2. 3 Год, їх можна накладати на ділянку великих судин шиї, ліктьових згинів. Контролюють частоту пульсу і величину артеріального тиску. Часто стан

серцево-судинної системи (особливо у хворих похилого віку) має вирішаль­не значення в прогнозі захворювання, тому необхідно вчасно призначати серцеві чи судинні засоби.

Проблема. Гостра судинна недостатність.

Причина. Критичне зниження температури.

Мета. Стабілізація тонусу судинної системи.

Втручання. Швидке, протягом однієї доби, зниження температури з високих значень до нормальних і, навіть субнормальних, називається кри­зою. Воно може супроводжуватися гострою судинною недостатністю, що проявляється надмірним потовиділенням, блідістю шкіри (іноді з ціанозом), зниженням артеріального тиску, почастішанням пульсу і зменшенням його наповнення, аж до появи ниткоподібного. Кінцівки стають холодними на дотик, шкіра покривається липким, холодним потом, хворий лежить неру­хомо, байдужий до всього, відповідає на питання неохоче. При критично­му зниженні температури тіла хворого медична сестра контролює власти­вості пульсу і величину артеріального тиску. При ознаках колапсу, вона повинна викликати лікаря. При потребі необхідно застосовувати судинні засоби (мезатон, кофеїн, адреналіну гідрохлорид). Пацієнтові кладуть грілки до ніг, з-під голови забирають подушку або піднімають нижній кінець ліжка, дають пити гарячий чай чи каву. При надмірному потовиділенні хворого витирають, змінюють натільну і постільну білизну.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ ДОГЛЯДУ

В лікуванні хворого часто використовують антибіотикотерапію і інга­ляції лікарських засобів.

Проведення проби на чутливість до антибіотиків При парентеральному призначенні антибіотиків до початку лікування виконують проби на чутливість до них.

Внутрішньошкірна проба. В ділянці передпліччя на внутрішній поверхні її вводять внутрішньошкірно 0,1 мл розведеного фізіологічним розчином натрію хлориду антибіотика в дозі 1000 ОД. Для контролю в шкіру дру­гого передпліччя вводять фізіологічний розчин без анти­біотика. Якщо через декілька хвилин на місці введення антибіотика виникає почервоніння, набряк, висипання (рис. 3.3), то про це слід повідомити лікаря, застосову­вати цей засіб не можна і на титульній сторінці історії хвороби, та у листочку призначень роблять запис про не- переносимість ліків.

Шкірна скарифікаційна проба. Пробу проводять на внутрішній поверхні передпліччя. Після очищення місця

для проведення проби 70% спиртом, наносять одну крап- Рис. 3.3. Позитивна • •

_{внутрішньошкірна} лю досліджуваного антибіотика, розведеного ізотоніч-

_пр₀б_а. ним розчином хлориду натрію (50 ОД в 1 мл) і скарифі-

катором проводять дві насічки. Оцінку чутливості проводять, як у попе­редній пробі.

Під’язикова проба. Хворому дають під язик 1/4 дози призначеного анти­біотика. Набряк слизової оболонки рота, губ, вуздечки язика через 10-15 хвилин свідчать про позитивну реакцію на антибіотик. Застосовувати цей засіб не можна.

Розведення антибіотика для парентерального введення

Перед набиранням ліків із флакона закритого гумовим корком, а зверху алюмінієвою кришкою, їх потрібно розвести. На флаконі читають назву пре­парату, дозу, термін придатності. Алюмінієву кришку в центрі відкрива­ють нестерильним пінцетом. Гумовий корок обробляють ватною кулькою, змоченою етиловим спиртом. У шприц набирають необхідну кількість роз­чинника. Проколовши голкою гумовий корок, вводять розчинник у флакон. Після цього від’єднують флакон разом з голкою від шприца і, струшуючи флакон, повністю розчиняють порошок. Під’єднавши голку з флаконом до шприца і тримаючи флакон між другим і третім пальцями лівої руки догори дном, набирають необхідну кількість ліків. Від’єднують шприц від голки, не виймаючи її з флакона. Якщо у флаконі залишилися ліки, то їх можна набра­ти цією ж голкою для іншого хворого. Стерильним пінцетом на конус шпри­ца надягають і щільно притирають голку для ін’єкції. Перевіряють прохідність голки, витискують повітря і кладуть шприц у стерильний лоток.

