УДК 631.4 ББК 40.3

Г 90

Мачульський Г.М. Ґрунтознавство: методичний посібник з лабораторного практикуму / Г.М. Мачульський – Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя, 2012. – 71 с.

Методичний посібник з лабораторного практикуму навчального курсу “Ґрунтознавство” складається з 4 частин: “Лабораторні методи дослідження фізичних властивостей ґрунтів”; “Ґрунтово-екологічні режими”; “Вивчення хімічних і фізико-хімічних властивостей”; “Вивчення морфології основних типів ґрунтів і ознайомлення з їх поширенням”, що складаються з 18 лабораторних робіт, метою яких є дослідження гранулометричного складу, фізичних, хімічних, фізико-хімічних та морфологічних особливостей різних типів ґрунтів.

Методичний посібник містить навчально-методичний матеріал, в якому наводяться теоретичні відомості та методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт.

Розраховано на студентів та викладачів екологічних та біологічних спеціальностей вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівня акредитації. Може бути використаний викладачами навчальних закладів нового типу, середніх шкіл, працівниками позашкільних установ еколого-натуралістичної спрямованості.

Рекомендовано до друку

Вченою радою НДУ імені Миколи Гоголя

(протокол № , від 2012)

Автори:  Мачульський Григорій Миколаївич, доцент кафедри біології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидат сільськогосподарських наук, доцент.

Відповідальний за випуск:

Рецензенти:

Пінчук О.В., кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри кадастру та землевпорядкування Чернігівського інституту економіки та управління;

Смикун Н.В., кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

© Мачульський Г.М., 2012

Вступ

Ґрунтознавство – одна з основних дисциплін, що вивчаються студентами природничих факультетів університетів. Її зміст будується на базі знань з геології, загальної та ландшафтної екології, неорганічної та органічної хімії. Курс “Ґрунтознавство” завершує природничу підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, тому повинен сприяти розумінню єдності теоретичних питань та їх практичної реалізації для забезпечення охорони та раціонального використання ґрунтів, розвитку теоретичного мислення майбутніх вчителів та бакалаврів з екології; формуванню їх наукового світогляду.

Теоретичні положення, які студент вивчає в лекційному курсі ґрунтознавства, закріплюються та поглиблюються при виконанні практичних робіт. Одночасно під час практичних занять студент набуває необхідних умінь та навичок з проведення найважливіших аналізів ґрунтів, їх опису, визначення і т. п,

Лабораторний практикум з ґрунтознавства поділяється на чотири частини. В першій частині студент повинен навчитися визначати найважливіші властивості та агровиробничі показники ґрунтів. Друга та третя частини посібника допоможуть, в умовах лабораторії, робити найпростіші й найбільш поширені аналізи ґрунту. У четвертій частині студент повинен засвоїти морфологічні ознаки найбільш поширених ґрунтів України, в т.ч. в польових умовах.

Частина і лабораторні методи дослідження фізичних властивостей ґрунтів

Твердофазні продукти ґрунтогенезу є полідисперсними, тобто складаються з різних за розміром та формою частинок – піску, пилу, мулу. У деяких специфічних, наприклад, гірських, типах ґрунтів такими частинками можуть бути досить крупні уламки порід та первинних мінералів, але в переважної більшості ґрунтів тверді фази репрезентує собою суміш дрібноземистих частинок різного розміру, названих механічними елементами. Подібні за розмірами і властивостями елементи об’єднують у механічні фракції.

Механічні елементи – це частинки різної величини, з яких складається тверда фаза ґрунтів та ґрунтотворних порід. Вони містяться у ґрунті та породі у вільному стані (наприклад, у піску) й в агрегатному стані, коли вони з’єднані у структурні окремості – агрегати різної форми, величини та міцності. Близькі за розміром та властивостями частинки ґрунту групуються у фракції (каміння, гравій, пісок і т. д.).Таке групування ґрунтових фракцій прийнято називати класифікацією механічних елементів.

Механічний склад ґрунту можна визначити за співвідношенням частинок різної величини, на основі якого й поділяють ґрунти за механічним складом.

Механічний склад ґрунтів накладає певний відбиток на перебіг ґрунтотворних процесів, а також має чітко визначене екологічне та певне (нерідко вирішальне) сільськогосподарське, передусім, агрономічне значення, оскільки в одних й тих же природних умовах, але при різному стартовому гранскладі материнської породи формуються ґрунти з різними властивостями.

Легкі за механічним складом ґрунти, порівняно з ґрунтами важкими, мають кращу водопроникність, але гіршу водоутримуючу здатність, вони менш пластичні, в них гірше відбуваються процеси вбирання, умови гумусоутворення в них гірші й тому вони, як правило, бідніші перегноєм, ніж важкі ґрунти. Легкі ґрунти чинять менший опір робочим органам ґрунтообробних машин та знарядь. Вони зазвичай менш структурні. Найкращими для вирощування культурних рослин, як правило, є ґрунти середнього механічного складу.

Механічний склад є стабільною ознакою ґрунту, успадкованою від материнської породи. На важких материнських породах утворюються ґрунти важкого механічного складу, на легких – легкого. Ґрунтогенез здатен призвести до певного перерозподілу за профілем, наприклад, мулу (у підзолистих, солонцюватих, лесивованих ґрунтах). Тепер є можливості докорінно змінювати гранулометрію ґрунту. Вивчення механічного складу ґрунту за профілем дає можливість вияснити ці зміни й точніше встановити характер ґрунту, його генезис.

Лабораторна робота №1

Тема. Підготовка зразків ґрунту до аналізу.

Мета. Навчитися здійснювати підготовку зразків ґрунтів до аналізу.

Теоретичні відомості

Правильна підготовка зразка ґрунту до аналізу є ажливим етапом лабораторних робіт, бо від неї багато в чому залежить успіх самого аналізу. Взятий зразок ґрунту приносять у приміщення і висушують (доводячи до повітряносухого стану). Зберігання воло­гих зразків не допускається, бо воно призводить до значних змін їх хімічного складу і властивостей.

Важливого частиною підготовки зразка до аналізу є взяття серед­ньої проби. Перш ніж проводити аналіз, з будь-якого зразка ґрунту треба взяти середню пробу, тобто виділити таку його частину, яка повністю характеризувала б весь зразок. Справа в тому, що окре­мі частини зразка можуть по тих чи інших показниках відрізнятися від основної маси зразка, і якщо в аналіз випадково буде взята саме ця, відмінна від усього зразка, частина, то, звичайно, результати ви­значення не будуть правильно характеризувати властивості всього зразка. Щоб уникнути випадкових помилок, беруть середній зразок. Для багатьох аналізів треба мати грунт, подрібнений і просія­ний крізь сито з діаметром отворів 1 мм. Подрібнювати і просівати можна безпосередньо перед аналізом, але доцільно деяку кількість такого подрібненого ґрунту приготувати заздалегідь.