Висновки до розділу

1. Задачі управління оборотними активами полягають у забезпеченні безперебійності виробничого процесу, прискоренні обертання оборотних засобів, забезпеченні ліквідності і платоспроможності, підвищенні рентабельності оборотних активів, мінімізації ризиків і втрат в процесі їх формування і використання.

2. В залежності від співвідношення оборотних активів і обсягів реалізації виділяють гнучку і обмежуючу тактики їх формування. Обмежуюча тактика зменшує витрати на обслуговування оборотних активів та мінімізує витрати та втрати, але при цьому обмежуються можливості швидкого реагування на зміни ринкової кон’юнктури. Гнучка тактика, навпаки, підвищує ліквідність, створює можливості для розширення обсягів виробництва, але є затратною.



3. В залежності від обраних підходів до фінансування змінної частини оборотних активів можуть використовуватися ідеальна, агресивна, консервативна та компромісна стратегії. Компромісна стратегія фінансування є найбільш оптимальною.

4. Модель Уілсона дозволяє найти такий розмір замовлення, при якому мінімізуються сумарні витрати на його організацію і зберігання. Кількісні моделі управління запасами доцільно використовувати для тих товарно-матеріальних запасів, які займають значну питому вагу в загальному обсязі товарно-матеріальних цінностей (категорія А за методом аналізу ABC).



5. При управлінні грошовими активами основними комплексами фінансових задач є: підтримка залишку грошових коштів на оптимальному рівні, зменшення потреби в залишку грошових коштів, прискорення їх оборотності, підвищення рентабельності використан-ня. Залишок грошових коштів в умовах ліквідного ринку цінних паперів можна регулювати за допомо-гою кількісних моделей Баумоля і Міллера-Орра.

6. Основна задача управління дебіторською заборгованістю полягає у мінімізації її розмірів та строків інкасації боргу. При обгрунтуванні доцільності надання комерційного (товарного) кредиту покупцям продукції додаткові доходи від збільшення обсягів реалізації порівнюють з додатковими операційними витратами та фінансовими втратами від неповернення боргів.



7. З метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості: спонтанне фінансу-вання (надання знижок з ціни за прискорення розрахунків), факторинг, облік векселей або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг.

8. В процесі управління необоротними активами вирішуються такі комплекси управлінських задач: обгрунтування можливих форм оновлення основних виробничих засобів, визначення потреби в їх нарощенні та можливих способів розширення, формування необхідних фінансових ресурсів, підвищення ефективності використання введених в дію основних засобів.

