4. Адміністративні методи

Адміністративні методи — це вплив на об'єкт адміністрування шляхом встановлення їх прав, обов'язків, через систему наказів, що спираються на систему підпорядкування, владні повноваження.

Це односторонній вибір суб'єктом адміністрації способу вирішення завдання чи конкретного варіанта поведінки об'єкта адміністрування. Базуються на застосуванні нормативних актів (розпоряджень, наказів, постанов органів виконавчої влади), мають директивний, обов'язковий характер, ґрунтуються на таких управлінських відносинах, як дисципліна, відповідальність, влада, примус. При використанні адміністративних методів суб'єкт адміністрації прямо приписує - іншому (об'єкту адміністрування), що він повинен робити.

Характерні особливості адміністративних методів діяльності:

— прямий вплив на керований об'єкт шляхом установлення його повноважень (прав і обов'язків);

— односторонній вибір суб'єктом адміністрування кінцевої мети, завдань адміністрування, порядку, термінів його виконання об'єктом, ресурсного забезпечений, умов виконання завдань на кожному конкретному етапі;

— юридична обов'язковість адміністративних актів (указів, постанов, рішень, розпоряджень, наказів І резолюцій), невиконання яких розглядається як порушення обов'язків.

Виділяють 3 основні групи адміністративних методів діяльності суб'єктів публічної адміністрації: регламентаційні, розпорядчі, нормативні.

1. Суть адміністративних регламентаційних методів полягає у встановленні складу елементів системи і зв'язків між ними за допомогою закріплення визначених обов'язків, загальної регламентації, тобто в розмежуванні і закріпленні завдань, функцій, прав і відповідальності, встановленні взаємозв'язків. Вони реалізуються за допомогою положень, статутів, посадових інструкцій та інших регламентів. Складаються з 4 основних видів: загальноорганізаційного, функціонального, структурного, посадового.

Загальноорганізаційне регламентування включає закони, статути і положення загальноорганізаційного характеру, які встановлюють організаційну структуру і порядок функціонування соціальної системи в цілому. Наприклад, закони "Про державну службу", "Про Кабінет Міністрів України" тощо.

Функціональне регламентування охоплює положення, які визначають і встановлюють внутрішній порядок роботи, організаційний статус різних ланок, їх цілі, завдання, функції, повноваження, відповідальність тощо. Наприклад, положення про різні органи виконавчої влади (положення про міністерство, державну службу, агентство, інспекцію тощо).

Структурне регламентування включає організаційні форми адміністрування, які відображають основні елементи і взаємозв'язок внутрішніх структур. Мета — досягнення уніфікації форм адміністрування однотипних адміністративних структур. Наприклад, положення про управління, відділи служби органів виконавчої влади.

Посадове регламентування здійснюється шляхом розробки штатного розкладу та посадових інструкцій, що встановлюють перелік посад і основні вимоги їх заміщення, виконання посадових обов'язків.

Види документального оформлення адміністративних регламентаційних методів державного управління: положення; посадова інструкція; професійно-кваліфікаційна характеристика; регламент.

2. Розпорядчі методи відображають поточне використання встановлених організаційних зв'язків, їх часткове коригування в разі зміни умов роботи. В основу розпорядчого впливу покладено повноваження органів виконавчої влади — закріплені в установленому порядку їх права та обов'язки. Розпорядчий адміністративний метод адміністрування має активний (накази, постанови, розпорядження, рішення, директиви, резолюції, вказівки тощо) та пасивний (інструкції, інформування, рекомендації, моніторинг тощо) характер.

3. Нормативні методи доповнюють регламентаційні та розпорядчі. Метод нормування полягає у встановленні нормативів, які є орієнтиром в адмініструванні. Формою вираження нормативного впливу є встановлення меж. обмежень та відхилень. Відповідно, стандарт, норма, ліміт, класифікатор, довідник є документальним вираженням адміністративних нормативних методів адміністрування.