7. Публічне адміністрування доходів і зборів

Під адмініструванням податків, доходів і зборів слід розуміти сукупність норм (правил), методів, засобів і дій, за допомогою яких спеціально уповноважені органи держави здійснюють управлінську діяльність у даній сфері, спрямовану на контроль за дотриманням законодавства про податки, доходи та збори, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення у відповідні бюджети податків, доходів і зборів, а у випадках, передбачених законами України, - за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю надходжень у відповідний бюджет інших обов'язкових платежів та притягнення до відповідальності порушників відповідного законодавства.

Основою здійснення публічного адміністрування доходів та зборів є норми Податкового та Митного кодексів України, законів України «Про державний бюджет України на 2013 рік», «Про пенсійне забезпечення», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші.

Центральним органом публічного адміністрування доходів та зборів є Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство доходів і зборів створено шляхом реорганізації Державної податкової служби України та Державної митної служби України та є їх правонаступником.

Основними завданнями Міндоходів України є:

1) забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів;

2) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3) забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску;

4) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

8. Адміністративно-правове регулювання в сфері промисловості та енергетики

Промисловість – це основна й провідна галузь, що забезпечує потреби господарства в паливі, енергії, сировині, матеріалах, здійснює постійне технічне переозброєння всіх сфер і галузей економіки, а також задовольняє різні потреби населення.

Галузь промисловості – це сукупність підприємств, яка характеризується: єдністю економічного призначення вироблюваної продукції, однорідністю перероблюваної сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

За характером виробництва і предметів праці промисловість буває добувна і обробна. Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням палива, сировини з надр Землі, вод, лісів. Вона включає видобуток палива, підприємства з видобутку і збагачення руд чорних і кольорових металів, лісозаготівлю, видобуток нерудних корисних копалин. Обробна промисловість – сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину і матеріали. Вона включає харчову, текстильну, швейну, взуттєву, деревообробну, хімічну, металургію, целюлозно-паперову, машинобудування та ін.

Енергетика – це галузь економіки, до складу якої входять суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана із розвідкою, видобуванням, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподіленням, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних продуктів (енергоносіїв).

Законодавчою основою адміністративно-правового регулювання в сфері промисловості та енергетики є Цивільний та Господарський кодекси України, Кодекс законів про надра, Закони України «Про промислову безпеку», "Про науково-технічну інформацію", „Про енергозбереження”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про електроенергетику”, „Про альтернативні джерела енергії” тощо.

Суб’єктами публічного адміністрування в сфері промисловості та енергетики є:

1. Міністерство промислової політики України (Мінпромполітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінпромполітики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної промислової політики України.

Основними завданнями Мінпромполітики України є:

підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики України, а також розроблення механізмів її реалізації;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектора економіки України;

реалізація державних програм розвитку промисловості України;

визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектора економіки України;

розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-економічного розвитку промислового виробництва;

створення сприятливих умов для розбудови високорозвинутого промислового сектора економіки України;

участь у розробленні та реалізації державної регіональної промислової політики тощо.

2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах (паливно-енергетичний комплекс).

Основними завданнями Міненерговугілля України є формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі.

3. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та вугільної промисловості України.

Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:

1) реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, здійснення державного гірничого нагляду, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, а також внесення пропозицій щодо її формування;

2) організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:

промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини;

безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення;

трубопровідного транспорту, функціонування ринку природного газу та діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об'єктами.

4. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Держенергоефективності України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Основними завданнями Держенергоефективності України є:

реалізація державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

здійснення державного контролю у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

забезпечення збільшення частки відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України.

5. Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання України) є центральним органом виконавчої влади, який є головним у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії.

Основними завданнями Держатомрегулювання України є:

1) формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії;

2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії;

3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійного оповіщення та інформування згідно з Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерні аварії.

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці.

Основними завданнями НКРЕ є:

державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання в частині діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (сфера теплопостачання), на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (природний газ), нафти та нафтопродуктів;

сприяння розвитку конкуренції у сфері виробництва і постачання електричної енергії, на ринку природного газу, а також створенню конкурентного середовища у сфері теплопостачання;

забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі;

сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів держави, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій;

захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі.