Хронічний гастрит.

Хронічний гастрит – хронічне запально-дистрофічне захворювання шлунка, яке супро-воджується порушенням його секреторної і моторної функції.

Хронічний гастрит- одне із найпоширеніших і, мабуть, найменше вивчених захворювань серед інших хронічних хвороб органів травлення. Він становить 80–85 % усіх хвороб шлунка.

Хвороба характеризується хронічним рецидивуючим осередковим або дифузним запален-ням слизової оболонки шлунка, порушенням її фізіологічної регенерації і внаслідок цього розвитком прогресуючої атрофії залозового епітелію та секреторної недостатності, а також розладом моторної, нерідко й інкреторної, функції шлунка, що призводить до порушення травлення, обміну речовин і зниження працездатності.

Хронічний гастрит, ми зараз і розглянемо з точки зору організації медсестринського про-цесу.

Етіологія: екзо-або ендогенного походження.

Екзогенні фактори: порушення режиму харчування, харчування всухом’ятку, вживання дуже гарячої їжі, зловживання спеціями, зловживання алкоголем, тривале куріння, дія лікарських середників (саліцилати, препарати йоду, нестероїдні протизапальні засоби тощо) Має значення стан жувального апарату.

Ендогенні фактори: впливають на слизову оболонку шлунка опосередковано через нервово-гуморальні та токсичні механізми при захворюваннях нервової системи, па-тології ендокринних залоз, хворобах обміну речовин, гіпертензивна хвороба, серцева недостатність тощо.

Значення інфекційного фактора тривалий час недооцінювали. У 1983 р. австралійські вчені Warner і Marshall суттєво змінили уявлення про етіопатогенез запальних процесів шлунково-кишкового тракту. Вони виділили, культивували та описали новий мікро-організм — Helicobacter pylori (Н. Р.).

Нині значення пілоричного гелікобактеріозу як одного з головних етіопатогенетичних факторів у розвитку різних запальних захворювань шлунково-кишкового тракту є загальновизнаним, про що свідчить офіційне занесення гелікобактеричного гастриту до міжнародної класифікації гастритів

Сьогодні до роду Helicobacter pylori належать 8 видів: H. pylori, H. cinaedi, H. Pennelia; чотири види виділяють від тварин — H. pelis (від кішки), H. muridarum (від мишей), H. acynomyx (від гепардів), один вид — H. heilmanii — від людини, собаки та кішки.

Під впливом кількох несприятливих факторів, а також під час лікування антимікробними препаратами Н. Р. може трансформуватися в кокоподібну форму.

Класифікація хронічних гастритів:

У 1998 р. на Всесвітньому з’їзді гастроентерологів, що відбувся в Сіднеї (Австралія), запропоновано нову класифікацію хронічного гастриту, в основу якої було покладено різні патогенетичні механізми розвитку хвороби. Згідно з цією класифікацією розрізняють такі типи гастритів:

- Автоімунний хронічний гастрит (тип А) — захворювання, в основі якого лежить вироблення автоантитіл до парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, що виробляють HCl і внутрішній фактор. Внаслідок їхньої атрофії розвиваються ахлоргідрія та компенсаторна гіпергастринемія, порушується всмоктування ціанкобаламіну та виникає В12-дефіцитна анемія. Природа походження якого пояснюється генетично зумовленим зниженням імунологічної реактивності.

- Бактеріальний хронічний гастрит (тип В) становить близько 80 % усіх випадків гастриту. Зміни локалізуються найчастіше в антральному відділі. У пацієнтів виявляють мікроорганізми Helicobacter pylori.

Згідно з рекомендаціями Сіднейської конференції, його називають Н.Р.-асоційованим гастритом. Цей тип гастриту виявляється в усіх пацієнтів із виразковою хворобою

(вважається, що він є однією з причин утворення виразок). Секреторна функція не порушена чи підвищена, що відрізняє його від типу А.

- Змішана форма (тип АВ) найчастіше зустрічається у термінальних випадках при дифузній атрофії слизової оболонки шлунка.

- Хімічний хронічний гастрит (тип С) (справжній лужний рефлюкс-гастрит) обу-мовлений закиданням у шлунок жовчі та вмісту 12-палої кишки. Такий гастрит нерідко розвивається внаслідок резекцій шлунка. При такому типі гастриту Helicobacter pylori не виявляється.

- Алкогольний.

Приблизно 70% усіх хронічних гастритів припадає на гастрити, асоційовані з Helicobacter pylori, 15-18% становлять гастрити аутоіммунного походження, близько 10%- гастрити пов’язані із вживанням нестероїдних протизапальних засобів, менше 5%- рефлюкс-гастрити і 1% - рідкісні форми хронічного гастриту.

За топографією: гастрит антрального відділу шлунка, гастрит тіла, пангастрит. За морфологією: атрофічний, неатрофічний.

За ступенем важкості - легкий, помірний, важкий.

Особливі форми: - гранульоматозний; - еозинофільний; - лімфоцитарний; - гіпертрофічний; - поліпозний. За кислотопродукуючою функцією шлунка: - Хронічний гастрит з підвищеною та збереженою (нормальною) секрецією. - Хронічний гастрит з секреторною недостатністю (помірною та значною, включаючи ахлоргідрію). Фази перебігу: загострення, ремісії.

І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.

Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.

Суб’єктивні методами обстеження:

А. Скарги хронічного гастриту: а). шлункова диспепсія - відчуття важкості, розпирання в епігастрії, печія, відрижка, нудота, блювота, неприємний присмак у роті, особливо вранці, поганий апетит; б) кишкова диспепсія - метеоризм, бурчання, розлади стільця; в) астеноневротичний - емоційна лабільність, втомлюваність, поганий сон, головний біль; запаморочення тощо. г) больовий - інтенсивні болі в епігастрії. В залежності від стану секреторної функції шлунка, клінічні прояви хронічного гастриту мають свої особливості. 1. Хронічний гастрит із секреторною недостатністю частіше буває у осіб зрілого і похилого віку. Він проявляється порушенням апетиту, неприємним присмаком у роті,

нудотою, відчуттям повноти і розпирання і епігастрії, відрижку повітрям, схильність до проносів. Можливий розвиток полівітамінної недостатності, залізодефіцитної анемії, а також трансформації в рак. 2. Хронічний гастрит із нормальною і підвищеною секреторною функцією шлунка виникає частіше у людей молодого віку і проявляється тупими, ниючими болями в епігастрії, що виникають через 15-20 хв. після прийому їжі, відрижкою кислим, печією, закрепами. Він може трансформуватися у виразкову хворобу.

Б. Анамнестичні дані - дають можливість з`ясувати етіологічні моменти захворювання (вони вказані на початку лекції).

Об’єктивні методи обстеження (при огляді пацієнтів часто відсутні зовнішні ознаки хвороби). Тільки у пацієнтів з хронічним гастритом із секреторною недостатністю спостерігається: