3. Спеціальні методи дослідження

При збиранні анамнезу необхідно з’ясувати, чи хворіє пацієнт вперше, чи хворів раніше, чи має зв’язок дане захворювання з перенесеною інфек­цією, чи не було у хворого в минулому захворювання нирок і сечовиділь­них шляхів або симптомів, характерних для цих захворювань (набряків під очима, виділення кров’янистої сечі, артеріальної гіпертензії, нападів нирко­вої кольки, дизуричних розладів та ін.). Необхідно з’ясувати в яких умовах проживає і працює пацієнт (сире і холодне приміщення, протяги, праця на вулиці, хронічні інтоксикації ртуттю і свинцем, чи не хворів на туберку­льоз і чи не було контакту з туберкульозними хворими, чи не хворіє кола- генозами, на цукровий діабет, остеомієліт, бронхоектатичну хворобу. Важ-

ливо знати: чи не хворіли родичі захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів. У жінок потрібно з’ясувати: як почували себе під час вагітності, чи не спостерігали підвищення АТ, змін у сечі, набряків.

При об’єктивному обстеженні оцінюємо стан хворого, звертаємо ува­гу на положення його у ліжку. При огляді звертаємо увагу на блідість і сухість шкіри, можуть бути розчухи, запах аміаку з рота.

Огляд живота і попереку в більшості випадків не виявляє змін. При анасарці виявляють набряк у поперековій ділянці. Можуть спостерігатись випинання при великих пухлинах, вибухання у надлобковій ділянці у ху­дих хворих можна помітити за рахунок переповненого сечею міхура (при аденомі або раку простати).

Артеріальна гіпертензія є характерною ознакою для багатьох захво­рювань нирок та ниркових судин, при цьому виявляють ознаки, притаманні для розвитку гіпертрофії та дилатації лівого шлуночка.

Рис. 3.13. Визначення симптому Пастернацького.

Пальпація нирок дає можливість визначити їх топографічне розміщення і визначити больові точки. Пальпація сечового міхура можлива при його пере­повненні і він визначається у вигляді круглого елас­тичного тіла над лобком. Інтенсивність больового відчуття дозволяє оцінити симптом Пастернацько- го, який визначається постукуванням кулаком пра­вої руки по тильній поверхні лівої, покладеної вище- поперекової ділянки, або ліктьовим краєм випрям­леної долоні правої руки по тій же ділянці тіла (рис. 3.13).

Для діагностування захворювань нирок і сечо­вивідних шляхів використовують дослідження сечі.

Для дослідження сечі використовують враніш­ню порцію, як найбільш концентровану. Жінки пе­ред збором сечі для дослідження обов’ язково повинні підмитися. В дні місячних бажано не брати сечу для дослідження, а у разі нагальної потреби проводять катетеризацію.

Сечу для бактеріологічного дослідження збира­ють у стерильну пробірку після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Якщо при цьому не проводять катетеризацію, то для дослідження беруть середню порцію сечі.

При дослідженні сечі за методом Нечипоренко визначають кількість формених елементів в 1 мл сечі. У чисту посудину збирають середню пор­цію вранішньої сечі, яку ще теплою направляють в лабораторію.

Забір сечі на дослідження входить в обов’язок медичної сестри нічної зміни, тому що частіше досліджують вранішню сечу. Первинному хворо­му сестра сама може написати направлення на дослідження. Сестра повин-

на знати, що хворим, які отримують в лікуванні гепарин, а також після переливання крові обов’язково проводять дослідження сечі.

Пробу Земницького найчастіше використовують як функціональний ме­тод дослідження нирок. Сестра напередодні звечора готує 8 чистих посудин, на які наклеює етикетки із зазначенням прізвища хворого, віділення, номер палати, номер порції та проміжки часу, за які заповнюється посудина.

Дослідження проводять на звичайному водному і харчовому режимі. У день дослідження хворому не призначають сечогінних засобів. Протипока­зань до проведення проби немає. Хворого необхідно звечора попередити, щоб о 6 год ранку він випустив сечу в туалет. Після цього хворий протягом 3 год збирає сечу у першу, а потім - другу посудину і так до 6 год ранку наступ­ного дня. Вночі медична сестра повинна розбудити хворого. Вранці наступ­ного дня медична сестра вимірює об’ єм кожної порції і урометром питому густину кожної порції. Результати записує у спеціальному бланку.

При дослідженні сечі у чоловіків беруть дві порції (двосклянкова про­ба) з метою виявлення патологічного процесу у сечовипускальному і по­чаткових відділах сечовивідних шляхів (перша порція) або у верхніх відділах сечовивідних шляхів - тоді патологічні елементи виявляються в обох порціях.

Для діагностики захворювання передміхурової залози збирають сечу трьома порціями. Перед забором другої і третьої порції сечі хворому необ­хідно пояснити, що він повинен мочитися у різні посудини, не перериваючи струмка сечі.

Важливе значення для діагностики захворювань мають інструментальні методи досліджень: оглядова рентгенографія, екскреторна урографія, се­лективна ниркова ангіографія, радіоізотопна ренографія, сканування, уль­тразвукова доплерографія, комп’ютерна томографія, біопсія нирок, кате­теризація сечового міхура, цистоскопія.

Підготовка до дослідження сечовидільної системи

Для визначення положення нирок, їх розмірів, наявності каменів чи пух­лин проводять оглядовий знімок нирок. Для цього протягом 2-3 днів вик­лючають з раціону газоутворюючі продукти, не призначають сольових проносних і лікарських засобів, що містять йод. Напередодні дослідження о 22-й годині ставлять очисну клізму. В день дослідження до процедури не можна приймати їжу і рідину. Вранці за 3 год до процедури знову ставлять очисну клізму. Перед процедурою хворий звільняє сечовий міхур. Якщо в рентгенівському кабінеті виявляють велику кількість газу в кишках, то ще раз ставлять очисну клізму і через 45 хв після неї роблять знімок.