Глава 3.

Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

§ 1. Суд і підсудність

І

Стаття ЗО. Здійснення правосуддя судом

1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише су­дом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

1. Положення ч. 1 цієї статті має своєю основою загальне принципове по­ложення Конституції України про те, що правосуддя в Україні здійснюється ви­ключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судові рішення, ухвалені судами іменем України, є обов’язковими для виконання на всій тери­торії України (ч. 1 і 2 ст. 124 Конституції України).

Воно відповідає і положенням міжнародно-правових актів з прав людини, ра­тифікованих Україною, зокрема ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основопо­ложних свобод від 4 листопада 1950 p., яка закріплює право кожної особи на спра­ведливий суд: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим за­коном (ч. І). Згідно з ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред’явленого йому, на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі Закону.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 квітня 2008 р. у справі «Пономарьов проти України» наголосив, що одним із фундаментальних аспек­тів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає пова­гу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип ст верджує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (п. 40 мотивувальної частини рішення).

Відповідно до цього здійснення правосуддя в Україні виключно судами передбачено ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. Не робиться тут виняток і для випадків введення в Україні воєнного чи надзвичайного стану. Згідно з ст. 26 Закону України від 6 квітня 2000 р. «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, де введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відпо­відно до Конституції України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства заборо­няється. На неприпустимості припинення повноважень органів державної вла­ди, у тому числі судів, в умовах надзвичайного стану наголошується і в ст. 11 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».

Стаття 64 Конституції України передбачає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод подими в зазначенням строку дії цих обмежень. Але при цьому не можуть об­межуватися права і свободи, які стосуються коментованого положення ст. ЗО КПК, зокрема, право кожного на життя, на повагу до його гідності, на свободу і а особисту недоторканність, на судовий захист, на правову допомогу, на за- чіпт, па презумпцію невинуватості.

2. Важливою процесуальною функцією суду, пов’язаною зі здійсненням правосуддя у кримінальному провадженні, є здійснення слідчим суддею судо­вого контролю на стадії досудового розслідування, де формується основний обсяг доказів, оцінивши які, суд ухвалює вирок чи інше судове рішення, і де мають бути забезпечені процесуальні права учасників кримінального провадження.

Згідно з п. 18 ч. І ст. З КПК слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судо­мою контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) \ суді першої інстанції визначається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

3. Слідчий суддя і суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (ч. З ст. 26). Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює непохідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та вико­пнім»! процесуальних обов’язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

4. Положення ч. 2 ст. ЗО КПК про те, що відмова у здійсненні правосуддя не допускається, з одного боку, є логічним висновком із наведених і чинних для кримінального провадження України відповідних положень Конституції Укра­їни. міжнародно-правових актів з прав людини, кодексів і законів України, а з пишно, передбачаючи загальну заборону відмовляти у здійсненні правосуддя, зумовлює й відповідні негативні правові наслідки у разі порушення заборони відмовляти у здійсненні правосуддя. Зокрема, за постановления суддею (суддя­ми) завідомо неправосудного вироку чи іншого судового рішення передбачено кримінальну відповідальність (ст. 375 КК України).

5. Заборона відмовляти у здійсненні правосуддя конкретизує зміст такої засади кримінального судочинства, як забезпечення доступу кожної особи до правосуддя (див. коментар до ст. 21 КПК). Визначаючи підстави дисциплінар­ної відповідальності суддів, ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає і таку підставу, як істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя.

6. Згідно Рекомендацією № R (94) 12 Комітету Міністрів ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів від 13 жовтня 1994 р. судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправо­мочного прямою чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов’язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади (п. 2 «сі»).

Незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і Зако­нами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Кон­ституції України).

Втручання в здійснення правосуддя, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). За втручання в діяль­ність судових органів, незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, погрозу або насильство щодо судді, присяжного, умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного, посягання на життя судді, присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя, передбачена кримінальна відповідальність (ст. 376- 379 КК України).

8. Конституційний Суд України у рішенні від 19 травня 1999 р. у справі про запит и народних депутат ів України зазначив, що народний депутат України не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, до голів судів та до суддів стосовно конкретних судових справ (п. 1.1).

С т а т т я 31. Склад суду

1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дев’ятою цієї статті.

2. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох про­фесійних суддів.

3. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється ко­легіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обви­нуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд. Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім ви­падків, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, при цьому кількість суддів має бути непарною.

4. Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім ви­падків, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, при цьому кількість суддів має бути непарною.

5. Кримінальне провадження у Верховному Суді України здійснюєть­ся колегіально судом у складі, передбаченому частинами першою та дру­гою статті 453 цього Кодексу.

6. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому кількісному складі, в якому вони були ухвалені (одно­особово або колегіально).

7. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного криміналь­ного провадження визначається у порядку, передбаченому частиною тре­тьою статті 35 цього Кодексу.

8. Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється:

1. в суді першої інстанції - колегіально судом у складі трьох професій­них суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, а у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваче­ного - судом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, та трьох присяжних;

2. в апеляційному порядку - колегіально судом у складі п’яти профе­сійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років;

3. в касаційному порядку - колегіально судом у складі семи професій­них суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.

У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, перед­бачений цією частиною, кримінальне провадження здійснює найбільш те­риторіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

9. Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також криміналь­не провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегля­ну прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

1. Склад суду у кожному кримінальному провадженні на всіх його стаді­ях мас бути законним, тобто відповідати вимогам Конституції України та ін­ших законів України. Законність складу суду передбачає: 1) наявність у ньому визначеної законом кількості професійних суддів, присяжних; 2) відсутність обставин, які виключають їх участь у кримінальному провадженні (ст.ст. 75, 76 КГ1К); 3) професійного суддю у цьому суді призначено на посаду Президен­том України, і ще не закінчився п’ятирічний строк повноважень або його обра­но на цю посаду безстроково Верховною Радою України або ж його у встанов­леному законом порядку за рішенням Президента України чи Верховної Ради України, переведено до цього суду з іншого (ст.ст. 72, 73, 79, 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»); 4) присяжні у встановленому законом поряд­ку залучені до виконання обов’язків у цьому суді (глава 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», § 2 глави 30 КПК); 5) серед професійних суддів і присяжних, які підписали судове рішення, немає осіб, які не брали участь у су­довому розгляді чи ухваленні цього рішення (див. ст. 319 КПК про незмінність складу суду).

Ухвалення рішення незаконним складом суду є безумовною підставою для скасування судового рішення (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК).

2. Першоосновою для вирішення питання про склад суду у конкретному кримінальному провадженні є положення Конституції України проте, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних (ч. 4 ст. 124), правосуддя здійснюють професійні судді та, у визна­чених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ч. 1 ст. 127), судочин­ство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних (ч. 2 ст. 129).

• Кримінальне провадження у суді першої інстанції здійснюється, як пра­вило, професійним суддею одноособово, який діє як суд. Провадження здійсню­ється судом колегіально: а) щодо злочинів, за вчинення яких передбачено пока­рання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, - у складі трьох професійних суддів, б) щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, - у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого (чи одного з обвинувачених у цьому провадженні) колегіально у складі двох професійних суддів і трьох присяжних.

• Кримінальне провадження в апеляційному і касаційному порядку здій­снюється колегіально у складі не менше трьох професійних суддів, у Верхо­вному Суді України - колегіально у складі не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (п. 1 ч. І ст. 445 КПК) або ж на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України за умови присутності на засіданні не менше двох третин суддів під складу Верховного Суду України (п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК), а за нововиявленими обставинами - одноособово або ж колегіально, тобто у тому кількісному складі, в якому ухвалено судове рішення, що переглядається.

3. Особливості складів суду в кримінальному провадженні щодо службо­вих осіб, які займають особливо відповідальне становище, полягають у тому, що такі склади у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій є завжди ко­легіальними, більшими за кількістю суддів та стажем їх роботи на посаді судді.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу» до таких осіб на­лежать: Президент України, голова Верховної Ради України та його заступники, голови постійних комісій Верховної Ради України та їх заступники, народні депутати України, прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів Украї­ни, голова та члени Конституційного Суду України, голова та судді Верховного Суду України, голова та судді Вищого спеціалізованого суду України, генераль­ний прокурор України та його заступники.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну службу» до державних службовців першої категорії належать перші заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, які не г. членами уряду України, їх пер­ші заступники, голови та члени державних колегіальних органів, постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим, голови об­ласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ке­рівники Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступники керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші особи, які перебувають на прирівняних до них посадах.

4. Персональний склад суду для кожного кримінального провадження у всіх випадках визначається автоматизованою системою документообігу суду (див. ст. 35 КПК).

5. У кримінальному провадженні щодо неповнолітніх здійснювати роз­гляд справи одноособово, а в колегіальному складі суду бути головуючим може лише суддя, уповноважений згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Стаття 32. Територіальна підсудність

1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне прова­дження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю

• суд, у межах територіальної юрисдикції якою вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального пра­вопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійсню­ється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

2. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у яко­му обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з части­ною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді мас здій­снюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально на­ближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду суд­ді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

1. 

   1

   Згідно зі сі. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка закрі­плює право кожної особи на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена про­цесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком роз­поділу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

2. Підсудність - це сукупність юридично значимих ознак кримінального провадження (кримінальної справи), на підставі яких кримінальний процесу­альний закон визначає суд і склад цього суду, які правомочні здійснювати су­довий розгляд. її призначення полягає у правильному розподілі кримінальних проваджень як між судами різних ланок (першої, апеляційної, касаційної ін­станцій) судової системи, так і між судами однієї ланки.

