1. Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухва¬лює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

2. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених части¬ною третьою цієї статті.

3. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: фор¬мулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопору¬шення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він ке¬рувався.

У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.

4. Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передба¬ченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

1. Резолютивна частина вироку на підставі угоди повинна містити рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри пока¬рання за кожним з обвинувачень та остаточну міру покарання, а також інші відомості, передбачені ст. 374 КПК.

2. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити формулю¬вання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про криміналь¬ну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа та стосовно якої сторони домовились. Мотиву¬вальна частина також повинна містити відомості про укладену угоду, її рекві¬зити або містити повний зміст самої угоди, що повинен відображати елементи, передбачені в ст.ст. 471 та 472 КПК. Суд, розглядаючи угоду, повинен навести мотиви, з яких він виходив при вирішенні питання про відповідність угоди ви¬могам КПК та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керу¬вався. Зокрема, суд, посилаючись на положення ст. 474 КПК, повинен навести обгрунтування того, що угода є добровільною, відповідає фактичним матеріа¬лам справи та вимогам закону.

3. Щодо резолютивної частини вироку на підставі угоди, то вона повинна містити рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів та викладенням короткого змісту домовленості між сторонами, висновок суду про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також рішення про призначення узгодже¬ної сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточну міру покарання, яка призначається підсудному. Суд також повинен дотриматись загальних вимог щодо вироку та стосовно інших відомостей, передбачених ст. 374 КПК.

4. Оскарження вироку на підставі угоди про примирення може бути здій¬снено у порядку та з підстав, наведених у ст. 394 КПК, яка передбачає можли¬вість такого оскарження потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, захис¬ником, законним представником. Підставами такого оскарження можуть бути призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, або ухвалення вироку без згоди на призначення покарання. Окремою підста¬вою оскарження може бути невиконання судом вимог стосовно добровільності та дійсності укладеної угоди, а також нероз'яснення наслідків укладення угоди. Оскарження вироку потерпілим, його представником, законним представником здійснюється виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, або ухвалення вироку без згоди на призначення покарання чи нероз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурор може оскар¬жувати вирок виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадження у випадку, якщо угода не могла бути укладена (наприклад, стосов¬но тяжкого злочину, тобто за наявності підстав, передбачених ч. З ст. 469 КПК).

5. Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником. Ви¬ключними підставами для такого оскарження можуть бути: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди або ухвалення вироку без згоди на призначення покарання, а також невиконання судом вимог стосовно судо¬вого провадження на підставі угоди, в тому числі роз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурор може оскаржити такий вирок лише у випадку призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, або затвердження су¬дом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена (відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК у провадженні за участі потерпілого угода не може бути укладена).

6. Відповідно до ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції за наявності на те законних підстав має право скасувати вирок і направити кримінальне про¬вадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у за¬гальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження, або до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідуван¬ня. Підставами для такого скасування є призначення судом першої інстанції по¬карання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди або ухвалення вироку без згоди на призначення покарання, а також невиконання судом вимог стосовно судового провадження на підставі угоди (відсутність перевірки судом дійсності та добровільності угоди про визнання винуватості), в тому числі нероз'яснення судом наслідків укладення угоди. Крім того, підставою для скасування вироку на підставі угоди є затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена (ч. 4 ст. 469 КПК). Окремими елементами судового пере¬гляду угоди можуть бути роль прокурора та слідчого в досягненні угоди про примирення або про визнання винуватості (ч. 7 ст. 469 та ст. 470 КПК).

7. Перевірка виконання судом першої інстанції вимог стосовно судово¬го провадження на підставі угоди, відповідно до ст. 407 КПК, має включати дотримання законності, обгрунтованості та справедливості винесеного на основі клопотання про визнання винуватості вироку у справі. Підставами для скасування або зміни вироку в апеляційному порядку мають також бути, крім підстав, розглянутих у п. 5 коментаря до ст. 475 КПК, можуть бути прямо передбачені в ст. 407 КПК: невідповідність висновків суду викладеним у вироку фактичним обставинам кримінальної справи, встановленим судом першої інстанції, а також порушення судом першої інстанції кримінального процесуального закону або неправильне застосування кримінального закону.

Стаття 476. Наслідки невиконання угоди

1. У разі невиконання угоди про примирення або про визнання ви¬нуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

2. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, роз¬глядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судо¬вого провадження не є перешкодою для судового розгляду.

3. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення су¬дового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів прова¬дження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.

4. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку.

5. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

1. Наслідками невиконання умов угод відповідно до ч. 4 ст. 476 КПК може бути скасування вироку та направлення справи на новий розгляд судом у загаль¬ному порядку. Власне, умисне невиконання умов угоди про примирення або про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідаль¬ності, встановленої законом (ч. 5 ст. 476 КПК). Особами, що можуть звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку, є прокурор та потерпілий. Як ви¬ключний засіб забезпечення виконання вимог угоди таке клопотання повинно бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального право¬порушення (ч. 1 ст. 476 КПК).

2. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розгля¬дається в судовому засіданні за участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, відсутність інших учасників судового прова¬дження не є перешкодою для судового розгляду (ч. 2 ст. 476 КПК). Результатом такого оскарження є встановлення того, чи дотрималася особа вимог угоди і у випадку недотримання - як наслідок - суд може скасувати вирок на підставі угоди та призначити новий судовий розгляд у загальному порядку. Іншим ва¬ріантом рішення суду є направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування (ч. З ст. 476 КПК). За результатами розгляду клопотання про скасування вироку суд виносить ухвалу, яка може бути оскар¬жена тільки в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 476 КПК). Кодекс не передбачає можливості касаційного оскарження таких ухвал.