2. Ознаки ураження нирок і сечовивідних шляхів

На захворювання нирок і органів сечовивідних шляхів вказують такі ознаки: біль в попереку; розлади сечовиділення і сечовипускання та зміни сечі; набряки та інші.

Біль у попереку обумовлений розтягуванням ниркової капсули, спаз­мом сечоводів, запаленням навколониркової клітковини, інфарктом нирки.

Біль може бути однобічним і двобічним. Тупий ниючий біль у попереку може бути при гострому, рідше - хронічному гломерулонефриті; при хронічно­му пієлонефриті біль частіше однобічний, тупий; при гострому пієлонеф­риті може виникати інтенсивний тупий біль, коли порушується відтік сечі з ниркової миски внаслідок запального набряку сечовода, виникає її розтяг­нення. Іноді біль може бути дуже сильним - так звана ниркова колька, яка виникає внаслідок закупорення сечовода каменем або при його перегині при опущеній нирці, травмі нирки, в тому числі операційній, пухлині нир­ки, інфаркті нирки. Біль при нирковій кольці однобічний, іррадіює в пах, статеві органи, внутрішню поверхню стегна.

При захворюваннях нирок і сечовидільних шляхів можуть спостеріга­ти порушення сечовиділення, зміни загальної кількості сечі, її кольору, до­бового ритму її виділення. Колір сечі може бути різним: від солом’яно-жов­того до коричневого, залежно від кількості сечі, від наявності в ній урох- ромів, уробіліноїдів, уроеритрину тощо. Коли в сечі є білірубін, вона має зеленкувато-бурий колір, уробілін - червонувато-бурий; при наявності ве­ликої кількості еритроцитів - колір „м’ясних помиїв”. Нормальна сеча про­зора. Вона може бути мутною при наявності солей, бактерій, лейкоцитів. Запах сечі не різкий, специфічний. При наявності в сечі кетонових тіл вона має запах гнилих яблук; при розкладанні сечі бактеріями - аміачний.

Діурез - виділення сечі за певний проміжок часу. Діурез у здорових людей становить від 500 до 2000 мл за добу і залежить від низки зовнішніх і внутрішніх чинників. Діурез менший від 500 мл за добу, або 20 мл за 1 годину називається олігурією, менше ніж 100 мл за добу - олігоанурією, відсутність виділення сечі - анурією. Він може бути позитивним (коли сечі виділяється більше, ніж вживається рідини) і від’ємним (зворотне співвідно­шення). Збільшення добової кількості сечі (більше 2 л) носить назву полі­урії. При хронічних захворюваннях нирок із розвитком ниркової недостат­ності і зниженням реабсорбції в ниркових канальцях спостерігають стійку поліурію, виділяється сеча з низькою питомою масою. Утруднене і болюче сечовипускання називається дизурією. Воно може спостерігатись при гос­трому циститі, при аденомі простати, при каменях у сечовому міхурі. По- лакіурія - часте сечовипускання - поєднується з поліурією при хронічних нефритах, циститах. Ніктурія - переважне виділення сечі вночі, при цьому співвідношення нічної та денної кількості порушується і може бути оберне­ним (в нормі 1:2).

У здорової людини питома вага сечі коливається від 1015 до 1028. За­лежно від кількості сечі коливається її питома вага: при олігурії вона висо­ка, при поліурії - низька. При порушенні розвідної і концентраційної функції нирок питома вага утримується на рівні 1010-1011 (ізостенурія).

Набряки - один з основних симптомів ниркової патології. Під час опи­тування пацієнта треба пам’ятати, що хворий не завжди звертає увагу на непостійні та невеликі набряки. Необхідно спеціально розпитати про їх на­

явність, локалізацію, залежність утворення від пори доби, положення тіла, фізичного навантаження. Невеликі набряки, які виникають уранці, пере­важно локалізуються на обличчі і особливо на повіках, тобто в місцях з більш пухкою підшкірною клітковиною, в ділянці попереку, крижів. На­бряки, які утворюються під вечір, особливо в осіб, робота яких пов’язана з

Рис. 3.12. Обличчя хворого при захворюваннях нирок.

