2. Якщо у кримінальному провадженні пред'явлено цивільний позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивільного відповідача, чи визнають вони позов.

1. Відповідно до п. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основопо­ложних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопору­шення, має бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мо­вою про формулювання висунутого йому обвинувачення. Якщо обвинувачений не розуміє мови, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, він має пра­во отримати безкоштовну допомогу перекладача. Нероз'яснення обвинувачено­му суті обвинувачення є істотним порушенням права обвинуваченого на захист, оскільки перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

2. Особу обвинуваченого має встановлювати тільки головуючий, який після роз'яснення прокурором суті висунутого особі обвинувачення шляхом її опитування з'ясовує прізвище, ім'я та по батькові, місце, рік, місяць і день ішродження, місце проживання, заняття, сімейний стан та інші потрібні дані, що стосуються особи обвинуваченого. Під «іншими потрібними даними», що стосуються особи обвинуваченого», слід розуміти встановлення, виходячи з конкретних обставин справи, таких даних, як: громадянство, освіта, наявність неповнолітніх дітей та утриманців, стан здоров'я, у тому числі і психічного, участь у війні в Афганістані та у воєнних конфліктах в інших країнах, участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наявність спеціальних чи військових звань, державних нагород, відомостей про попередні судимості, про фактичні строки відбутого покарання за попередні злочини та підстави звіль­нення від нього.

3. Щодо неповнолітніх обвинувачених, крім зазначених даних, суду на­лежить встановити й інші обставини, передбаченні ст. 485 КПК (див. коментар до цієї статті).

4. Належне з'ясування даних про особу обвинуваченого може мати значен­ня для кваліфікації вчиненого нею діяння, для вирішення питання про звільнен­ня від покарання та його відбування, застосування закону про амністію тощо.

5. Якщо обвинувачених кілька, головуючий визначає черговість встанов­лення даних про їх особи і здійснює наведені дії щодо кожного з них.

Після того, як особу обвинуваченого (обвинувачених) встановлено, го­ловуючий роз'яснює особі суть обвинувачення. Роз'яснення обвинувачення повинно відбуватися в усіх випадках, незалежно від наявності у головуючо­го впевненості, що обвинувачений розуміє суть висунутого обвинувачення, чи сам обвинувачений заявляє про це. Головуючий повинен роз'яснити обвинува­ченому, в здійсненні яких кримінальних правопорушень він обвинувачується, за якими статтями кримінального закону вони кваліфіковані. Якщо обвинува­чених кілька, то головуючий здійснює зазначені роз'яснення кожному з них. Обов'язок роз'яснення суті обвинувачення не залежить від того, чи має обви­нувачений захисника чи ні, або інших будь-яких обставин.

6. Тільки після роз'яснення суті обвинувачення і впевненості в тому, що обвинувачений зрозумів про що йде мова, головуючий може з'ясувати у нього ставлення до висунутого обвинувачення - чи визнає він свою вину повністю, частково або повністю її заперечує. Бажано надати обвинуваченому можливість мотивувати свою відповідь, а не отримати однозначну відповідь (так, частково, ні), виключаючи при цьому його допит та показання по суті обвинувачення. Де­тальна відповідь дозволить більш чітко з'ясувати, в чому саме обвинувачений визнає себе винним, які обставини не визнає і чому. У разі, якщо у криміналь­ному провадженні заявлено цивільний позов, головуючий повинен з'ясувати точку зору обвинуваченого і цивільного відповідача, якщо останній бере участь у справі, стосовно визнання ними позовних вимог і намірів їх відшкодувати завдані збитки.

7. Роз'яснення обвинуваченому суті висуненого йому обвинувачення по­винно закінчуватися з'ясування його позиції стосовно бажання давати пока­зання.

Стаття 349. Визначення обсягу доказів, що підлягають досліджен­ню, та порядок їх дослідження

1. Після виконання дій, передбаченнях статтею 348 цього Кодексу, го­ловуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які до­кази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.

Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.

2. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх досліджен­ня визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

3. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обста­вин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно ро­зуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровіль­ності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

4. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.

