6.1.2. Зростання на щільних середовищах
При зростанні на щільних середовищах, в залежності від методу посіву, дріжджі можуть утворювати суцільні штрихи, ізольовані колонії і гігантські колонії. Опис штриха або колонії буде складати їх культуральні ознаки. Середовища ущільнюють або агар-агаром (2% від маси середовища), або желатином (20% від маси середовища).
Стандартний штрих отримують на скошеному сусло-агарі (10% сухих речовин) або глюкозо-пептонном агарі з дріжджовим екстрактом. Посів проводиться бактеріальної петлею. Штрих наносять по косої поверхні агарізованого середовища знизу вгору (тільки торкаючись поверхні, але не дряпаючи її). Описання штриха дається через 5...7 діб та через 1 місяць вирощування при кімнатній температурі. При цьому відзначають зростання штриха (скудний, помірний, рясний), характер поверхні (гладка, зерниста, пориста, горбиста, складчаста, блискуча, матова), колір (більшість видів дріжджів дають безбарвний штрих, але деякі види синтезують пігменти), профіль (плоский, опуклий), форму країв (рівні, звивисті, фестончасті, порізані) і консистенцію (штрих соковитий, в'язкий, сухий).
Колонії на сусло-агарі в чашці Петрі описують через 5...7 днів, а також через 4 тижні після посіву суспензії дріжджів. Колонії в чашках Петрі можна вивчати і фотографувати при невеликому збільшенні через мікроскоп. При описанні вирослих колоній відзначають їх розміри, форму, контур краю колонії, рельєф поверхні, характер поверхні, колір, структуру і консистенцію (рис. 12).
Розмір колонії (діаметр) вимірюють за допомогою лінійки або окулярного мікрометра при малому збільшенні мікроскопа і вказують значення в міліметрах. При цьому точковими називають колонії діаметром менше 1 мм (але видимі неозброєним оком), дрібними – 1...2 мм, середніми – 2...4 мм і великими – понад 4 мм у діаметрі.
За формою розрізняють округлі колонії, неправильної форми, амебовидні, різоїдні і міцеліальні.
Контур краю колонії досліджують за допомогою лупи або через мікроскоп при малому збільшенні. Контур може бути рівним або нерівним. В останньому випадку дають характеристику контуру краю колонії. Наприклад, хвилястий (з великими округлими зубцями); зазубрений, або еродований (з гострими зубцями різної величини і форми); фестончатий (з великими злегка округленими або сплощеним зубцями правильної форми), бахромчатий (з довгими вигнутими ворсинками по краю колонії).
Рис. 12. Культуральні ознаки колонії мікроорганізмів
Рельєф колонії (профіль колонії) характеризують піднесеністю її над поверхнею поживного середовища і формою контуру вертикального розрізу. Визначають рельєф колонії при розгляді зверху і збоку. Розрізняють краплеподібні, куполоподібні колонії, правильної, круглої форми з різним вираженням ступеня опуклості, які у вертикальному розрізі являють собою сегмент кулі і відрізняються довжиною радіуса. Слабо опуклі колонії мають велику довжину радіуса, куполоподібні меншу. Плоско-опуклі колонії мають у вертикальному розрізі форму трапеції (плоский верх, краї, що полого або круто обриваються), конусоподібні – форму трикутника.
Колонії з вдавленим центром називають кратероподібні. Плоскі колонії стеляться по поверхні середовища.
За характером поверхні розрізняють такі форми росту: гладкі (S – smooth) і шорсткі (R – rough), матові (М – mat) і блискучі глянсові (G – glossy). Іноді види дають розщеплення на R- і S-форми або на М- і G-форми.
Колір колоній залежить від пігментів, що утворюються дріжджами, відповідно розрізняють безбарвні і пігментовані колонії. Більшість видів дріжджів не синтезує пігментів і формує колонії безбарвні або злегка кремового або коричневого відтінку при старінні. Брудно-білі колонії також відносять до безбарвним. Пігментовані колонії можуть бути білими, чорними, темно-зеленими, червоними, жовтими і т.і.
Структуру колонії (однорідна, дрібно-або грубозерниста, струйчаста, хвиляста, луската і т.д.) визначають при малому збільшенні мікроскопа.
Консистенцію колонії (щільна, м'яка, вростає в агар, слизова, тягуча, волокниста, тендітна і т.д.) визначають, торкаючись до її поверхні бактеріальної петлею.
Гігантські колонії вирощують у невеликих конічних колбах або в чашках Петрі з товстим (10 мм) шаром щільного поживного середовища (сусло-агар або сусло-желатин). У колбочках середу закашівають. Посів роблять, завдаючи стерильною голкою або скляною трубочкою з витягнутим в капіляр кінцем краплю суспензії дріжджів на середину поверхні середовища в колбочці або чашці. Вирощування проводять протягом 30 діб при кімнатній температурі. Опис вирослих гігантських колоній проводять згідно вищенаведеної схеми.