі обставини не можуть бути поважними для відмови пред'явити або добровільно видати речі, документи, які вимагає уповноважена особа. Якщо володілець відмовляється виконати ухвалу слідчого судді, суду про на­дання доступу до речей та документів, йому роз'яснюється, що це тягне для нього негативні правові наслідки у вигляді проведення за судовим рішенням обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

3. Хід і результати тимчасового доступу до речей та документів фіксу­ються слідчим у протоколі. Протокол складається зі вступної, описової та за­ключної частини. Вступна частини повинна містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка її проводить; всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії. В описовій частині вказують­ся відомості про послідовність дій; отримані речі та документи. У заключній частині зазначається про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

4. Якщо речі та документи вилучаються, складається їх опис; який вру­чається володільцю. В описі вилучених речей зазначається їх назва, кількість, міра, вага, матеріал, з якого вони виготовлені, та індивідуальні ознаки. В опи­сі вилучених документів вказується їх назва та зміст. Копія опису вилучених речей та документів, складена слідчим, долучається до кримінального прова­дження.

5. Уповноважена особа, яка провадить процесуальну дію, зобов'язана залишити на вимогу володільця копію вилучених документів. Копії вилу­чених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця за його згодою або копіювальної техніки, елек­тронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів. У разі неможливості виготовлення копій вилучених документів слідчий вносить до протоколу процесуальної дії запис про вимогу володільця надати їх копії. Вони виготовляються негайно після появи такої можливості та вручаються володільцю вилучених документів.

Стаття 166. Наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів

1. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і до­кументів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального про­вадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення за­значених речей і документів.

2. У разі якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокурору або органу внутрішніх справ за місцем проведення цих дій. Проведення обшуку здійснюється за участю особи, за клопотан­ням якої надано дозвіл на його проведення, згідно з положеннями цього Кодексу.

1. Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і докумен­тів набирає законної сили з моменту її оголошення. Вона є обов'язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізич­них та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

2. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і докумен­тів застосовується кримінальна процесуальна санкція. Слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на до­ступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про дозвіл на прове­дення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Така ухвала повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 235 КПК. Ухвала виконується за правилами, передбаченими ст. 236 КПК.

3. Якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони за­хисту, слідчий суддя, суд мотивованою ухвалою доручає його проведення слід­чому, прокурору або органу внутрішніх справ за місцем проведення цих дій. Обшук провадиться за участі особи, яка звернулася з клопотанням про надання дозволу на його проведення.