1. Кримінальний процесуальний закон не встановлює чітко визначеного порядку і послідовності дослідження під час судового розгляду доказів. Від­сутність встановленого єдиного порядку в цьому напрямі свідчить про те, що законом підтримується творчий, пізнавальний підхід до дослідження доказів за умови встановлення чіткого порядку проведення судового розгляду (вимо­ги закону до правил проведення допиту обвинуваченого, свідків, потерпілих, експертів, дослідження речових доказів, документів тощо), визначеного кри­мінальним процесуальним законом. Право визначити обсяг доказів, які підля­гають дослідженню, та порядок їх дослідження, належить суду, з врахуванням точки зору учасників судового провадження і специфіки конкретних обставин справи (ставлення обвинуваченого до пред'явленого обвинувачення, характер вчиненого злочину, повнота показань свідків, кількість епізодів злочинів тощо), яка стала предметом судового розгляду.

2. Стаття 349 КПК наголошує тільки на тому, що докази сторони обвину­вачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - в другу. Всі учас­ники судового розгляду зацікавлені у встановленні найбільш доцільного і ефек­тивного порядку дослідження доказів та їх обсягу. Тому ще до початку судового розгляду вони можуть підготувати свої пропозиції щодо обсягу і порядку до­слідження доказів, а потім надати їх суду у письмовому вигляді або усно. Сам же обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження в разі необхідності можуть бути змінені ухвалою суду упродовж судового розгляду ш класною ініціативою або клопотанням сторін кримінального провадження.

3. Застосування рекомендації тактичного характеру стосовно вирішен- ііи иитання про черговість допиту обвинуваченого у разі визнання ним себе шіііпим або заперечення своє вини вирішується судом у кожному конкретно­му випадку з урахуванням думки учасників судового провадження і обставин справи, але допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадків, иісщо він відмовився від давання показань та у випадках спрощеного прова­дження щодо кримінальних проступків (див. ст. 381 КПК). Якщо судовий роз­гляд здійснюється щодо кількох обвинувачених, то суд має визначити послідов­ність допиту кожного з них.

4. У виняткових випадках для гарантування безпеки свідків, потерпілих та інших осіб, які підлягають допиту, суд за власною ініціативою або за клопо­танням сторін кримінального провадження чи самої особи, яка підлягає допиту, ііирішує питання про проведення їх допиту з використанням технічних засобів і іншого належним чином обладнаного приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити і слухати відповіді на них (ч. 9 ст. 352 КПК).

5. Згідно з ч. З ст. 349 КПК суд має право прийняти рішення про проведен­ня скороченого судового розгляду і визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорю­ються. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку, а сторони позбавляються права оскар­жити ці обставини в апеляційному порядку. Головуючий зобов'язаний з'ясувати, чи правильно обвинувачений та інші учасники судового розгляду розуміють іміст тих обставин, які вони не оспорюють, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, одночасно роз'яснює їм, що у випадку, коли суд прийме рішення про скорочений судовий розгляд, вони будуть позбавлені права оскаржити визнані ними фактичні обставини. Суд приймає рішення про скорочений судовий роз­гляд, якщо дійде висновку, що сторони вважають, що обставини справи доведені і шинними в справі доказами, вони не потребують дослідження у ході судового розгляду. На підтвердження такої позиції сторони повинні надати належні пись­мові докази. Визнання обвинуваченим своєї вини ще не є безумовною підставою дня прийняття рішення про скорочений судовий розгляд, оскільки визнання ним гиогї вини у вчиненому злочині може бути покладено в основу обвинувачення і і ін.ки за умови підтвердження цього визнання сукупністю доказів, які є наявни­ми у провадженні, а вина доведена в законному порядку.

6. Визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню у кримі­нальному провадженні стосовно неповнолітніх обвинувачених, головуючий юГнт'яіаний, крім обставин, передбачених ст. 91 КПК, з'ясувати повні і все­бічні відомості про особу неповнолітнього обвинуваченого, стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, ставлення неповно­літнього до вчиненого ним діяння, умови його життя та виховання, наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушен­ня. Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що при розгляді справ щодо неповнолітніх докази стосовно обставин, визначених в ст. 433 КПК (ст. 485 КПК 2012 р. - Авт.), та інших даних про особу обвинуваченого мають досліджуватись, незалежно від того, чи оспорюються ці обставини (п. 8 поста­нови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16 квітня 2005 р.).

Стаття350. Розгляд судом клопотань учасників судового провадження

1. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні кло­потання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

1. З метою створення умов для всебічного, повного й неупередженого до­слідження всіх обставин кримінального провадження головуючий опитує всіх учасників судового провадження стосовно наявності у них клопотань про ви­клик нових свідків і експертів, про необхідність витребування і дослідження нових доказів. При цьому головуючий зобов'язаний пояснити, що всі учасники судового розгляду мають рівні права при заявленні клопотань, а також те, що відхилення клопотання не позбавляє сторін права заявляти ті ж клопотання по­вторно, але з інших підстав.

