1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медич­ного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає під­стави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

   1. Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

   2. За загальним правилом суд апеляційної інстанції переглядає судові рі­шення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто не в цілому, а лише в тій частині, в якій судове рішення оскаржується. При цьому рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його за­конності, обгрунтованості та вмотивованості, тобто відповідності нормам ма­теріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні. Про законність, обґрунтованість та вмоти­вованість судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК.

   3. Водночас, згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюєть­ся з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Саме тому принципового значення набува­ють положення, викладені в ч. 2 коментованої статті, а саме: суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо 1) цим не погіршується становище обвинуваченого, особи, щодо якої вирішувалося питання про засто­сування примусового заходу медичного або виховного характеру; 2) якщо роз­гляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли.

   4. Суд апеляційної інстанції за жодних умов не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції. При цьому треба враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення або висунути додаткове обвинувачення (див. коментар до ст.ст. 338, 339 КПК).

   5. Таким чином, основною вимогою до розширення меж апеляційного розгляду є недопустимість погіршення правового становища обвинувачено­го (див. коментар до ст. 421 КПК). За допомогою зазначених положень закон обмежує ревізійні засади в апеляційному провадженні.

   6. Суд апеляційної інстанції повторно досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 405 КПК. Така перевірка здійснюється лише за клопотанням учасників судового прова­дження.

   7. Апеляційний суд зобов'язаний перевірити висновки суду першої ін­станції про фактичні обставини, якщо ці фактичні обставини досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

   8. Апеляційний суд може, але не зобов'язаний дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, однак виключно, якщо про досліджен­ня таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, але такі клопотання не були задоволені, або якщо ці дані стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

   9. Водночас, треба враховувати положення ст. 394 КПК, відповідно до якої вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного проваджен­ня в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Тож у випадку оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результа­тами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК, апеляційний суд не має права досліджувати докази та обставини, встановлені досудовим розслідуванням, якщо такі докази та обставини не оспорювались учасниками судового провадження в суді першої інстанції. Крім того, якщо пев­ні докази та обставини ніким не оспорювалися під час судового розгляду, що провадився в загальному порядку, і дослідження яких було визнано судом недо­цільним відповідно до положень ч. З ст. 349 КПК, апеляційний суд так само не має права досліджувати такі докази та обставини кримінального провадження.

Стаття 405. Апеляційний розгляд

1. Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбаче­них цією главою.

2. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодек­су, і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового прова­дження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з'ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали.

3. Для висловлення доводів, а також у судових дебатах першій нада­сться слово особі, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першим висловлює доводи обвинувачений. Після цього слово надається іншим учасникам су­дового провадження.

4. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального проваджен­ня не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідо­мили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгля­ді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляцій­ної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.

5. Перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстан­ції обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово.

   1. Виклик осіб у суд апеляційної інстанції для здійснення апеляційного розгляду здійснюється під час направлення суддею-доповідачем учасникам кримінального провадження ухвали про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду відповідно до положень ч. З ст. 401 КПК.

   2. У суді апеляційної інстанції діють загальні правила судового розгляду з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК. Саме тому коментована стаття формулює лише певні особливості апеляційного розгляду її порівнянні з судовим розглядом судом першої інстанції.

   3. Згідно з ч. 2 цієї статті КПК апеляційний розгляд розпочинається відкриттям головуючим судового засідання і оголошенням про розгляд відповідного кримінального провадження. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи. Винятком є випадки, коли суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 401 КПК, визнав явку певної особи обов'язковою або учасник процесу не з'явився з поважної причини.

   4. Секретар судового засідання має повідомити учасників провадження про здійснення повного фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів, а також про умови фіксування судового засідання.

   5. Після виконання зазначених у ст.ст. 342, 343 КПК дій головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він є, прізвища прокуро­ра, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря су­дового засідання, роз'яснює учасникам судового провадження право відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід. Питання про відвід вирішуєть­ся судом згідно зі ст.ст. 75-81 КПК.

