Теми рефератів

1. Роль аномалій психіки в детермінації злочинної поведінки.

2. Обсяг, межі та способи вивчення особи злочинця у кримінології.

3. Іноземний досвід у вивчені особи злочинця.

4. Сучасний стан розробки проблем щодо визначення особи злочинця.

5. Особа вбивці.

6. Особа хулігана.

7. Особа рецидивіста.

8. Особа професійного злочинця.

9. Особа хабарника.

10. Особа неповнолітнього злочинця.

11. Особа злочинця молодіжного віку.

.

Тема 3. Методика кримінологічних досліджень

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчаючи цю тему, необхідно спочатку усвідомити зміст та значення понять методології та методики, техніки та процедури кримінологічного дослідження. Слід пам'ятати, що методологія являє собою вчення про принципи побудови, форми та засоби наукового пізнання; методика — сукупність методів збирання, аналізу та обробки кримінологічної інфор­мації. Техніка дослідження, відповідно, — сукупність спеціальних захо­дів, метою яких є раціональне застосування того чи іншого методу.

Аналіз гносеологічних підстав кримінологічних досліджень приво­дить до висновку про комплексний, системний, динамічний та діалек­тичний характер кримінологічного вивчення злочинності як відносно самостійного соціального процесу.

Завданням кримінологічного дослід­ження є «отримання репрезентативного за об'ємом, глибокого за інфор­маційним змістом матеріалу, що заснований не на простій фіксації ряду кримінологічно значущих ознак, а на виявленні глибоких системоутво­рюючих зв'язків між ними» (Кузнецова Н. Ф. Криминология. — М., 1996. - С. 34.).

Студент має вміти пояснити та показати на конкретних прикладах, яким чином використовуються в кримінології такі загальнонаукові методи пізнання як гіпотеза, перехід від абстрактного до конкретного, порівняльний, історичний, динамічний та статистичний методи, а також метод системно-структурного аналізу.

Особливу увагу слід приділити аналізу, описуванню та засвоєнню основних методів кримінологічних досліджень, зокрема, таких як:

— методи системи збирання даних (суцільне обстеження, вибіркове обстеження, монографічне обстеження);

— методи реєстрації одиничних подій (методи збирання даних) (опи­тування у вигляді анкетування та інтерв'ю, експертного опитуван­ня, соціометричне опитування, спостереження, вивчення докумен­тів та матеріалів, зокрема контент-аналіз та аналіз кримінальної статистики, тестування, психоаналіз, соціальний експеримент);

— методи обробки та аналізу даних, що отримані (описування та класифікція, типологізація, експериментальний аналіз, статистич­ний аналіз, генетичний аналіз, моделювання).

Слід пам'ятати, що завданням семінарських занять з даної теми є не тільки засвоєння теоретичних аспектів методологічного та методично­го забезпечення кримінологічних досліджень, але й оволодіння реаль­ною технікою їх проведення.

Зокрема, при використанні метода вибіркового дослідження студен­ти мають засвоїти основні правила, встановлені загальною теорією ста­тистики у галузі визначення об'єму вибірки, її репрезентативності та валідності.

Враховуючи, що нормотворча та правозастосовча діяльність у сфері кримінальної юстиції, контроля над злочинністю, а також кожний вид господарчої діяльності та програмно-цільового соціального планування, що певним чином відбивається на змінах криміногенної ситуації, мають в принципі проходити кримінологічну експертизу, студенти повинні усвідомити, яким чином попередня оцінка тих чи інших законопроектів, планів, програм за допомогою методів та методик кримінологічного прогнозування (лінійна екстраполяція, експертне опитування, моделю­вання), інших кримінологічних методик дозволяє отримати вірогідні дані про криміногенність або антикриміногенність проектів та програм.

План семінарського заняття з вивчення теми

1. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.

2. Вибіркове дослідження.

3. Конкретно-соціологічні засоби збирання кримінологічної інформації.

4. Застосування в кримінології психологічних методів.

Словник найчастіше вживаних термінів за темою

Анкетування у кримінологічних дослідженнях — різновид методу опитування, який використовується для отримання відомостей про думку та настрої осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про нахили, уподобання та антипатії тощо. Розрізняються анкети формою відповідей на питання: розгорнуті (вільний виклад); стислі (передбачаються певні варіанти відповіді у формі: "так", "ні", "знаю", "не знаю", "згоден", "не згоден"); напів-стислі (надається можливість відмовитися від вказаних варіантів та відповісти самостійно). Розрізняються між собою і самі питання:

• прямі, що дають опис фактів і подій для того, щоб відповідь підтвердила або спростувала їх наявність;

• опосередковані, що роз'єднують опис подій і опис пов'язаних з ними фактів для того, щоб не вимагати прямої "лобової" оцінки (яка є найбільш суттєвою).

Крім того, виділяють контрольні питання, що дозволяють перевірити обгрунтованість відповіді на головне питання, що дають можливість з'ясувати, чому дана саме така, а не інша відповідь.

