2. Аналіз використання робочого часу і поточності кадрів

Напрямки аналізу поточності кадрів наведені нижче.

1) Визначення зовнішнього і внутрішнього руху робочої сили.

Цей рух характеризується системою показників:

абсолютних - загальним числом вибулих і прибулих працівників на підприємстві усього і по окремих категоріях;

відносних – для характеристики інтенсивності руху робочої сили. До них відносяться коефіцієнти обороту по прийому, по вибуттю і плинності кадрів.

2) Характеристика причин звільнення працівників.

Причини звільнення поділяються на залежні і незалежні від підприємства.

Порядок аналізу текучесті кадрів із причин звільнення наведен нижче.

1) Визначається загальна кількість і питома вага працівників, звільнених по кожній із причин.

2) Порівнюються отримані дані за звітний період з показниками попередніх періодів.

3) Дається характеристика кадрової роботи підприємства і намічаються заходи щодо закріплення кадрів.

Використання робочого часу аналізується по наступним напрямках:

1) визначення основного показника – фонду бюджету робочого часу, що включає число людино-днів, відпрацьованих усіма категоріями працюючих за визначений період;

2) розрахунок змін фактичного фонду робочого часу в порівнянні з плановим фондом і фондом попереднього періоду;

3) визначення факторів, що впливають на зміну фонду робочого часу:

чисельності працюючих;

тривалості робочого періоду;

тривалості робочого дня;

4) визначення ефективності використання робочого часу за наступними показниками:

середнє число днів, відпрацьованих одним працівником за визначений період;

середня тривалість робочого дня;

середнє число робочих годин, відпрацьованих одним працівником;

5) визначення резервів робочого часу (основним джерелом резервів є скорочення витрат робочого часу, конкретні причини витрат робочого часу встановлюється при аналізі балансу робочого часу);

6) організація обліку робочого часу для виявлення витрат і резервів його економії.

Способи обліку використання робочого часу :

ведення спеціальних облікових документів;

проведення фотографій (самофотографій) робочого дня;

організація моментних спостережень.

3. Аналіз динаміки продуктивності праці

Продуктивність праці характеризується двома основними показниками, зв'язаними з використанням трудових ресурсів:

1) виробленної товарної продукціею в розрахунку на 1 працівника;

2) трудомісткістю (витратами робочого часу на виробництво одиниці продукції).

Розрізняють річну, місячну, годинну й інші види продуктивності праці.

Порядок аналізу продуктивності праці наведен нижче.

1) Визначаються абсолютні і відносні зміни фактичного показника продуктивності праці в порівнянні з плановим чи розрахунковим показником.

2) Визначається приріст виробництва продукції за рахунок зміни вироблення і чисельності працівників.

3) Вивчаються факторі, що впливають на зміну продуктивності праці.

Основні групи факторів зміни продуктивності праці:

1) підвищення технічного рівня виробництва;

2) удосконалювання управління організацією виробництва і праці;

3) структурні зрушення виробництва;

4) зміна обсягу виробництва на ріст продуктивності праці;

5) інші фактори.

Порядок визначення впливу факторів на підвищення продуктивності праці:

1) визначається зміна трудомісткості випуску продукції в результаті впровадження заходів, що входять у ту чи іншу групу факторів;

2) визначається відносне чи умовне вивільнення чисельності працівників у результаті впровадження окремих заходів;

3) визначається зміна продуктивності праці за рахунок того чи іншого фактора;

4) визначається узагальнююче визначення впливу факторів на ріст продуктивності праці на основі середньостатистичного розкладання середньорічного вироблення працівника (по методу ланцюгових підстановок).