2. Закон не встановлює переліку клопотань, які можуть заявити учасники судового розгляду, але особа, яка заявила таке клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона, наприклад, просить викликати нових свідків, витребувати нові докази, дослідити нові речові докази і документи, які стосуються істотних обставин справи, з'ясування яких має сприяти всебічно­му і повному дослідженню всіх обставин кримінального провадження. Суд не вправі відхилити клопотання з мотивів наявності у справі доказів, які свідчать про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, оскільки це буде свідченням упередженого ставлення суду щодо вирішення справи по суті і фактично по­збавляє обвинуваченого права на захист.

3. При заявленні клопотань суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і розв'язує ці клопотання мотивованою ухвалою. Клопотання, в задоволенні якого було відмовлено під час досудового розсліду­вання, може бути заявлено під час судового розгляду.

4. Послідовність заявлення клопотань учасниками судового розгляду в за­коні не встановлена, але необхідно орієнтуватися на процесуальний статус того чи іншого учасника судового розгляду. В першу чергу право заявити клопо­тання повинно бути надано стороні обвинувачення. Сторони можуть заявляти клопотання усно чи письмово. Всі усні клопотання заносяться до журналу су­дового засідання, а письмові підлягають оголошенню і додаються до матеріалів кримінального провадження.

5. Всі заявленні клопотання, усні чи письмові, повинні бути обговоре­ні і вирішені безпосередньо в залі судового засідання. Будь-яке зволікання у вирішенні заявленого клопотання, відкладення судом вирішення клопотання, залишення його «відкритим», щоб вирішити його згодом, є неприпустимим, порушує вимоги об'єктивності та неупередженості судового розгляду і не ство­рюючи всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків у повному обсязі.

6. Якщо судом відмовлено у задоволенні клопотання, то таке рішення не підлягає окремому оскарженню під час судового розгляду, але це не перешко­джає його повторній появі з інших підстав, а також з урахуванням нових до­казів, отриманих під час судового розгляду. Тільки після винесення кінцевого процесуального рішення по справі вони можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, але не у формі окремої скарги, а шляхом включення до загальної апе­ляції (ч. 2 ст. 392 КПК).

Стаття351. Допит обвинуваченого

1. Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого на­дати показання щодо кримінального провадження, після чого обвину­ваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього об­винуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповне­ння його відповідей.

2. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді - «так» чи «ні».

3. У разі здійснення судового розгляду стосовно декількох обвинува­чених, якщо цього вимагають інтереси кримінального провадження або безпека обвинуваченого, допит одного з обвинувачених на підставі вмоти­вованої ухвали суду може здійснюватися з використанням відеоконферен- ції при трансляції з іншого приміщення в порядку, передбаченому статтею 336 цього Кодексу.

4. У судовому засіданні обвинувачений має право користуватися но­татками.

1. Особливістю допиту обвинуваченого в суді є те, що він суттєво відріз­няється від його допиту під час досудового розслідування, оскільки чисельно збільшується кількість осіб, які беруть участь у допиті обвинуваченого, біль­шість із них детального ознайомлена із матеріалами кримінального провадження і обвинувальним актом, все це відбувається в умовах гласності і відкритості су­дового провадження, водночас, сам обвинувачений отримує право допитувати інших учасників судового розгляду, брати участь у судових дебатах.

2. З'ясувавши всі дані стосовно особи обвинуваченого, його взаємовід­носини з іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками, бачення інкриміно­ваного йому кримінального правопорушення, головуючий дозволяє проводити допит та сам бере у ньому участь.

3. Давати показання - право, а не обов'язок обвинуваченого. За дачу за- відомо неправдивих показань обвинувачений не несе кримінальної відпо­відальності, окрім випадків, коли обвинувачений повідомляє суду завідомо неправдиву інформацію про вчинення злочину іншою особою. У разі відмо­ви обвинуваченого відповідати на запитання, давати показання головуючий зобов'язаний зупинити допит одразу після отримання такої заяви. Водночас, у будь-який момент судового розгляду обвинувачений може змінити свою пози­цію і дати показання з приводу висунутого обвинувачення в цілому чи окремих його обставин. Відмова обвинуваченого від дачі показань не може бути визнана обставиною, яка свідчить про його вину або як обставина, що обтяжує його відповідальність.