   6. Після вирішення питання про відвід окремих учасників кримінально­го провадження судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь в апе­ляційному розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені КПК. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь в апеля­ційному розгляді, з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх.

   7. У випадку виклику та явки свідків в судове засідання перед початком апеляційного розгляду головуючий дає розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання. Судовий розпорядник вживає заходів, щоб допитані і недопитані свідки не спілкувалися між собою.

   8. Головуючий опитує, чи мають особи, які беруть участь в апеляційному роз­гляді, клопотання, і роз'яснює, що клопотання можуть стасуватися тільки тієї час­тини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку. Особа, що подала клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин необхідно виконати ті або інші дії (викликати нових свідків або інших осіб, витребувати і приєднати до справи нові докази). Клопотання, заявлені учасниками апеляційного розгляду, розглядаються в порядку, передбаченому ст. 350 КПК. Рішення по клопотаннях, винесені у нарадчій кімнаті, оформляються ухвалою. Рішення, прийняті на місці, оголошуються негайно.

   9. Після вирішення заявлених клопотань суддя-доповідач у необхідно­му обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з'ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали, після чого переходить до дослідження доказів.

   10. Судовий розгляд проводиться тільки стосовно тієї частини судового рішення, законність і обгрунтованість якої оскаржується в апеляції. При визна­ченні обсягу судового розгляду під час апеляційного розгляду необхідно врахо­вувати положення ст. 404 КПК.

   11. В апеляційній інстанції судовий розгляд проводиться за правилами глави 28 КПК, яка регламентує порядок проведення судового розгляду судом першої інстанції. Водночас, особливістю апеляційного розгляду є те, що для висловлення доводів, а також у судових дебатах першій надається слово особі, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим висловлює доводи обвинувачений. Після цього слово надається іншим учасникам судового провадження. За винятком цього правила судові дебати в апеляційному суді проводяться відповідно до вимог ст. 364 КПК. У дебатах беруть участь особи, що подали апеляції, та інші учасники судового розгляду, присутні у залі судового засідання.

   12. Промови осіб, що виступають у судових дебатах, повинні стосувати­ся тільки тієї частини вироку, стосовно якої подана апеляція.

   13. Якщо в апеляційному розгляді справи брав участь обвинувачений, йому, із дотриманням положень ст. 365 КПК, надається останнє слово.

   14. Поновлення судового розгляду для дослідження нових обставин і доказів можливе лише у випадку, якщо вони стосуються оскарженої частини вироку суду першої інстанції. Суд вправі прийняти рішення про поновлення судового розгляду під час судових дебатів, проголошення останнього слова засудженим або виправданим, а також при постановленні рішення в нарадчій кімнаті. З метою поновлення судового розгляду суд апеляційної інстанції вино­сить ухвалу. Розгляд проводиться в межах дослідження обставин і доказів, що викликали його поновлення. Після закінчення відновленого судового розгляду перед видаленням до нарадчої кімнати суд вислуховує судові дебати й останнє слово обвинуваченого.

   15. До порушників порядку в залі судового засідання можуть бути засто­совані такі ж заходи, як і в суді першої інстанції (див. ст. 330 КПК).

   16. Якщо в судовому засіданні апеляційного суду особа, що подала апе­ляцію, відмовилася від своїх вимог, апеляційне провадження підлягає закрит­тю тільки у разі відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду. При вирішенні питання про закриття апеляційного провадження апеляційний суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 403 КПК про відмову від апеляції.

Стаття 406. Письмове апеляційне провадження

1. Суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за ре­зультатами письмового провадження, якщо всі учасники судового прова­дження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції ді­йде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд.

2. Якщо проводилося письмове апеляційне провадження, копія судо­вого рішення апеляційної інстанції надсилається учасникам судового про­вадження протягом трьох днів з дня його підписання.

