Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema 3.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
786.94 Кб
Скачать

Переваги і недоліки форфейтингу для учасників операції

Учасник операції

Переваги форфейтингу

Недоліки форфейтингу

Продавець продукції (експортер)

Фіксована ставка дисконту при наданні форфейтингових послуг

Фінансування за рахунок форфейтера без права регресу

Зменшення витрат і часу на управління боргом

Відсутність ризиків

Простота і швидкість оформлення документації

Можливі ускладнення у випадку, якщо гарант покупця не влаштовує форфейтера

Більш висока маржа форфейтера в порівнянні зі звичайним комерційним кредитуванням

Покупець продукції (імпортер)

Простота і швидкість оформлення документації

Можливість користуватися кредитною лінією банку

Можливість пролонгації кредиту по фіксованій процентній ставці

Зменшення можливостей отримання банківського кредиту при користуванні банківською гарантією

Необхідність платити комісійні за гарантію

Більш висока маржа форфейтера

Форфейтер

Простота і швидкість оформлення документації

Можливість легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку

Більш висока маржа ніж по операціях кредитування

Відсутність права регресу у випадку неповернення боргу

Відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта

Необхідність брати на себе всі ризики до закінчення строку векселя (акредитива)

Неможливість отримати платежі раніше строку

Гарант

Простота оформлення операції

Отримання комісійної винагороди за послуги

Приймає на себе абсолютне забов’язання оплати гарантованого ним векселя (акредитива)

6.6. Особливості управління необоротними активами

Низька мобільність коштів, вкладених у необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції), не означає відсутність комплексу управлінських задач. Але в цьому випадку процес управління суттєво відрізняється від розглянутого в даному розділі механізму прийняття короткострокових фінансових рішень.

Основна мета управління необоротними активами полягає у забезпеченні їх своєчасного оновлення та ефективного використання.

В процесі управління необоротними активами вирішуються наступні задачі:

  • визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій і розширеній основі;

  • визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів діяльності;

  • визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (будівництво, створення, купівля, оренда, лізинг);

  • забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та нематеріальних активів;

  • формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури.

Організаційними формами оновлення виробничих засобів на простій основі є:

  • поточний ремонт  часткове оновлення основних засобів (фінансується за рахунок витрат виробництва);

  • капітальний ремонт  значне відновлення основних засобів і часткова заміна їх окремих видів (фінансується за рахунок частини накоплених амортизаційних відрахувань і списується на витрати підприємства);

  • придбання нових видів необоротних активів  заміна зношених основних засобів в межах нагромаджених амортизаційних відрахувань.

При розширеному відтворенні формування (будівництво, створення, придбання) нових видів необоротних активів здійснюється з залученням додаткових фінансових ресурсів (зверх накопиченої амортизації): прибутку, довгострокових позик, випуску цінних паперів.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:

  • необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів діяльності (якщо не можна підвищити коефіцієнт змінності використання існуючих виробничих засобів);

  • залишок необоротних активів на початок планового періоду;

  • планове вибуття необоротних активів у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.

При цьому необхідно залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках (для планування потреби у фінансових ресурсах).

Важливим джерелом простого і розширеного відтворення є амортизація основних засобів та нематеріальних активів. Ії формування пов'язано із основними стадіями кругообігу необоротних активів (рис. 6.19).

В залежності від прийнятої на підприємстві облікової політики, можуть використовуватися різні методи нарахування амортизації основних засобів:

  • Метод суми одиниць продукції передбачає, що початкова вартість основного засобу обезцінюється з кожною виготовленою за його допомогою одиницею продукції. При цьому амортизаційні відрахування оцінюються за формулою:

(6.13)

Рис. 6.19. Схема кругообігу необоротних активів

Даним методом доцільно користуватися у випадку, коли:

  • строк корисної служби основних засобів безпосередньо визначається кількістю випущеної продукції;

  • обсяг випуску продукції в штуках надійно вимірюється;

  • моральний знос основних засобів незначний.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]