2. Забезпеченість підприємства власними оборотними коштами

Д ля виконання своїх задач підприємство повинне забезпечити безперервність капіталу по ланцюжку: кошти ринок ресурсів ресурси продукція у виробництві готова продукція ринок товарів і послуг кошти.

Кращим засобом забезпечення обороту капіталу по цьому циклі є гроші. Але тому що ГК не вистачає, підприємства прибігають до їх замінників. Твердження П. Самуэльсона про те, що гроші – це усього лише штучна соціальна умовність, стає усе більш актуальним для української і російської економіки.

При наявності налагоджених відносин з постачальниками сировини і покупцями продукції підприємства можуть організувати оборот капіталу по ланцюжках, показаним на нижчеподаному рис.1.

Виробництво

Рис. 1. Забезпечення неперервності виробничого циклу

за допомогою взаємозаліків

За допомогою подібних схем підприємства одержали можливість вести виробничу діяльність навіть при дефіциті оборотних коштів. Але це привело до того, що ринкові механізми в 90-і роки не одержали належного розвитку. Найважливіший інструмент ринку - ціна не могла виконувати свої класичні функції. Вона вже не могла виконувати свою розподільну функцію через те, що багато підприємств стали накопичувати ресурси і товари не для цілей виробництва, а для більш вигідного обміну. І, звичайно, ціна не була достовірним джерелом інформації. На багатьох підприємствах існувало кілька прейскурантів: для продажів за наявні, по безготівковому розрахунку, для бартерних обмінів, для дружніх підприємств, для сторонніх і т.д.

У своїх взаємодіях підприємства могли використовувати безліч альтернативних схем взаємодії, одна з яких показана нижче.

Бартерні ланцюги

Рис. 2. Альтернативні схеми взаємодій підприємств в процесі обміну

Цифри 1,2,3 на рисунку позначають етапи виробничого процесу. Якщо готова продукція підприємства А є сировиною для підприємства Б, то А може поставити Б продукцію, минаючи ринок, а значить і без документального фіксування ціни. Б замість може забезпечити постачання сировини, необхідного А (можливо через ланцюжок посередників), чи компенсувати вартість зробленої продукції іншим способом (тут можуть з'явитися таке поняття, як «чорний нал», «офшор» і т.д.). Заборгованість може бути також оформлена у виді якого-небудь фінансового інструмента (вексель, факторинговое угода і т.п.), що, у свою чергу, стає товаром на фінансовому ринку.

Факторинг, кліринг, ф'ючерсні угоди і т.п. є важливим доповненням грошових розрахунків (наявних і безготівкових) у ринковій економіці. Але вони не можуть замінити їх. Основна проблема полягає в тім, що більшість подібних схем непрозоро, і, що саме небезпечне для економіки, - гроші перестають відігравати роль засобу звертання.

Однак упорядкування платіжних відносин між підприємствами можливо при нормалізації всій кредитно-грошовій системі держави. Лише в цьому випадку буде можливо використовувати весь різноманітний арсенал методів керування капіталом, що існує в успішних економіках.

У тому випадку, коли підприємству, що діє в нормальних умовах, необхідно поповнити оборотні кошти чи залучити засобі для реалізації інвестиційного проекту з зовнішніх джерел фінансування, він звертається на ринок кредитів чи на фондовий ринок. Оборот капіталу виглядає так, як це показано нижче на рис.3.

Еконо-

мічна

діяль-

ність

фірми

Як видно з рисунка, у схемі обороту капіталу з'являється новий елемент (бізнес-план, Goodwill, підприємницькі здібності і проч.), що, хоча і визначається результатами економічної діяльності підприємства, але може часом існувати й у відриві від її. Не випадково, на думку багатьох економістів, основна мета бухгалтерської звітності – вплив на курс цінних паперів. Справді, дані фінансової звітності часто визначають ціни покупки і продажу акцій. Бізнес-план є необхідною (але недостатньою) умовою залучення фінансових ресурсів в оборот. Без наявності бізнес-плану, не маючи гарної репутації (кредитної історії), підприємству дуже важко розраховувати на позитивне рішення з боку потенційного інвестора.

Власними оборотними коштами (ВОК) вважають:

для державних підприємств – гроші, виділені державою по затвердженим нормативам для забезпечення виробничо-господарської діяльності;

для приватних підприємств і колективів – це засобы, що вкладені учасниками підприємств в оборотні виробничі фонди і кошти.

Джерела власних оборотних коштів: статутний фонд, бюджетне фінансування (чи додаткове фінансування учасниками підприємства), прибуток підприємства.

За рахунок ВОК підприємство формує виробничі запаси, незавершене виробництво і залишки готової продукції на складі. Ці величини плануються і нормуються самими підприємствами і називається нормованими оборотними коштами. Наднормативні запаси цих величин покриваються (фінансуються) кредитами банку.

По ряду елементів оборотних коштів (відвантажена продукція, гроші і засоби в розрахунках) – нормативи не встановлюються, тому їх називають ненормованими оборотними коштами. Джерелами їхнього утворення є кредити банку.

Крім чисто ВОК існують засобы, прирівняні до ВОК, у виді стійких пасивів. Це постійна мінімальна заборгованість підприємства по майбутніх платежах (заборгованість по заробітній платі, органам соціального страхування, залишки резервів майбутніх платежів і ін.).

Аналіз ВОК складається з двох етапів:

1) аналіз наявності власних і прирівняних до них оборотних коштів;

2) аналіз забезпеченості власними і прирівняними до них оборотними коштами.

Перший етап включає:

а) визначення розміру власних оборотних коштів – підсумок розділу 1 пасиву балансу суммируется зі стійкими пасивами в покриття нормативів і з цієї суми віднімається підсумок розділу 1 активу балансу;

б) визначення змін власних оборотних коштів шляхом порівняння їхньої величини на початок і кінець звітного періоду;

в) визначення впливу наступних факторів на отримані зміни:

статутного фонду в частині оборотних коштів;

використання прибутку, розміщеної в оборотних коштах;

г) величини стійких пасивів, видача чи позичок кредитів на приріст СОС та інші фактори.

Другий етап аналізу СОС.

Для виявлення забезпеченості підприємства СОС фактична їхня наявність порівнюється з загальним нормативом оборотних коштів по підсумку розділу 2 активи балансу. Перевищення фактичної наявності над нормативом означає надлишок СОС, а більш низька величина означає недолік.