тривалим стоянням, переміщуються на нижні кінцівки. Іноді приховані набряки можуть проявля­тися немотивованим збільшенням маси тіла. Постійні масивні набряки кінцівок та тулуба, во­дянка живота бувають у хворих з нефротичним синдромом різного походження. У хворих на гос­трий глумерулонефрит може спостерігатися швид­кий розвиток значних набряків обличчя (рис. 3.12), тулуба, кінцівок. У цьому випадку набряки бува­ють нетривалими (доба, декілька діб), але якщо роз­вивається нефротичний синдром, вони можуть збе­рігатись багато тижнів і місяців. Часто вони є пер­шою ознакою захворювання.

Крім перерахованих раніше ознак, при патології органів сечової системи хворих можуть турбува­ти загальна слабість, зниження працездатності, пам яті, швидка втомлюваність, дратівливість, що розвиваються внаслі­док токсичного впливу кінцевих продуктів обміну на нервову систему. Компенсаторне виділення цих речовин шкірою обумовлює її інтенсивне свербіння. При підвищенні артеріального тиску виникає головний біль, од­нак цю скаргу можуть пред’являти хворі з різними хворобами нирок і за відсутності артеріальної гіпертензії, що може бути обумовлено набряком мозкових оболонок, підвищенням температури тіла, інтоксикацією, пов’ я- заними із супровідними захворюваннями.

З боку серцево-судинної системи можуть спостерігати біль у ділянці серця, задишку, нападу ядухи; органів дихання - кашель, задишку; органів травлення - зниження або втрату апетиту, нудоту, блювання, біль у жи­воті, проноси, спрагу; можуть виявляти зниження або розлади зору, відчуття миготіння „мушок”, „сітки” перед очима; органів опорно-рухового апара­ту - біль у м’язах, кістках, суглобах (артралгії), можливі напади переміжної кульгавості, нейропатії, остеопатії.

При хронічній нирковій недостатності у разі призначення ототоксич- них антибіотиків, а також при спадкових нефропатіях можуть виникати зниження слуху і глухота.

Таким чином, патологію нирок і сечовивідних шляхів можна охаракте­ризувати наступними клінічними синдромами:

- сечовий синдром (помірна протеїнурія, еритроцитурія, лейкоцитурія, циліндрурія, бактеріурія, виділення з сечею солей та їх кристалів, нирково­го та перехідного епітелію та інших елементів осаду сечі);

• нефротичний синдром (виражена протеїнурія, гіпопротеїнемія, гіпер- ліпідемія, набряки);

• нефритичний (олігурія, наростання протеїнурії, гематурії, виникнен­ня або наростання артеріальної гіпертензії, насамперед діастолічної, мож­лива ниркова еклампсія, гостра ниркова недостатність, гостра серцева недостатність);

• ниркова артеріальна гіпертензія (симптоматична гіпертензія зумов­лена ураженням нирок нестійка або значна і постійна, тяжко піддається медикаментозній терапії);

• ниркова еклампсія (виникає внаслідок підвищення внутрішньочереп­ного тиску, набряку мозкової тканини, церебрального ангіоспазму, харак­теризується корчами спочатку тонічними, а потім клонічними, сопорозним станом, ціанотичним обличчям, прикушеним язиком, витіканням з рота піни, розширеними зіницями, які не реагують на світло, рідким пульсом, підви­щеним артеріальним тиском і температурою тіла, мимовільними дефекаці­ями та сечовипусканням, триває 10-15 хвилин, може супроводжуватись тяжкими ускладненнями: геморагічний інсульт, гостра лівошлуночкова недостатність, тимчасове порушення зору, мови, амнезією, виникає, як правило, при гострому гломерулонефриті або при загостренні хронічного, нефропатії вагітних);

• гостра ниркова недостатність (виникає при отруєннях нефротоксич- ними отрутами, переливанні несумісної крові, при масивному гемолізі, шокових станах: кардіогенному, анафілактичному травматичному, інфек­ційно-токсичному тощо і характеризується швидким розвитком, тяжким загальним станом, затьмареною свідомістю, блюванням, порушенням ди­хання і діяльності серця, олігурією, в тяжких випадках - анурією);

• хронічна недостатність нирок (виникає при багатьох хронічних нирко­вих захворюваннях, системних захворюваннях сполучної тканини, хворо­бах обміну речовин, характеризується нагромадженням в крові продуктів азотного обміну - сечовини, креатиніну, сечової кислоти, індикану, виникає метаболічний ацидоз, „уремічні токсини” уражають всі органи і системи).