Як проводиться статистичний метод аналізу травматизму?

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму застосовується для виз­начення кількісних показників, які характеризують загальний рівень травматизму. В основі статистичного методу лежить вивчення нещасних випадків за актами по формі Н-1. Для цього застосовують відносні величини - показники (коефіцієнти) частоти, тяжкості й загальних втрат непрацездатності.

Показник частоти (П_ч) характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період часу і визначається за формулою:

де Т - загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік), встановлюється по закритих лікарняних листах;

П - середня кількість працюючих за той же самий період.

Показник важкості травматизму (П_в) характеризує загальну тяжкість травм про­тягом періоду,що аналізується. Ця величина показує скільки днів непрацездатності припадає на одну травму, і визначається за формулою:

де Д- сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випад­ках, врахованих за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму (П₃) обчислюють за формулою:

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Порівняння обчислених показників дає можливість виявити найбільш несприят­ливі умови і вжити відповідні заходи для запобігання виробничому травматизму і ство­рення здорових і безпечних умов праці.

Які матеріальні збитки від нещасних випадків визначають у звітності?

У статичній звітності вказують:

- виплати за листками непрацездатності;

- вартість зіпсованого обладнання, інструмента і матеріалів;

- вартість зруйнованих будівель, споруд та інші витрати.

Які бувають матеріальні збитки від виробничого травматизму?

До основних елементів, які становлять матеріальні збитки виробничого травма­тизму за звітний період, належать:

- виплата потерпілим за листками непрацездатності (П₁);

- пенсія, призначена потерпілому в зв'язку з травмою (П₂);

- пенсія, призначена близьким родичам потерпілого у зв'язку з втратою годувальника (П₃,);

- допомога при тимчасовому переведенні працівника на іншу роботу в зв'язку з травмою (П₄);

- відшкодування збитку працівнику при частковій втраті працездатності(П₅);

- затрати роботодавця на професійну підготовку працівника, якого прий­мають замість вибулого у зв'язку з травмою (П₆);

інші збитки (П₇).

Шляхом підсумування визначених складових показників можна підрахувати за­гальні матеріальні витрати (в гривнях):

Статистика свідчить, що найбільший процент матеріальних витрат від виробни­чого травматизму становлять виплати за лікарняними листками непрацездатності (понад 50 %).

Приблизні матеріальні збитки виробничого травматизму можна визначити за фор­мулою:

де П_м.з. - загальні матеріальні збитки;

Д_н - загальна кількість днів непрацездатності за звітний період;

3_СР - середня заробітна плата потерпілих;

1,5 - коефіцієнт, який враховує матеріальні витрати.

Одержані показники застосовують для визначення економічної ефективності заходів запобігання виробничому травматизму.