У флаконах у порошкоподібному вигляді найчастіше випускають ан­тибіотики. Дозуються антибіотики в одиницях дії (ОД). Перед введенням антибіотиків їх розчиняють стерильною водою для ін’ єкцій, ізотонічним роз­чином натрію хлориду, 0,5% розчином новокаїну з розрахунку 1,0-0,5 мл розчинника на кожні 100000 ОД. Для прикладу: хворому призначено ввес­ти 500000 ОД ампіциліну. У флаконі міститься стільки ж. Для введення необхідної дози вміст флакона розчиняють в 5 мл 0, 5% розчину новокаїну (1 мл розчинника на 100000 ОД) і хворому вводять 5 мл розведеного ампі­циліну. Інший приклад: у флаконі знаходиться 1200000 ОД біциліну. Хво­рому призначено 600000 ОД біциліну. Перед введенням вміст флакона роз­чиняють в 6 мл води для ін’єкцій (0, 5 мл розчинника на 100000 ОД). У шприц набирають 3 мл.

Допомога хворому при інгаляції лікарських речовин

Інгаляції - це використання з лікувальною метою частинок лікарських речовин при вдиханні їх. Перевагою методу є швидке надходження ліку­вальних речовин в організм, при цьому на них меншою мірою впливають процеси нейтралізації, а в системі малого кола кровообігу створюється висока концентрація лікарських засобів. Завдяки інгаляції підвищується активність миготливого епітелію і поліпшується евакуаторна функція сли­зової оболонки бронхів.

Для лікування аерозолями лікарських речовин використовують спеці­альні апарати: портативні, стаціонарні на 4-12 місць. На курс лікування призначають 15-20 процедур. Щоденно можна проводити 1-2 інгаляції.

Хворому слід пояснити дію процедури на дихальні шляхи, отримати згоду на її проведення і пояснити правила, яких повинен дотримуватися хворий при проведенні процедури. Процедуру слід приймати в спокійному стані, не можна проводити її відразу після прийняття їжі чи фізичного на­пруження. Перед процедурою слід максимально відкашлятись і очистити верхні дихальні шляхи. При захворюваннях носа і придаткових пазух вдих роблять через ніс без напруження. При захворюваннях горла, трахеї, бронхів після вдиху ротом необхідно затримати дихання на 2 с, а потім зробити повний спокійний видих через ніс. Після інгаляції протягом 1 год не слід розмовляти, курити, приймати їжу (щоб не провокувати кашлю).

В домашніх умовах зручно користуватися парою з чайника, на носик якого одягають товсту гумову трубку або із згорнутого щільного глянце­вого паперу. В пароутворюючу рідину (найчастіше воду) додають натрію гідрокарбонат, рослинні олії, ментол (таблетку валідолу).

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Критеріями ефективності є клінічне видужання з нормалізацією рент­генологічних і лабораторних даних. Обов’язковим є контрольне рентгено­логічне обстеження.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ

Хворі, що перенесли неускладнену пневмонію, спостерігаються дільнич­ним терапевтом і повинні відвідати його через 1-3-6 місяців після випису­вання з стаціонару. При необхідності призначають консультації фтізіатра і онколога.

Хворим рекомендують лікувально-профілактичні заходи (гігієнічна гімна­стика, дихальні вправи, масаж грудної клітки, сауна, за необхідності фізіо­терапевтичні процедури, клімато- і аеротерапія). Лікування вважається ефек­тивним, якщо відновлюються функціональні та імунологічні показники, не було рецидивів протягом року. Рекомендують курорти з сухим і теплим кліматом: Ялта, Гурзуф, Симеїз, Закарпаття, лісова зона Київської області - Ірпінь, Ворзель.

ПРОФІЛАКТИКА

Профілактика пневмонії включає загартування організму, підвищення його опірності, ефективне лікування респіраторних інфекцій.