3. Територіальна підсудність передбачає розподіл кримінальних прова­джень між місцевими судами як судами першої інстанції. Основною ознакою такого розподілу є місце вчинення кримінального правопорушення або місце вчинення більш тяжкого правопорушення, якщо їх кілька, або місце вчинення останнього за часом правопорушення, якщо вони однакові за тяжкістю. У разі невстановлення місця вчинення правопорушення, судовий розгляд щодо цього правопорушення має здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції яко­го було закінчено досудове розслідування.

4. Для забезпечення об'єктивності судового розгляду щодо судді, який вчинив кримінальне правопорушення, законом передбачено заборону розглядати справу в тому суді, в якому той обіймав чи обіймає посаду судді. Таке провадження буде під­судне суду, що найбільш територіально наближений до цього суду. Конкретний суд, який буде здійснювати судовий розі ляд щодо судді, має визначатися за тими самими правилами, що і направлення справи з одного суду до іншого (ч. 2 або 3 ст. 34 КПК).

Стаття 33. Інстанційна підсудність

1. Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди.

2. Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя. Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.

3. Судові рішення переглядаються Верховним Судом України з питань неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, іі|о потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, по­рушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

4. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здій­снюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

1. Стаття передбачає систему судових інстанцій, які мають забезпечити кожній особі право на доступ до правосуддя і на судовий захист. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи у розумні строки, встанов­лені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

2. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини й громадянина захищаються судом. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

3. Про перегляд судових рішень апеляційними судами див. главу 31, касаційним судом - главу 32, Верховним Судом України - главу 33, відповідним судом за нововиявленими обставинами - главу 34 КПК.

Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду ю іншого

І. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1. до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2. після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках не­можливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

3. обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження.

4. ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забез­печення опера цінності та ефективності кримінального провадження.

2. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за по­данням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізні­ше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що по­становляється вмотивована ухвала.

3. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з роз­гляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної ін­станції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів

з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учас­ники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

4. Направлення кримінального провадження на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження, є необхідним для забезпе­чення об'єктивності судового розгляду.

5. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для створення і лікві­дації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою (ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»),

6. Абзац 2 ч. 1 ст. 34 КПК передбачає можливе направлення у виняткових випадках кримінального провадження до іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.

• Питання про направлення кримінального провадження до іншого суду не можуть вирішувати ні суд, який направляє провадження, ні суд, до якого направляється провадження, ні навіть обидва суди за їх взаємною згодою. Воно вирішується лише колегією суддів відповідного апеляційного суду, якщо ці суди перебувають у межах юрисдикції цього апеляційного суду, за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого, або ж колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо місцеві суди перебувають у межах юрисдикції різних апеляційних судів або провадження передається з одного апеляційного суду до іншого, за нічницям суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Незалежно від того, з якої стадії судового процесу було передано провадження, суд, який його отримав, розпочинає судове провадження з найпершої судової стадії - підготовчого провадження (глава 27 КПК).

Стаття 35. Автоматизована система документообігу суду

І. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:

І) об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді;

2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних;

3) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;

4) централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних документів;

5. підготовку статистичних даних;

6) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;

7. видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі наявних у системі даних;

8. передачу матеріалів до електронного архіву.

2. Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотан­ня та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметам судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документоо­бігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообі­гу суду в обов’язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, пріз­вище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найме­нування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове проваджен­ня, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему до­кументообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

3. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за прин­ципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про пере­вірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лі­карняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до ре­єстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих да­них з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, уста­новлених законом.

4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональ­ними обов’язками.

5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи до­кументообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал суду та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Поло­женням про автоматизовану систему документообігу суду.

1. Запровадження автоматизованої системи документообігу в судах України є важливою гарантією незалежності суддів при здійсненні правосуддя, зо­крема, її кримінальному провадженні.

Відповідно до Рекомендації № R ((94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів від 13 жовтня 1994 р. на розподіл судових справ між суддями не повинно впливати бажання однієї зі сторін у справі або будь-якої особи, яка є зацікавленою в результатах цієї справи. Такий розподіл може здійснюватись, наприклад, шляхом жеребкування, через систему автоматичного розподілу за алфавітним порядком або через іншу подібну систему (п. 2 «е»).

2. Автоматизована система документообігу суду покликана без втручання голови суду забезпечити правильний розподіл кримінальних справ між суддя­ми шляхом призначення суддів чи колегії суддів для здійснення кримінального принадження, визначення для судового розгляду присяжних, збереження повної інформації про всі кримінальні провадження і прийняті в них рішення тощо.

і. Докладніше про автоматизовану систему документообігу суду див. Положення про автоматизовану систему документообігу, затверджену рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 р. № ЗО.

4. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 376^і КК України).