Лекція № 5 Поняття та форми публічного адміністрування

ПЛАН

1. Поняття публічного адміністрування

2. Принципи публічного адміністрування

3. Ознаки публічного адміністрування

4. Функції публічного адміністрування

5. Поняття та види форм публічного адміністрування

6. Адміністративна правотворчість

7. Адміністративне розпорядництво

8. Вимоги до актів публічного адміністрування та наслідки їх порушення

9. Дія та чинність актів публічного адміністрування

10. Адміністративний договір

11. Організаційні дії та матеріально-технічні операції

1. Поняття публічного адміністрування

Адміністрування — це цілеспрямована сукупність дій, які забезпечують узгодженість та координацію спільної діяльності з метою досягнення суспільно-важливих цілей та вирішення завдань.

Виділяють соціальне, біологічне та технічне (технократичне) адміністрування.

Біологічне адміністрування — використання об'єктивних законів природи з метою адміністрування біологічних процесів.

Технічне адміністрування — створення людьми машин, механізмів, адміністрування їх з метою поліпшення умов праці.

Соціальне адміністрування — діяльність людей, їх об'єднань, адміністрування людей, суспільства в цілому.

Соціальне адміністрування характеризується тим, що:

дістає вияв через спільну діяльність людей;

його головне призначення — упорядкування й урегулювання спільної діяльності шляхом забезпечення узгоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності через вплив на їх поведінку;

є владним;

має особливий механізм реалізації — організаційно оформлені групи людей.

Різновидом соціального адміністрування є публічне адміністрування, яке умовно поділяється на державне та самоврядне.

Суб’єкти державного адміністрування виступають від імені держави. Їх діяльність має юридично – владний характер та забезпечується примусовою силою держави.

Суб’єктами громадського адміністрування виступають недержавні утворення. До них належать різні самоврядні структури. Вони виступають як суб’єкти публічного права виключно від свого імені тільки для вирішення питань, що визначені їх статутними документами.

Теорія адміністративного права виробила 2 підходи до визначення публічного адміністрування (адміністрування, що здійснюється суб’єктами публічної адміністрації).

1. Публічне адміністрування у широкому розумінні — це сукупність усіх видів діяльності усіх органів держави та органів місцевого самоврядуванню, тобто означає фактично всі форми реалізації державної та самоврядної влади в цілому. Іншими словами, публічне адміністрування характеризує всю діяльність держави (у широкому розумінні) за організуючим впливом з боку спеціальних суб'єктів права на суспільні відносини.

2. Публічне адміністрування у вузькому розумінні — це сукупність видів діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, між якими певним чином розподілені різні види діяльності. Відтак, категорія "публічне адміністрування" у вузькому значенні відображає відносно самостійний вид діяльності державних органів та органів самоврядування, що його здійснює певна частина відповідних суб'єктів.

Саме вузьке розуміння публічного адміністрування на сучасному етапі і є основним в адміністративному праві.

Отже, публічне адміністрування — це вид соціального адміністрування, вид специфічної діяльності держави та органів місцевого самоврядування, що дістає вияв у функціонуванні органів та установ, які впливають на суспільні відносини з метою "їх урегулювання відповідно до публічних інтересів.

2. Принципи публічного адміністрування

Принципи публічного адміністрування — це основоположні засади, керівні настанови та ідеї, що визначають найважливіші правила, за якими адміністрування здійснюється і організується.

Публічне адміністрування здійснюється па підставі таких груп принципів:

1. Соціально-політичні принципи — це найзагальніші принципи публічного адміністрування. Вони поширюються на всі види виконавчо-розпорядчої діяльності та всі функціонуючі в державі управлінські структури. До таких принципів належать:

• верховенства права як пріоритету прав та свобод людини і громадянина, гуманізму та справедливості в діяльності публічної адміністрації;

• законності як діяльності публічної адміністрації на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

• відкритості як оприлюднення та доступності для громадян інформації про діяльність та рішення публічної адміністрації, а також надання цієї інформації на вимогу громадян;

• неупередженості як обов’язку публічної адміністрації та її посадових осіб безсторонньо ставитися до всіх учасників правовідносин, заявляти про конфлікт інтересів, у разі його наявності, та вживати заходів для його подолання;

• пропорційності як вимоги щодо обмеження рішень публічної адміністрації метою, якої необхідно досягти, умовами її досягнення, а також обов’язку публічної адміністрації зважати на негативні наслідки своїх рішень, дій та бездіяльності;

• ефективності як обов’язку публічної адміністрації забезпечувати досягнення необхідних результатів у розв’язанні покладених на неї завдань при оптимальному використанні наявних ресурсів;

• підконтрольності як обов’язкового внутрішнього та зовнішнього контролю за діяльністю публічної адміністрації, в тому числі судового;

• відповідальності як обов’язку публічної адміністрації нести юридичну відповідальність за прийняті рішення, дії та бездіяльність.

2. Організаційні принципи побудови апарату публічного адміністрування забезпечують найбільш раціональний вибір суб'єктів управлінської діяльності. Виходячи з цих принципів і враховуючи конкретні соціальні та економічні умови, здійснюється розподіл компетенції органів публічного адміністрування. Вони повинні розподілити управлінську працю у діяльності центральних та місцевих органів, вищестоящих і нижчих суб’єктів публічного адміністрування. Відповідно до зазначених принципів суб'єкти диференціюються за галузями, сферами, територіями, утворюючи у сукупності цілісну систему. Нині структура суб'єктів публічного адміністрування України ґрунтується на галузевому, функціональному (міжгалузевому) і територіальному принципах.

3. Спеціально-функціональні принципи визначають особливості організації та діяльності окремих суб’єктів публічного адміністрування в залежності від конкретної сфери здійснення такої діяльності та способу здійснення компетенції.