4. Види адміністративно-правових норм

Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.

За змістом можна виділити групи адміністративно-правових норм, що: 1) фіксують права й обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права; 2) закріплюють порядок утворення та правове становище владних суб'єктів адміністративного права; 3) встановлюють порядок проходження державної служби, права й обов'язки державних службовців; 4) визначають форми та методи діяльності суб’єктів публічної адміністрації; 5) встановлюють способи і порядок забезпечення законності та дисципліни в публічному адмініструванні; 6) окреслюють адміністративно-правові засади регулювання в економіко-господарській, соціально-культурній й адміністративно-політичній сферах.

За цільовим призначенням серед адміністративно-правових норм вирізняють регулятивні, які фіксують права й обов'язки суб'єктів адміністративного права, та охоронні, які спрямовано на регламентацію примусових заходів, що застосовують до порушників загальнообов'язкових правил.

За методом впливу на суб'єктів адміністративного права розрізняють: зобов'язуючі (встановлюють обов'язок здійснити позитивні дії); забороняючі (фіксують обов'язок утриматися від певних дій); уповноважуючі (надають право на здійснення тих чи інших позитивних дій); рекомендаційні (містять поради щодо раціональних дій) і стимулюючі (містять інформацію про заохочення діяльності, яку вважають корисною).

За галузевою належністю адміністративно-правові норми поділяють на матеріальні (визначають права й обов'язки суб'єктів адміністративно-правових відносин) і процесуальні (фіксують порядок, процедури реалізації прав та здійснення обов'язків).

За межами дії розрізняють загальнообов'язкові адміністративно-правові норми, які діють на всій території України чи на певних її територіях, і такі, що діють у системі органів державного управління (загальні, відомчі, міжвідомчі, локальні).

За порядком дії у часі можна вирізнити строкові адміністративно-правові норми (час дії визначений) і такі, час дії яких не визначений.

За колом фізичних осіб адміністративно-правові норми поділяють на такі, що встановлюють правила для всіх громадян, або такі, що адресуються окремим групам осіб.

5. Джерела адміністративного права

У юридичній літературі під джерелом адміністративного права розуміють зовнішню форму вираження його норм. Джерело адміністративного права - це акт правотворчості органів державної влади, органів виконавчої влади, що складається з адміністративно-правових норм або навіть одного правила поведінки, що регулює виконавчо-розпорядницьку діяльність. Якщо акт охоплює поряд з нормами адміністративного права норми інших галузей права (фінансового, цивільного й ін.), то для адміністративного права він буде джерелом лише в частині, що наповнена адміністративно-правовим змістом.

Кожне джерело адміністративного права відрізняється від інших своїми особливостями, обумовленими цільовою спрямованістю й змістом норм, які його становлять, їхньою юридичною чинністю, масштабом функціонування (дії) тощо. Джерело може бути загальної й локальної дії, обов'язковим до виконання всіма субєктами, або поширює свою дію лише на окремих суб’єктів адміністративно-правових відносин. До системи джерел адміністративного права відносяться нормативні акти, що діють у межах України, а також такі, котрий регулюють роботу українських установ за кордоном. Можуть існувати джерела (локальні), що діють у межах області, міста, району й т.п.

Специфіка джерел адміністративного права виявляється в наступному: а) всі вони ґрунтуються на нормах Конституції й законах України, що мають вищу юридичну чинність; б) джерела - нормативні акти органів виконавчої влади всіх ланок служать юридичною базою для джерел - нормативних актів, які приймаються нижчими органами виконавчої влади; в) джерела - нормативні акти вищих органів виконавчої влади характеризуються більшим масштабом дії, чим аналогічні акти нижчих органів; г) джерела - нормативні акти галузевого характеру базуються на джерелах загального характеру.

Джерела адміністративного права складають певну систему, в якій можна виділити:

1. Конституцію України від 28 червня 1996 р.;

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП) від 7 грудня 1984 р. із змінами та доповненнями; Кодекс адміністративного судочинства України (КАС) від 6 липня 2005 р.,

3. Певні положення Митного кодексу України (МК) від 11 липня 2002 р.. Податкового кодексу України (ПК) від 2 грудня 2010 р.;

4. Закони України (зокрема, закони України "Про державну службу", "Про звернення громадян", "Про освіту", "Про громадські об'єднання", "Про Кабінет Міністрів України", "Про центральні органи виконавчої влади", "Про доступ до публічної інформації" тощо);

5. Постанови та розпорядження Верховної Ради України;

6. Укази та розпорядження Президента України;

7. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:

8. Накази, інструкції міністерств, інспекцій, служб, агентств та ЦОВВ зі спеціальним статусом;

9.. Накази керівників державних підприємств, установ, організацій;

10. Нормативні акти місцевих державних адміністрацій (розпорядження, накази);

11. Нормативні акти місцевих рад та їх виконавчих органів (рішення, розпорядження);

12. Міжнародні договори та угоди, ратифіковані Верховною Радою України

13. Акти Конституційного Суду України та ін..