   1. Згідно з ч. З ст. 396 КПК, якщо особа не бажає брати участь у апеля­ційному розгляді, вона зазначає про це в апеляційній скарзі. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона також може зазначити про це в запереченнях на апеляційну скаргу (див. ч. З ст. 402 КПК). Саме тому суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами пись­мового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили кло­потання про здійснення провадження за їх відсутності. В такому разі колегія суддів приймає рішення в нарадчій кімнаті без проведення судового засідання.

   2. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК суд апеляційної інстанції може прийняти рішення про обов'язковість участі в апеляційному розгляді певних учасників кримінального провадження. Також якщо під час письмового про­вадження суд апеляційної інстанції дійде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд. Таким чином, апеляційний розгляд у будь-якому разі призначається за двох обставин: 1) при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції про обов'язковість участі в апеляційному розгляді певних учасників кримінального провадження; 2) якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд.

   3. Якщо проводилося письмове апеляційне провадження, копія судового рішення апеляційної інстанції має бути надіслана учасникам судового прова­дження протягом трьох днів з дня його підписання.

Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухва­лу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

   1. залишити вирок або ухвалу без змін;

   2. змінити вирок або ухвалу;

   3. скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

   4. скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

   5. скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

   6. скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді пер­шої інстанції.

   7. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунк­тами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направи­ти кримінальне провадження:

   8. до суду першої інстанції для проведення судового провадження у за­гальному порядку, якщо угода була укладена під час судового проваджен­ня;

   9. до органу досудового розслідування для здійснення досудового роз­слідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досу­дового розслідування.

3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1. залишити ухвалу без змін;

2. скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

   1. Перелік доказів, які можуть бути покладені в основу рішення суду апеляційної інстанції, може бути суттєво збільшений у порівнянні з переліком, що був використаний судом першої інстанції. Адже суд апеляційної інстанції грунтує своє рішення не лише на тих доказах, що були досліджені в суді першої інстанції, а й на нових доказах, представлених сторонами, а також на наявних у матеріалах кримінального провадження доказах, що були безпосередньо досліджені судом апеляційної інстанції. Така доказова база, що вивчається судом апеляційної інстанції, значно розширює можливості суду прийняти законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення.

   2. Відповідно до ч. 1 ст. 418 КПК у випадку, передбаченому п. З ч. 1 комен­тованої статті, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

   3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

      1. залишити вирок або ухвалу без змін, а апеляцію - без задоволення;

      2. змінити вирок або ухвалу, а апеляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеля­ції, але залишив судове рішення без зміни в тій частині, що оспорювалась в апеляції;

      3. скасувати вирок повністю чи частково, ухвалити новий вирок, а апеля­цію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції, але залишив вирок без зміни в тій частині, що оспорювалась в апеляції;

      4. скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу, а апе­ляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволен­ня, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції, але залишив ухвалу без зміни в тій частині, що оспорювалась в апеляції;

      5. скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження, а апе­ляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволен­ня, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції;

      6. скасувати вирок або ухвалу цілком і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а апеляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію за­лишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції;

7) скасувати частково судове рішення і закрити провадження в певній частині, а решту залишити без зміни, змінити, скасувати з направленням про­вадження на новий судовий розгляд у суді першої інстанції, а апеляцію задо­вольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції.

4. При необхідності погіршення становища засудженого, виправданого або особи, стосовно якої ставилося питання про застосування примусових за­ходів медичного або виховного характеру, апеляційний суд має керуватись по­ложеннями ст. 421 КПК (див. коментар до ст. 421 КПК).

5. Вирок або ухвала суду першої інстанції залишаються без зміни, а апеляції - без задоволення у разі, якщо суд апеляційної інстанції встановить, що доводи апеляцій суперечать доказам, встановленим вироком (ухвалою) і наявним у справі, і новим, які подані учасниками процесу або витребувані самим судом, і не порушують законність і обґрунтованість вироку (ухвали). В ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути наведені підстави залишення доводів апеляцій без задоволення.

