Практичні завдання по темі

Самостійне написання рефератів по темах:

1. Напрямки аналізу оборотних засобів.

Виконання практичних завдань:

Підготовка до виступу по запитанням теми.

1) Оцінка впливу відхилення зворотних засобів на результати господарської діяльності пiдприємства.

2. Оборотність обігових засобів, її зміна в залежності від основних факторів.

Основні питання для самоконтролю:

1. Класифікація й угруповання оборотних коштів підприємства.

2. Визначення наявності і забезпеченості підприємства власними оборотними коштами.

3. Методика аналізу показників ефективності використання оборотних коштів.

4. Характеристика оборотності оборотних коштів підприємства.

Література:

1. Абрютина Н. А., Грачёв И. В. Анализ финансово–экономической деятельности предприятия. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 256 с.

2. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник (Н. А. Русак, В. И. Стражев, О. Ф. Мигун и др.). Под общ. ред. В.И. Стражева. – 3–е изд. – Мн.: Высшая школа, 1998. – 386 с.

3. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 416 с.

4. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп.- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 294 с.

5. Лапішко М. Л. Основи фінансово–статистичного аналізу економічних процесів. – Львів: Світ, 1995. – 328 с.

6. Прыкина Л. В. Экономический анализ предприятия: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 360 с.

7. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий: Учебное пособие для ВУЗов. – Мн. – М.: ИП Экоперспектива, 1997. – 498 с.

8. Степанчук С. С. Экономический анализ / Конспект лекций. Донецк: ДонГАУ, 2000. – 67 с.

Розділ III. Аналіз і оцінка ефективності господарської діяльності підприємства тема 9. Аналіз витрат виробництва I збуту продукцiї

1. Класифікація i групування витрат, що включаються у собівартість продукцiї.

2. Аналіз показників собівартості продукцiї.

3. Пофакторний анализ собівартості продукции.

4. Аналіз витрат збуту продукцiї.

Класифікація i групування витрат, що включаються у собівартість продукцiї. Аналіз собівартості продукцiї по елементам і статтям витрат, а також по основним чинникам виробництва: вихідні данi та методика проведення аналізу.

Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукцiї.

Аналіз калькуляціяї найважливіших видів робіт i послуг.

Аналіз витрат на заходи по формуванню попиту та стимулюванню збуту.

Аналіз зниження собівартості продукцiї по техніко-економічним чинникам.

1. Класифікація й угруповання витрат, що включаються в собівартість продукції

Собівартість продукції – це сума витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Основні класифікаційні групи витрат, що включаються в собівартість:

1) по елементах витрат;

2) по статтях витрат.

По елементах витрати, що включаються в собівартість продукції, групуються по економічному змісту незалежно від їхнього виробничого призначення і місця, де вони виробляються.

Усі витрати, що включаються в собівартість, поєднуються в три основні групи економічних елементів:

1) витрати засобів праці (списуються на собівартість у виді амортизаційних відрахувань);

2) витрати предметів праці (сировина, матеріали, напівфабрикати і т. ін., що списуються на собівартість прямим рахунком);

3) витрати трудових ресурсів (списуються на собівартість у вигляді заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування).

Це угруповання використовується для складання кошторису витрат на виробництво. Кошторис витрат - це плановий розрахунок витрат різних видів ресурсів на всі нестатки підприємства на календарний період.

У залежності від участі в технологічному процесі витрати по елементах витрат поділяються на:

1) основні, котрі безпосередньо зв'язані з технологією виробництва, визначають його характер і споживчі властивості виробів;

2) накладні, що зв'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

Облік витрат по окремих статтях ведеться в структурних підрозділах підприємства по всіх господарських операціях, зв'язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

Постатейний склад витрат на виробництво і реалізацію продукції визначається типовими положенням по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт і послуг).

Витрати, які можна записати на рахунок виробництва виробів називаються прямими.

До прямих витрат відносяться наступні статті витрат:

сировина й основні матеріали;

комплектуючі вироби;

напівфабрикати;

витрати на оплату праці виробничих робітників.

Величина прямих витрат складає технологічну собівартість виробу.

Витрати які сумуються, а потім розподіляються на кожен виріб по непрямих ознаках (пропорційно нормо-годинам, обсягу виробництва, сумі основної заробітної плати) називаються непрямими.

До непрямих витрат відносять:

адміністративні й управлінські витрати;

амортизація;

витрати по збуту і реалізації продукції;

загальногосподарські і збутові витрати.

Не можна ототожнювати основні витрати з прямими, а накладні з непрямими, тому що деякі основні витрати (наприклад, амортизація) списуються на собівартість як непрямі витрати.

Сума прямих і непрямих витрат на виріб, вироблений у цехах і інших підрозділах, складає цехову собівартість виробу.

Якщо до цехової собівартості додати загальнозаводські витрати, то одержимо загальнозаводську виробничу собівартість чи суму усіх виробничих витрат.

Якщо до виробничої собівартості додати позавиробничі витрати (по реалізації продукції), то одержимо повну загальну собівартість.

Розрахунок собівартості одиниці виробу з розбивкою по статтях витрат називається калькуляцією одиниці виробу продукції.

Розрізняють планову, нормативну і звітну калькуляцію.