Тема 3. Економічна система суспільства.

1. Економічна система суспільства.

2. Типи економічних систем.

3. Особливості розвитку перехідних економік.

1. Економічна система – це сукупність взаємозалежних економічних елементів, що створюють певну цілісність, економічну структуру суспільства; єдність відносин, що складаються у зв’язку з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням економічних благ. Економічні системи відрізняються одна від одної типом вирішення головних проблем: що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?

Загальноцивілізаційний підхід до типізації суспільства передбачає розподіл суспільства на:

• аграрне суспільство;

• індустріальне суспільство;

• постіндустріальне суспільство.

Економічні системи класифікуються також за формами власності на засоби виробництва і за способом управління господарською діяльністю:

• традиційна;

• ринкова;

• командна;

• змішана економічна система.

2. Традиційна економіка. Методи і техніка виробництва, обмін і розподіл доходів базуються на освячених часом звичаях і традиціях. Технічний прогрес і впровадження новацій обмежені, оскільки вони суперечать традиціям і являють загрозу стабільності суспільного ладу. Економічна діяльність є вторинною, порівняно з релігійними і культурними цінностями.

Ринкова економіка – система, що базується на приватній власності, свободі вибору і конкуренції. Орієнтується на особисті інтереси, обмежує роль держави. Ринкова економіка гарантує, насамперед, свободу споживача, що виражається у свободі споживчого вибору на ринку товарів і послуг. Кожен самостійно розподіляє свої ресурси відповідно до своїх інтересів і, якщо має бажання, може самостійно організувати процес виробництва товарів і послуг у масштабах, що відповідають його здібностям і наявного капіталу. Індивід сам визначає, що, як і для кого виробляти, скільки і за якою ціною реалізовувати вироблену продукцію, яким чином і на що витрачати отримані кошти. Тому економічна свобода передбачає економічну відповідальність і спирається на неї. особистий інтерес виступає головним мотивом і рушійною силою економіки. Для споживачів таким інтересом є максимізація корисності, для виробників максимізація прибутку. Свобода вибору стає основою конкуренції.

Класична ринкова економіка передбачає обмежену роль державного втручання в економіку. Держава виступає тільки як орган, що визначає правила ринкової гри і стежить за додержанням цих правил.

Ринкова економіка без сумніву має великі переваги, але має і недоліки. По-перше, ринок погано реагує на деякі загальнодержавні потреби, наприклад в освіті, культурі, охороні здоров’я, фундаментальній науці, збереженні навколишнього середовища. Ці сфери діяльності не забезпечують приватному бізнесу прибутків які б відповідали їх значенню у житті суспільства. По-друге механізм ринкової конкуренції може спричинити явища масових банкрутств, безробіття, соціального розшарування суспільства.

На противагу ринковій командна економіка є системою, у якій домінують державна власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою за допомогою державного планування.

Характерними рисами командної економіки є монополізм виробництва, державне регулювання цін, гальмування технічного прогресу, які породжують економіку дефіциту. Парадокс полягає в тому, що дефіцит виникає в умовах загальної зайнятості і майже повного завантаження виробничих потужностей.

Важливими принципами планової (командної) економіки є:

• централізм;

• ієрархія;

• зрівняльність.

В той же час командна економіка має і позитивні сторони. Вона по-перше, може швидко нагромаджувати виробничі ресурси і перерозподіляти їх на користь деяких пріоритетних напрямків чи галузей. По-друге може позбавитись явного безробіття та очевидних злиднів, забезпечити всім певний рівень освіти і медичного обслуговування.

Переваги планової економіки не перевершують її недоліків, головними з яких є: нездатність забезпечити технічний прогрес та раціональне використання ресурсів, несвобода у виробництві і споживанні, низький рівень задоволення потреб. Саме через ці недоліки майже всі країни з командною економікою відмовились від її принципів і переходять до ринку.

Економічна система більшості країн є змішаною .

Це означає, що в ній ринкові принципи реалізуються не в чистому вигляді. Негативні сторони ринкової економіки пом’якшуються державним регулюванням. Держава бере на себе такі функції:

а) перерозподіляє доходи за допомогою податків і формує фонд централізованих коштів;

б) стає власником частини виробничих ресурсів і підтримує підприємства державного сектора;

в) фінансує виробництво суспільних благ: освіту, культуру, фундаментальні дослідження, забезпечення громадського порядку;

г) впливає на перерозподіл ресурсів між галузями для запобігання спадам виробництва і безробіттю.

3. У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій:

• становлення (висхідний розвиток нової системи);

• зрілість (найповніший прояв усіх потенційних можливостей системи та властивих їй суперечностей функціонування);

• занепад старої системи і зародження елементів нової (нисхідний розвиток старої системи).

«Перехідна економіка» - це процес суттєвих соціально-економічних перетворень однієї економічної системи в іншу. Для цього потрібен певний перехідний період. У перехідній економіці відбувається демонтаж одного типу економіки і заміна її новою. А цей процес потребує докорінних перетворень не тільки в економіці, але й в політиці, ідеології, способі життя. За своєю структурою перехідна економіка являє собою особливий тип змішаної економіки, у котрої одночасно функціонують дві економічні системи. Така економіка вже не соціалістична, але ще і не ринкова, тобто не є моделлю економіки західного типу.

Процес ринкової трансформації відносин власності проходить зараз у всіх постсоціалістичних країнах. Проте в деяких країнах створення різноманіт­них форм власності не привело до позитивного ефекту. І ринкові відносини цивілізованого типу знаходяться в стадії становлення.

Для України характерна перехідна економіка.

Закономірністю перехідної економіки є нестабільність і нестійкість оскільки в її основі лежать суперечності старих і нових форм господарювання. Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності.

Для України найприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку, який має підпорядкувати діяльність економічних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.