6. Якщо засуджений визнаний винним у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, кожен з яких кваліфікований за відповідною статтею закону і може бути розглянутий окремо, суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок із направленням провадження на новий судовий розгляд щодо окремих епізодів і залишити вирок в іншій частині без зміни.

9. При недостатньому дослідженні обставин в частині одного або кількох епізодів, що одержали загальну кваліфікацію з іншими епізодами, суд апеляційної інстанції повинен скасувати вирок і повернути провадження на новий судовий розгляд у повному обсязі пред'явленого обвинувачення.

10. Вирок скасовується частково щодо цивільного позову. При цьому провадження в цій частині може бути направлене на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

11. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок.

12. При винесенні рішення з приводу розгляду апеляції, поданої на ви­рок на підставі угоди про примирення або про визнання вини, суд апеляційної інстанції має враховувати положення ст. 394 КПК. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угод суд апеляційної інстанції має право прийняти рішення, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 коментованої статті. Крім того, якщо вирок на підставі угоди скасовується, то кримінальне провадження направляється: 1) якщо угода була укладена під час судового провадження, до суду першої інстанції для проведення судового провадження в порядку, перед­баченому розділом IV КПК; 2) якщо угода була укладена під час досудового розслідування, до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому розділом III КПК.

13. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

    1. залишити ухвалу без змін, а апеляцію - без задоволення;

    2. скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу, а апеляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції, але залишив ухвалу без зміни в тій частині, що оспорювалась в апеляції.

14. Вирок (ухвала) змінюється у випадках, передбачених ст. 408 КПК. Про підстави для скасування або зміни вироку чи ухвали див. коментар ст. 409 КПК.

Стаття408. Зміна вироку або ухвали суду судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:

   1. пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покаран­ня за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопору­шення та особі обвинуваченого;

   2. зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і за­стосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відпо­відальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;

   3. зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову квалі­фікацію кримінального правопорушення;

   4. в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища об­винуваченого.

2. Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування при­мусових заходів медичного або виховного характеру у разі:

   1. зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відпо­відальність за менш тяжке діяння;

   2. пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.

      1. Основні положення, .що встановлюють параметри повноважень суду апеляційної інстанції при зміні вироків та ухвал суду першої інстанції, відтво­рюють в основному принцип заборони погіршення правового становища обви­нуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК). Погіршенням правового становища обвинуваченого слід вважати: а) застосування норми кримінального закону, що передбачає більш суворе покарання; б) доповнення обвинувачення додаткови­ми фактами, що впливають чи навіть і не впливають на кваліфікацію кримі­нального правопорушення за більш суворим кримінальним законом.

      2. Відповідно до ч. 1 коментованої статті суд апеляційної інстанції змі­нює вирок у разі: 1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопо­рушення та особі обвинуваченого; 2) зміни правової кваліфікації кримінально­го правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

      3. Враховуючи п. 4 ч. 1 коментованої статті, перелік підстав для зміни ви­року не є вичерпним. Апеляційний суд вправі застосувати кримінальний закон про менш тяжке кримінальне правопорушення; виключити окремі епізоди об­винувачення, які не підтверджені доказами або не мають складу злочину чи поставлені у вину з порушенням процесуального закону, якщо направлення провадження на новий судовий розгляд буде визнано недоцільним; пом'якшити призначене покарання, виключити цілком або частково конфіскацію майна або будь-яку іншу додаткову міру покарання; змінити рішення про долю речових доказів, а також внести інші зміни за умови, що вони не погіршують становище засудженого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

      4. Якщо засуджений був визнаний винним у вчиненні кримінального пра­вопорушення, кваліфікованого за однією статтею КК України або Закону про кримінальні проступки, а апеляційний суд дійде висновку, що його дії слід кваліфікувати за двома або більше статтями, які пом'якшують відповідальність, апеляційний суд вправі внести у вирок відповідні зміни.

      5. Зменшуючи обсяг обвинувачення, а також змінюючи кваліфікацію кримінального правопорушення і застосовуючи закон про менш тяжке кримі­нальне правопорушення, апеляційний суд повинен обговорити питання і про зменшення міри покарання, а при залишенні її без зміни - привести мотиви такого рішення.

      6. Якщо апеляційний суд встановить неправильне застосування судом першої інстанції принципу поглинення призначених покарань замість перед­баченого законом принципу додавання, то він вправі перейти до принципу до­давання, якщо покарання, призначене ним остаточно, не буде перевищувати розміру покарання, визначеного вироком.

      7. При пом'якшенні засудженому основного покарання, зокрема при переході в порядку ст. 69 КК до більш м'якого виду покарання, ніж передбачено законом, апеляційний суд може залишити без зміни вирок у частині призначення додаткового покарання.

      8. Апеляційний суд вправі внести у вирок зміни, що стосуються відшко­дування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином. При вирішенні цього питання суд має право відійти від загального принципу заборони погір­шення правового становища засудженого, і не тільки зменшити, а й збільшити розмір стягнення, якщо судом першої інстанції повно і правильно встановлені обставини, які визначають розмір збитків, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права. Якщо зміна розміру збитків може вплинути на кваліфікацію правопорушення або на визначення обсягу обвинувачення у бік, що погіршує становище засудженого, вирок суду підлягає скасуванню з направленням провадження на новий розгляд, за умови, якщо з цих підстав подана апеляція прокурором або потерпілим чи його представником. У випадку скасування вироку суду першої інстанції і постановлення апеляційним судом свого вироку, який збільшує обсяг обвинувачення (за умови, якщо це обвинувачення пред'являлося засудженому і від нього він захищався в суді першої інстанції), апеляційний суд вправі прийняти рішення, що стосується відшкодування збитків у цій частині.

      9. Апеляційний суд вправі внести в постанову суду першої інстанції про за­стосування примусових заходів виховного або медичного характеру зміни, що стосуються тільки поліпшення становища особи, до якої застосовані такі заходи: 1) змінити правову кваліфікацію діяння, передбаченого законом України про кри­мінальну відповідальність, і застосувати статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке ді­яння; 2) пом'якшити вид примусового заходу виховного чи медичного характеру.

      10. Про підстави для скасування або зміни вироку або ухвали див. комен­тар до ст. 409—414 КПК.

Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

   1. неповнота судового розгляду;

   2. невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

   3. істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

   4. неправильне застосування закону України про кримінальну відпо­відальність.

2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримі­нального правопорушення та особі обвинуваченого.

3. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд апе­ляційної інстанції не вправі скасувати ухвалу про незастосування приму­сових заходів медичного або виховного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосу­вання таких заходів.

1. Підстави для скасування або зміни вироку чи ухвали - це сукупність достовірних даних, що вказують на незаконність, необґрунтованість чи невмо­тивованість судового рішення. До таких підстав відносяться істотні порушення матеріального або процесуального закону, допущені при розслідуванні або су­довому розгляді кримінального провадження і постановлені вироку чи ухвали.

2. Підстави і для скасування, і для зміни судового рішення однакові. Одні й ті ж самі порушення кримінального процесуального закону залежно від конкретних обставин у кримінальному провадженні можуть свідчити про необхідність як скасування, так і зміни судового рішення. Винятком є такі істотні порушення кримінального процесуального закону, при виявленні яких судове рішення завжди підлягає скасуванню (див. ч. 2 ст. 412 КПК).

2. Про зміст підстав для скасування або зміни вироку або ухвали див. ко­ментар до ст.ст. 410-414 КПК.

3. При встановлені кількох підстав для скасування або зміни вироку чи ухвали суд апеляційної інстанції повинен вказати у своїй ухвалі на всі такі підстави.

4. Виходячи зі змісту ст. 408 КПК, погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку, а при винесенні ним ухвали не допускається.

5. Апеляційний суд не має права скасувати:

виправдувальний вирок тільки з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого;

ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медич­ного характеру тільки з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.

Стаття410. Неповнота судового розгляду

1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рі­шення, зокрема, у разі якщо: