Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НПК КПК 2012 (остаточна).docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.62 Mб
Скачать

§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності

Стаття 498. Підстави для застосування примусових заходів вихов¬ного характеру

1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну від¬повідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досяг¬нення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримі¬нальну відповідальність.

1. Метою застосування примусових заходів виховного характеру має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допо¬моги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися.

2. Примусові заходи виховного характеру застосовують:

у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК;

до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97 КК);

при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 п. 105 КК.

Якщо в матеріалах справи, крім зазначених, наявні й інші підстави для шільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності (наприклад, пе¬редбачені ст.ст. 45-49 КПК), які за правовими наслідками є більш сприятливи¬ми для забезпечення його інтересів, мають бути обрані саме ці підстави.

3. КПК не передбачає обов'язкового здійснення досудового слідства за кримінальними проступками, вчиненими неповнолітніми. Тому криміналь¬не провадження у таких випадках закінчується складанням слідчим клопо¬тання про застосування примусових заходів виховного характеру (п. З ч. 2 ст. 301 КПК).

4. Про підготовче провадження щодо неповнолітніх див. гл. 27 КПК.

5. Передбачений ч. 2 ст. 105 КК перелік примусових заходів виховного ха¬рактеру є вичерпним. Поряд із застосуванням одного чи кількох із них суд може в передбаченому законом порядку призначити неповнолітньому вихователя з урахуванням позитивних даних про певну особу та її здатності благотворно впливати на поведінку неповнолітнього. Ця особа має підтвердити у судовому засіданні свою згоду бути вихователем.

6. Додатковим виховним чинником при вирішенні судами зазначених пи¬тань має бути залучення до цього громадських організацій та осіб, які займа¬ються примиренням потерпілих із неповнолітніми, котрі вчинили злочин чи суспільно небезпечне діяння. Результати примирення (у разі досягнення такого і виконання всіх його умов у повному обсязі - відшкодування потерпілому за¬вданих злочином майнових збитків та/або усунення заподіяної шкоди, укладен¬ня відповідної угоди тощо) дають змогу обрати щодо таких неповнолітніх най¬більш ефективний захід виховного характеру, а також мають ураховуватись як істотні обставини при вирішенні питання про звільнення неповнолітнього, який вчинив злочин, від кримінальної відповідальності (закриття справи) у зв'язку із застосуванням зазначених заходів чи примиренням із потерпілим (п. 4 постано¬ви Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного харак¬теру»).

Стаття 499. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосу¬вання примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з прави¬лами, передбаченими цим Кодексом. Таке досудове розслідування здійснюєть¬ся слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

2. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесу¬альні дії для з'ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.

3. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою.

4. За наявності достатніх підстав вважати, що особа, передбачена статтею 498 цього Кодексу, вчинила суспільно небезпечне діяння, що під¬падає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передба¬чено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за кло¬потанням прокурора згідно з правилами, передбаченими для обрання за¬побіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд зобов'язані відмовити у поміщенні особи у при¬ймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність до¬статніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.

Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до трид¬цяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передба¬ченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.

5. За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотан¬ня про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного ха¬рактеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Загальні правила досудового розслідування встановлені розділом III

КПК.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосуван¬ня примусових заходів виховного характеру має здійснюватися слідчим, спе¬ціально уповноваженим керівником органу досудового розслідування на здій¬снення розслідувань щодо неповнолітніх.

2. У провадженні щодо застосування до неповнолітнього примусових за¬ходів виховного характеру запобіжний захід не обирається.

Поміщення до приймальника-розподільника неповнолітнього у віці від 11 років до настання віку кримінальної відповідальності, як і затримання та взяття під варту, є винятковим заходом процесуального примусу.

3. Строки досудового розслідування щодо застосування примусових за¬ходів виховного характеру мають перебувати у межах, визначених ст. 219 КПК. Проте слідчий і прокурор повинні враховувати, що відповідно до ст. 40 Кон¬венції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у

1989 р. і ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 р., будь-яке рішення щодо неповнолітнього має невідкладно прийматися судовим органом. І І,о означає, що досудове розслідування щодо неповнолітнього також має бути закінчено у найкоротший строк з тим, щоб суд міг виконати вимоги Конвенції про права дитини.

4. Слідчий, прокурор можуть використати результати не пов'язаної без¬посередньо із розслідуваним кримінальним правопорушенням (попередньої) діяльності підрозділів кримінальної міліції у справах дітей. Вони вправі: допи¬тати співробітників цього підрозділу з метою з'ясування характеристики непо- шюлітнього, умов його життя та виховання, обставин, що негативно впливали па виховання; провести у підрозділі кримінальної міліції у справах дітей виїмку необхідних документів, що не містять службової таємниці.

5. Під час досудового розслідування обов'язковим є медичний огляд кож¬ного неповнолітнього, що провадиться відповідно до Інструкції про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребу¬ють особливих умов виховання, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти України від 5 травня 1997 р. № 137/131.

6. Якщо неповнолітній не досяг одинадцятирічного віку, то провадження закривається.

7. Перед направленням прокуророві матеріалів провадження із клопотан¬ням про застосування примусових заходів виховного характеру неповнолітньо¬му, його законному представникові та захисникові має бути надано доступ, до матеріалів провадження у порядку, визначеному ст. 290 КПК.

8. Порядок надсилання прокурором до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру визначений ст.ст. 292, 293 КПК.

Стаття 500. Порядок судового розгляду

1. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю про¬курора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і кримінальної міліції у справах дітей, якщо вони з'явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами цього Кодексу.