Вивчення кримінальних справ, інших документів — один із методів кримінологічного дослідження, за яким вивчаються кримінальні справи. Воно проводиться за питаннями, які складають чотири розділи. Перший містить питання про злочин: характер злочину, обставини вчинення, кваліфікація; другий — питання про особу злочинця, її соціально-демографічні, соціально-ролеві, морально-психологічні особливості, стан здоров'я; третій — питання про мету та мотиви злочинних дій, джерела, умови та процеси їх формування, у тому числі про минулу поведінку злочинця, використовувані раніше щодо нього засоби впливу; четвертий передбачає отримання інформації про реалізацію виховного впливу судочинства, повноту з'ясування причин та умов вчинення злочину, міру покарання та профілактичну роботу.

Відомості статистичні — систематизація, підрахунок та спів-| ставлення статистичних даних, які отримані в результаті статистич-І ного спостереження. Спочатку обчислюється загальна кількість усіх !зібраних статистичних карток, потім картки розподіляються за пев-Іною ознакою на однорідні групи (наприклад, за статтю, віком). Ta-Jким чином, статистичні відомості є підрахунком даних первинного !Обліку та зведенням їх у сукупності за певними ознаками. В. с. mo-| жуть бути централізованими та децентралізованими.

Групування статистичні — метод обробки та аналізу статистичних даних, при якому сукупність явищ, що вивчаються розподііляється на однорідні за певними ознаками групи, кожна з яких ха-ірактеризується системою статистичних показників. Своє конкретне «вираження статистичні угруповання знаходять у групових та комбі-[наційних таблицях. У. с. розподіляються ка три види а) типологіч-і — коли розчленовується маса явищ на якісні однорідні типи (на-

Експеримент — один з методів кримінологічного дослідження, за якого інформація здобувається шляхом моделювання певної ситуації. Прикладом може бути відтворення подій на місці злочину

Експертиза кримінологічна — результат оцінки спеціалістами характеру та ступеня впливу досліджуваного об'єкта (або окремих його сторін) на злочинність, особу злочинця, а також заходів боротьби зі злочинністю (наприклад, експертиза якогось законодавчого акту).

Метод експертних оцінок — узагальнення та статистичне опрацювання думок спеціалістів щодо перспектив розвитку того чи іншого явища.

Метод екстраполяції — вивчення показників злочинності на сучасному етапі та у ретроспектив! і перенесення виявлених закономірностей на перспективу.

Метод узагальнюючих показників — перетворення абсолютних величин в так звані узагальнюючі показники (середні та відносні величини), що характеризують одним числом найтиповіші сторони явищ, що вивчаються. Поширеним видом узагальнюючих показників є так звані коефіцієнти злочинності, тобто кількість злочинів на 10 або 100 тис. осіб. Ці коефіцієнти дають можливість порівняти злочинність на певних територіях з різною кількістю населення.

Методи статистичні — сукупність прийомів і способів кількісного вивчення об'єктів кримінологічних досліджень, що грунтуються на застосуванні закону великих чисел і орієнтовані на виявлення вірогідних закономірностей злочинності та пов'язаних з нею явищ.

Методи кримінологічних досліджень — включають в себе: спостереження, вивчення документів, опитування, соціометрію та експеримент тощо.

Методи кримінально-правової статистики — зводяться до таких: а) метод масового спостереження; б) метод зведення і групування; в) метод узагальнюючих показників.

Методи соціологічні — анкетування, інтерв'ювання, тестування, вивчення документів, експертні оцінки.

Методика кримінологічних досліджень — сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її причини, особу злочинців, а також боротьбу з нею.

Організація кримінологічного дослідження — вивчення наявних документів, висунення гіпотези, складання плану чи робочої програми, де визначаються мета та завдання дослідження, обсяг та методика його проведення, порядок опрацювання інформації, реалізації підсумків дослідження. При розробленні плану (робочої програми) необхідно брати до уваги, що кримінологічне дослідження, як правило, поділяється на п'ять послідовних етапів: 1) підготовчий етап включає в себе уточнення мети та завдань дослідження, розроблення робочої гіпотези, визначення місця, способу, обсягу та методики дослідження робочого інструментарію; 2) пілотажне (пробне) дослідження, тобто апробація в обмеженому обсязі матеріалу, анкет, опитувальних листів та інших документів програмованого збору інформації; 3) збирання емпіричного матеріалу; 4) опрацювання зібраного емпіричного матеріалу, тобто зведення, групування, складання таблиць з використанням як абсолютних, так і відносних величин, обчислення різного роду коефіцієнтів та інших узагальнюючих показників; 5) аналіз результатів кримінологічного дослідження та підготовка вихідних документів, надання практичних рекомендацій замовнику.

Спостереження статистичне — реєстрація та збирання за і заздалегідь розробленою програмою окремих ознак певного явища s та його властивостей. Розрізняють кілька видів C. с.: 1. За обліком ^'фактів у часі воно може бути: а) поточне (безперервне), коли фак-іти реєструються постійно, в міру їх вияву (наприклад, реєстрація яв про злочини у чергових частинах OBC); б) перервне, за якого реєстрація фактів не пов'язана з часом їх виникнення, а відображає їх стан на певний момент (наприклад, стан злочинності за квартал). 2. За повнотою обсягу одиниць сукупності виділяють: а) суцільний. тобто повний облік усіх одиниць сукупності; б) частковий, за якого реєстрації підлягає тільки частина одиниць сукупності.