3. Ознаки публічного адміністрування

Виділяють такі ознаки публічного адміністрування, що розкривають його сутність:

1. Публічне адміністрування завжди являє собою певну організуючу діяльність, у результаті якої виникають конкретні, переважно управлінські за змістом відносини.

2. Необхідною умовою виникнення відносин адміністрування є наявність суб’єкта, наділеного владними повноваженнями для здійснення відповідних функцій.

3. Для виникнення відносин адміністрування, крім суб’єкта, у них повинен брати участь об’єкт (об’єкти), на діяльність якого спрямовується вплив суб’єкта.

4. Характер відносин, які виникають між ними, переважно є владними, причому цими повноваженнями наділена завжди одна сторона – суб’єкт публічної адміністрації, а об’єкт адміністрування є лише виконавцем вказівок і наказів, що надходять від суб’єкта.

5. Організуюча діяльність державно-владного характеру полягає у виконанні та розпорядництві згідно з вимогами закону, тобто є підзаконною, ґрунтується на чинному законодавстві.

6. Адмініструючий вплив, який виникає під час цієї організуючої діяльності і налагодження публічних відносин, може мати різний за своїми параметрами характер: це і державне регулювання, і централізоване керівництво, і державне управління.

7. Цю діяльність можна певним чином поділити на етапи, в основі класифікації якої є її функціональна природа і організація, робота з кадрами, керівництво, координація, звітність, складання та виконання бюджету, надання послуг, укладення адміністративних договорів тощо.

8. Публічне адміністрування, функціонуючи у правовому полі чинного законодавства, у випадку порушення відповідних правил його здійснення, тягне за собою юридичну відповідальність.

4. Функції публічного адміністрування

Функції публічного адміністрування - це складові змісту діяльності публічної адміністрації, що характеризуються певною самостійністю, однорідністю, складністю та стабільністю організуючого впливу суб'єкта адміністрування, спрямованого на забезпечення життєво значущих потреб об'єктаадміністрування.

Функції публічного адміністрування характеризуються наступними ознаками:

обумовлені цілями (завданнями) адміністрування;

мають об'єктивний характер;

є складовими змісту діяльності публічної адміністрації;

є відносно самостійними та однорідними;

безпосередньо виражають організуючий вплив на відносини, що підлягають адмініструванню;

реалізуються в процесі взаємодії суб'єкта та об'єкта адміністрування;

спрямовані на забезпечення життєво необхідних потреб об'єкта адміністрування.

Найбільш поширеною у вітчизняній літературі є класифікація функцій публічного адміністрування за характером та сферою прояву на загальні та спеціальні.

1. Загальні функції справляють об'єктивно необхідний вплив на певні процеси, що відбуваються в господарській, політичній, соціально-культурній та інших сферах. Ці функції є основними, притаманними будь-якому різновиду публічного адміністрування, незалежно від того, на якому рівні та в яких галузях вони здійснюються. Загальними функціями державного управління є прогнозування, планування, організація, регулювання, координація, облік, контроль.

Функція прогнозування. Необхідність у прогнозуванні випливає із самої природи публічного адміністрування, бо воно має розв'язувати як повсякденні завдання, так і перспективні проблеми. Прогнозування — це наукове передбачення, систематичне дослідження стану, структури, динаміки та перспектив явищ і процесів, притаманних суб'єкту і об'єкту публічного адміністрування. Не можна здійснювати діяльність без знання її наслідків. Тому органи публічного адміністрування повинні розробляти прогнози, управляти ними, вирішувати свої завдання на їх підставі.

Функція планування присутня на всіх рівнях ієрархії публічного адміністрування. Вона полягає у визначенні мети, напрямів, завдань, засобів реалізації тих чи інших процесів (соціальних, економічних, політичних, культурних та ін.), розробленні програм, за допомогою яких повинна бути досягнута мета. Шлях реалізації функції планування має такий схематичний вигляд: необхідність — завдання — функція — рішення (мета).

Функція організації пов’язана зі створенням організаційного механізму. Мета цієї функції — сформувати керуючі та керовані системи, а також зв'язки і відносини між ними. Особливість функції організації щодо інших самостійних функцій полягає в тому, що це єдина функція, яка забезпечує взаємозв'язок і ефективність всіх інших функцій управління. Зміст функції організації включає створення органів публічного адміністрування, побудову структури апарату публічного адміністрування, формування підрозділів, ланок, розроблення положень про органи публічного адміністрування, встановлення взаємозв'язків між структурами, підбір та розстановку кадрів та ін. Організація означає також реорганізацію та ліквідацію органів публічного адміністрування, підприємств, установ.

Завдяки функції регулювання досягається необхідний стан упорядкування та стійкості системи публічного адміністрування. Регулювання охоплює головним чином поточні заходи щодо будь-яких відхилень від завдань та заданих програм. За допомогою регулювання здійснюються безпосереднє керівництво, поведінка керованих об'єктів. Під впливом регулювання процеси адміністрування відбуваються у заданому напрямку та відповідно до встановленої програми. Необхідність оперативного регулювання обумовлена виключно мобільністю самого публічного адміністрування.

Координація як функція забезпечує узгодження діяльності систем публічного адміністрування. Завдяки координуванню узгоджуються дії не тільки керівників усередині публічної адміністрації, а й дії керівників інших структур.

Функція обліку пов'язана зі збиранням, передачею, зберіганням та переробленням даних, реєстрацією і групуванням відомостей про діяльність системи публічного адміністрування, наявність та витрати ресурсів і т. ін. Облік є передумовою контролю.

Функція контролю має свої особливості відносно всіх інших функцій. Так, якщо планування ставить завдання, організація приводить систему публічного адміністрування в стан можливості виконання цього завдання, то контроль характеризується універсальністю стосовно уп­равлінської системи. Контроль покликаний постійно надавати інфор­мацію про дійсний стан справи щодо виконання завдань.

Контроль починається з одержання інформації про дійсний стан керованого об'єкта та закінчується прийняттям рішень, які передбачають відповідну корекцію в системі адміністрування для досягнення запланованої мети. Контроль ґрунтується на принципі зворотних зв'язків, які існують при будь-якій взаємодії суб'єкта і об'єкта в системі публічного адміністрування.

Кожна загальна функція управління перебуває у взаємозв'язку з іншими.

Розглянуті загальні функції управління необхідні для здійснення публічного адміністрування як на загальнодержавному, так і на регіональ­них, місцевих, галузевих рівнях.

2. Спеціальні функції характеризують особливості конкретного суб'єкта чи об'єкта публічного адміністрування. Спеціальні функції (як найчисленніші) поділяються на види залежно від сфер публічного адміністрування. Така специфічність функцій присутня у сферах економіки, соціально-культурній, адміністративно-політичній.