4. Закон передбачає, що першим допитує обвинуваченого прокурор, а по­тім захисник. Головуючий тільки пропонує обвинуваченому надати показання щодо кримінального правопорушення, оскільки він не може поєднувати під час судового розгляду функції обвинувачення, захисту та судового розгляду. Послідовне дотримання судом засади змагальності створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оскільки сторони несуть основний тягар при проведенні допитів і дослідженні інших джерел доказів, що дозволяє суду залишатись об'єктивним та неупередженим. Тому допит обвинуваченого починається з пропозиції голо­вуючого надати показання у вигляді вільної розповіді стосовно відомих йому обставин та інкримінованого йому обвинувачення. Судді та учасники процесу не вправі переривати обвинуваченого шляхом постановки йому запитань чи об­межувати його певним часом, за винятком лише випадків, коли обвинувачений ухиляється від суті справи і дає показання, які не мають ніякого відношення теми допиту. Після закінчення вільної розповіді головуючий може поставити обвинуваченому уточнювальні запитання з метою отримання повної інформа­ції про всі інкриміновані йому факти, оскільки в подальшому обвинувачений буде допитуватись іншими учасниками судового розгляду.

5. Поставлені запитання повинні бути пов'язані з метою уточнення окре­мих положень вільної розповіді обвинуваченого, доповнення вільної розповіді, роз'яснення окремих моментів, що допоможе відтворити окремі епізоди, пере­конатись у правильному розумінні наданих показань. Забороняється ставити навідні запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї. Головуючий має право за власною ініціативою або за кло­потанням учасників судового засідання зняти питання, що не стосується суті кримінального провадження, порушують повагу до людської гідності, прав і свобод особи, особливо це проявляється при намаганні учасників судового роз­гляду здійснити психологічний тиск на обвинуваченого для отримання бажа­них показань або навпаки дезорієнтувати обвинуваченого.

6. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна ді­йти висновку, чи визнає він обставини, чи заперечує проти них, головуючий має право вимагати від нього конкретної відповіді - «так» чи «ні», але сама поста­новка запитання обвинуваченому повинна бути чіткою і зрозумілою для нього, з урахуванням його віку, рівня розумового розвитку та психологічного стану.

7. За наявності у справі кількох обвинувачених, на відміну від досудового розслідування, коли їх допит здійснювався у відсутності один одного, в залі судового засідання допит обвинуваченого відбувається в присутності інших обвинувачених. Якщо цього вимагають інтереси кримінального провадження або безпека обвинуваченого, допит одного з обвинувачених на підставі вмо­тивованої ухвали суду може здійснюватися з використанням відеоконференції при трансляції з іншого належним чином обладнаного приміщення в порядку, передбаченому ст. 336 КПК.

8. Головуючий має надати сторонам можливість перехресного допиту об­винуваченого для з'ясування певних обставин, причому учасники можуть ста­вити навідні запитання Обвинуваченому також можуть ставитися запитання під час дослідження інших джерел доказів у ході судового розгляду.

9. У разі необхідності під час судового засідання обвинувачений має право користуватися нотатками. Допит обвинуваченого не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

10. Оголошення судом показань обвинуваченого, отриманих під час досудо­вого розслідування, дозволяється за клопотанням сторін або за ініціативою суду, у разі відмови обвинуваченого давати показання під час судового розгляду та за на­явності істотних суперечностей між показаннями, які обвинувачений давав під час судового розгляду і досудового розслідування. У будь-якому разі суд зобов'язаний перевірити суперечливі показання, використавши для цього всі наявні в суді мож­ливості і роблячи висновки на підставі сукупності всіх зібраних доказів.

11. Якщо у справі беруть участь кілька потерпілих, то послідовність їх участі в допиті обвинуваченого визначається на підставі їх спільної згоди між собою, а у разі незгоди - головуючим.

С т а т т я 352. Допит свідка

1. Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з'ясовує чи отримав свідок пам'ятку про права та обов'язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідаль­ність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

2. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги такого змісту:

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду».

Німий свідок складає присягу в письмовій формі, підписуючи текст того самого змісту.

2. Суд зобов'язаний контролювати хід допиту свідка, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту.

3. Кожен свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не мають право перебувати в залі судового засідання під час судового розгляду.

4. За клопотанням сторони кримінального провадження або самого свідка свідок допитується за відсутності певного допитаного свідка.

5. Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захис­ту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Під час прямого ДЬпиту не дозволяється ставити навід­ні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.

