Питання для опанування та обговорення

1. Поняття злочинності (різні точки зору).

2. Кількісні та якісні показники злочинності.

3. Динаміка злочинності.

4. Латентна злочинність, її види та засоби виявлення.

5. Загальне поняття детермінації злочинності. Криміногенні фактори сучасної злочинності в Україні (об’єктивні та суб’єктивні фактори).

6. Тенденції і перспективи злочинності на сучасному етапі розвитку Української державності.

7. Виникнення кримінології як науки та історія її розвитку.

8. Школи кримінології та їх представники.

9. Сучасні українські кримінологи.

10. Розвиток кримінології в 20-30 роки ХХ ст., відновлення її в 60-ті роки ХХ ст. та її сучасний стан.

11. Нові напрямки у функціонуванні спеціалізованих науково-дослідних установ в Україні після 1991 р. та діяльність Кримінологічної асоціації.

12. Злочинність як фундаментальна категорія кримінології.

13. Різні точки зору щодо визначення злочинності. Злочинність як соціальне явище. Злочинність як правове явище.

Самостійна робота для вивчення теми: Тести

1. Що таке кримінологія?

а) юридична наука, яка вивчає механізм вчинення злочинів;

б) прикладна наука, яка вивчає злочинність та її основні характеристики;

в) соціолого-правова наука, що вивчає злочинність, особу злочинця, причини та умови, а також заходи попередження злочинів;

г) галузь кримінального права.

2. Головним елементом предмета кримінології є:

а) злочинність;

б) особа злочинця;

в) причини та умови злочинності;

г) протидія злочинності.

3. Завданням кримінології є:

а) охорона від злочинних посягань;

б) вивчення суб’єктів злочину та особи злочинця;

в) виявлення та аналіз факторів, які детермінують злочинність;

г) вивчення статистичних даних.

4. До функції кримінології відноситься:

а) охоронна;

б) казуїстична;

в) прогностична;

г) регулятивна.

5. За рівнем узагальнення науково-практичної інформації систему кримінології складають:

а) розгляд основних положень науки кримінології;

б) викладення загальнотеоретичних питань;

в) розгляд, упорядкування та розподіл всіх проблем що вивчаються кримінологією;

г) Загальна та Особлива частини.

6. Який метод не відноситься до соціологічного:

а) анкетування;

б) інтерв’ювання;

в) вивчення документів;

г) статистичне групування та зведення;

д) експеримент.

7. Кримінологія пов’язана з:

а) юридичними науками;

б) філософією;

в) психолого-педагогічними науками;

г) усе перераховане.

8. Особлива частина кримінології розглядає такі положення:

а) кількісно-якісні характеристики злочинності;

б) положення, що стосуються окремих видів злочинів;

в) вчення про особистість злочинців;

г) вчення про злочин.

9.За якими критеріями поділяється весь масив злочинності в Особливій частині:

а) за особливістю антисоціальної спрямованості злочинного посягання та характером криміногенної мотивації злочинної поведінки винної особи;

б) за особистістю контингенту злочинців;

в) за розділами Кримінального кодексу;г) „а”, „б”.

10.Назвіть групи злочинів згідно з урахуванням особистості контингенту злочинців:

а) організована злочинність;

б) жіноча злочинність;

в) рецидивна злочинність;

г) пенітенціарна злочинність;

д) посадові злочини;

е) „а”, „б”, „в”;

є) „б”, „в”, „д”;

ж) „б”, „в”, „г”.

11.Назвіть групи злочинів згідно з особливостями антисоціальної спрямованості злочинного посягання та характером криміногенної мотивації поведінки їх суб’єктів:

а) насильницька злочинність;

б) професійна злочинність;

в) злочинність неповнолітніх та молоді;

г) економічна злочинність;

д) злочини проти державної та колективної власності;

е) „а”, „б”, „д”;

є) „в”, „г”, „д”;

ж) „а”, „г”, „д”.

12.Головне завдання Особливої частини кримінології полягає:

а) у вивчені кримінологічних понять та характеристик окремих видів і груп злочинів;

б) у розробленні комплексних заходів з їх попередження;

в) у вивчені статистичних даних окремих злочинів;

г) „а”, „б”;

д) „а”, „б”, „в”.

13.Значення Особливої частини полягає в тому, що:

а) збирає і накопичує значний емпіричний матеріал про окремі прояви злочинності;

б) виявляє різноманітні ознаки і властивості певних злочинців;

в) уточнює причинно-наслідкові комплекси, які породжують, обумовлюють окремі види (групи) злочинів;

г) конкретизує заходи боротьби з ними;

д) „а”, „б”, „в”;

е) „а”, „б”, „г”;

є) „а”, „б”, „в”, „г”.

14. Представники соціологічного напрямку у кримінології (Ф.Ліст, Ван-Гамель, Прінс) вважали, що:

а) причини злочинності лежать не в соціальних умовах, а в самому злочинці, його анатомічних, фізіологічних, психічних і моральних властивостях, отриманих при народженні;

б) основні чинники злочинності вбачали в суспільних відносинах;

в) причини злочинності лежать як в соціальних умовах, так і в самому злочинці;

г) причини злочинності залежать від морально-психологічних якостей особи.

15. Представники антропологічного напрямку у кримінології (Ч.Ломброзо, Е.Феррі, Р.Гарофало) вважали, що:

а) причини злочинності лежать не в соціальних умовах, а в самому злочинці, його анатомічних, фізіологічних, психічних і моральних властивостях, отриманих при народженні;

б) основні чинники злочинності вбачали в суспільних відносинах;

в) причини злочинності лежать як в соціальних умовах, так і в самому злочинці;

г) причини злочинності залежать від морально-психологічних якостей особи.