8. Обмеження в адміністративно-правовому статусі державних службовців

Особливість правового статусу зумовлюють визначені щодо державних службовців певні обмеження загального та спеціального характеру:

— сприяти, використовуючи своє службове становите, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само у отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

— займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому він працює, а також виконувати роботу на умоиах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики, суддівської, арбітражної практики у галузі спорту);

— входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), шо належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;

— підмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію;

— сприяти, використовуючи своє посадове етаноиише, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

— неправомірно втручатись, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;

— бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;

— надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень;

— приймати подарунки чи послуги від осіб у зв'язку зі своєю службовою діяльністю;

— брати участь у страйках або вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу, тощо.

9. Відповідальність державних службовців

Відповідальність державних службовців настає за порушення законності та службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання ними посадових обов’язків. Вона полягає в застосуванні до державних службовців тих чи інших покарань, стягнень, передбачених законодавством, за винне здійснення ними правопорушень, тобто за провини та дії, що юридично визнані протиправними.

Державні службовці несуть різні види юридичної відповідальності:

• дисциплінарну;

• адміністративну;

• кримінальну;

• матеріальну.

1. Дисциплінарна відповідальність — це застосування заходів дисциплінарного впливу в порядку службового підпорядкування за винні порушення правил державної служби, що не підпадають під дію карної відповідальності.

Відповідно до статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до державних службовців може бути засто­совано тільке один з таких видів стягнень, як догана або звільнення. Статтею 14 Закону «Про державну службу» передбачаються заходи дисциплінарного впливу, які застосовуються до державних службовців за порушення трудової дисципліни, а саме:

• попередження про неповну службову відповідність;

• затримку до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Для окремих видів державних службовців, дисциплінарна відповідальність передбачається дисциплінарними статутами або положеннями.

2. У більшості випадків державні службовці притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах та в порядку, встановленому КпАП України, тобто як загальні суб'єкти адміністративного проступку, якщо вчинений ними адміністративний проступок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Попри це, державні службовці, за вчинення ряду адміністративних проступків, притягуються до адміністративної відповідальності як спеціальні суб'єкти, тобто, якщо вони є посадовими особами.

Відповідно до статті 14 КпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за проступки, пов'язані з недодержанням тих правил, які входять до їх службових обов'язків: у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та ін.

3. Кримінальна відповідальність державних службовців передбачається розділом 17 «Злочини у сфері службової діяльності» (статтями — 364 «Зловживання владою або службовим становищем», 365 «Перевищення влади або службових повноважень», 366 «Службове підроблення», 367 «Службова недбалість», 368 «Одержання хабара», 369 «Давання хабара», 370 «Провокація хабара») КК України.

4. Відповідно до чинного законодавства державні службовці, які невиконанням або неналежним виконанням своїх посадових обов'язків заподіяли збитків державному органу або третім особам, притягуються до цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ставить за мету відшкодування збитків, під якими прийнято розуміти реальні збитки та упущену вигоду.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності, окрім майнової шкоди, передбачає відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у: а) зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; б) зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; в) у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; г) у приниженні честі, гідності а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов'язок державного службовця відшкодувати заподіяну ним шкоду існує тільки стосовно державного органу. У тому разі, коли шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця, вона відшкодовується тільки державою незалежно від форми вини цієї особи.

Водночас, такий принцип цивільно-правової відповідальності спрямований по посилення відповідальності державного службовця перед державою, оскільки він не виключає відшкодування державним службовцем збитків, завданих державі у регресному порядку.