6. Після прямого допиту протилежній стороні кримінального прова­дження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час пере­хресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.

7. Під час допиту свідка сторонами кримінального провадження голо­вуючий за протестом сторони має право зняти запитання, що не стосується суті кримінального провадження.

8. У виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який під­лягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримі­нального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам криміналь­ного провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може су­проводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов'язаний з'ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обгрунтованості відмовити у проведені допиту свідка в порядку, визначеному цією частиною.

9. Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від цього свідка конкретної відповіді - «так» чи «ні».

10. Після допиту свідка йому можуть бути поставлені запитання по­терпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представни­ками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

Свідок, даючи показання, має право користуватися нотатками, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими ві­домостями, які важко зберегти в пам'яті.

12. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступ­ному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин» ЩОДО яких він не допитувався. Під час дослідження інших до­казів свідкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт» а також суд.

13. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, об­винувачених) для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановленнях частиною дев'ятою статті ?24 цього Кодексу.

14. Допитаний свідок може бути залишений у залі судового засідання на вимогу суду.

1 Як свідок може бути викликана кожна фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час криміналь­ного провадження.

2. Не можуть бути допитані як свідки особи, які перераховані в п.п. 1-5 ч. 2 ст. 65 КПК, стосовно обставин, які стали їм відомі під час їх професійної діяльності, за винятком випадків, коли вони звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Факт такого звільнення посвідчується у письмовій формі за підписом особи, і<отра довірила зазначені відомості.

З Закон забороняє допитувати журналістів про відомості, які містять кон­фіденційну інформацію професійного характеру, надану їм за умови нерозголо- шення а0^тоР^{ства а}бо джерела інформації, а також професійних суддів та присяж­них - пр° обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представ­ництв - без згоди представника дипломатичної установи.

4. З метою гарантування безпеки свідків, до яких застосовані заходи без­пеки, за$^он забороняє допитувати щодо дійсності даних про їх особи, а також осіб, як мають відомості про дійсні дані про свідків, до яких застосовані заходи безпеки, ~ Щодо цих даних.

5. Гїеред даванням кожним свідком показань у судовому засіданні з ме­тою встановлення його особи головуючий повинен опитати свідка щодо його прізвищі: імені, по батькові, дати народження, місця проживання та роботи, ступеня володіння мовою, якою провадиться судочинство, родинних зв'язків та взаємовідносин з обвинуваченим і потерпілим. Обов'язково головуючому, через судового розпорядника або секретаря судового засідання, повинен бути наданий документ (паспорт, посвідчення водія, свідоцтво про народження, сту­дентський квиток тощо), що підтверджує особу допитуваного.

6. Під час встановлення даних про особу свідка, який є співробітником правоохоронних органів, журналістом чи професійним адвокатом, суд не впра­ві вимагати від таких осіб надання фактичних даних про їх місце проживання, а ті вправі зазначити як адресу свою робочу адресу.

7. Потім головуючий з'ясовує, чи отримав свідок пам'ятку про його права та обов'язки, чи зрозумілі вони йому, і у разі необхідності роз'яснює їх. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 63 Конституції України свідка необхідно поінформувати про його право відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, близь­ких родичів та членів сім'ї. При цьому необхідно також повідомити допиту­ваним особам, що до кола близьких родичів та членів сім'ї належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнуч­ка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Якщо свідок не відмовля­ється від давання показань у зв'язку з цим, головуючий попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо не­правдиві показання і приводить його до присяги.

8. Про роз'яснення прав та обов'язків свідку, а також про попередження його про кримінальну відповідальність обов'язково зазначається в журналі су­дового засідання. Отримання показань здійснюється в усній формі. Головуючий повинен контролювати хід допиту свідка, створити всі умови для отримання всієї повноти інформації про обставини, які їй можуть бути відомі, забезпечи­ти захист свідка від образ, не допускати і своєчасно реагувати на порушення правил допиту, своєчасно знімати запитання учасників судового розгляду, якщо вони достатньо з'ясовані або виходять за межі дослідження кримінального про­вадження, за власною ініціативою або за клопотанням учасників судового роз­гляду.

9. Свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних свідків. Допитані свідки, на вимогу суду, можуть бути залишені в залі судо­вого засідання і не можуть залишити його до закінчення судового засідання без дозволу головуючого. Якщо свідку, який вже допитаний, треба залишити зал судового засідання, він повинен звернутися з відповідним проханням до головуючого, вказавши на обставини, які викликали таку потребу (залишення малолітніх дітей без нагляду, службова необхідність тощо). Головуючий може дозволити свідку залишити зал судового засідання до закінчення судового роз­гляду, з'ясувавши точки зору сторін з цього приводу. Допитані свідки, присутні в залі суду, можуть бути повторно допитані для з'ясування або доповнення від­повідей, у присутності вже допитаних свідків.

10. Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, свідка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відпові­ді або підказка до неї. Після прямого допиту сторонам надається можливість перехресного допиту свідка, тобто відбувається його допит сторонами кримі­нального провадження з приводу одних і тих само обставин. Проведення пе­рехресного допиту свідка дозволяє перевірити його свідчення і з точки зору обвинувачення, і точки зору захисту, виявляє окремі неточності і суперечності в показаннях, усуває їх неповноту, допомагає уникнути помилок при з'ясуванні окремих обставин справи. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання. У разі постановки запитань, які не пов'язані з досліджу­ваними обставинами, носять образливий або особистий характер, головуючий має право зняти запитання до свідка. Відведені запитання повинні бути зане­сені до журналу судового засідання.

11. Головуючий під час допиту свідків сторонами кримінального проваджен­ня має право ставити їм запитання для уточнення і доповнення відповідей, але не має права розпочати допит свідка, доки він не буде допитаний стороною, яка ініціювала його виклик. Запитання головуючого повинні бути пов'язані з обстави­нами, які з'ясовувала та чи інша сторона. Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини, чи заперечує проти них, суд має право вимагати від нього конкретної відповіді - «так» чи «ні».

12. Даючи показання, свідок має право користуватися нотатками, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам'яті. Також свідок може зачитати документи, які мають відношення до обставин, про які він надає свідчення. На вимогу учасників су­дового розгляду документи повинні бути надані їм для ознайомлення, а в разі необхідності суд може приєднати їх до матеріалів кримінального провадження.

13. Допит свідка не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

14. У виняткових випадках з метою гарантування безпеки свідка, який під­лягає допиту під час судового розгляду, головуючий за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження, або самого свідка, по­становляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого належним чином обладнаного приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них.

У разі, якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супро­воджуватися створенням акустичних перешкод, які будуть перешкоджати впіз­нанню особи.

За наявності обгрунтованих заперечень сторін кримінального проваджен­ня проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його іденти­фікацію, головуючий повинен відмовити у проведенні допиту в таких умовах.

4. Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможли­во, головуючий допитує його у відсутності обвинуваченого. Допитаний свідок, після завершення допиту, видаляється із залу судового засідання. Після повер­нення обвинуваченого до залу суду головуючий знайомить його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з цього приводу.

5. Якщо в ході судового розгляду виникають суперечності між показан­нями свідка та показаннями інших учасників судового розгляду, головуючий має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учас­ників кримінального провадження для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановлених ч. 9 ст. 224 КПК. Особи, які беруть участь у такому допиті, мають право, з дозволу суду, ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту. Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань у суді. Проведення такої слідчої дії за учас­ті неповнолітнього свідка чи потерпілого, у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства, закон забороняє.

6. У разі потреби свідок може бути допитаний повторно. Допит може бути здійснений в тому самому або наступному судовому засіданні за його кло­потанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціати­вою суду. Повторний допит свідка спрямовується на з'ясування нових, раніше не досліджуваних обставин справи, щодо яких він не допитувався, або виникла потреба в уточненні окремих обставин. Викликається такий свідок для повтор­ного допиту шляхом направлення йому відповідного повідомлення.

7. За ініціативою суду або клопотанням учасників судового провадження з метою встановлення фактів і обставин кримінального правопорушення голо­вуючий може оголосити показання свідка, надані ним під час досудового роз­слідування і долучені до матеріалів кримінального провадження, якщо наявні істотні суперечності між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудо­вого розслідування, а також у випадку, коли явка свідка в судове засідання з тих або інших причин неможлива (суду відомі причини його неявки і вони ви­ключають можливість явки свідка до суду, наприклад, виїзд за кордон, смерть свідка, неможливість встановити місце знаходження тощо). Після оголошення показань свідка суд може заслухати запис його показань, здійсненний техніч­ним засобом (якщо такий запис є). Не допускається вибіркове прослуховування запису показань свідка, суд повинен прослухати повний запис.

Стаття 353. Допит потерпілого

1. Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з'ясовує, чи отримав потерпілий пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.