5. Розмірні характеристики деталей машин, як сукупності поверхонь.

Деталь складається із окремих поверхонь. В залежності від вигляду поверхонь, які мають перевагу в деталі, що розглядається, вони поділяються на основні класи: тіла обертання, тіла призматичні.

Тіла обертання – це деталі, які створені однією поверхнею обертання або їх сукупністю.

Умовно тіла обертання поділяються на підкласи:

• короткі тіла обертання – ;

• довгі тіла обертання – .

Тіла призматичні – це деталі призматичної форми з наявністю функціональних і кріпильних отворів, вісі яких можуть бути паралельними або перетинатись.

1. Відхилення розміщень поверхонь.

Для кожного класу деталей притаманні характерні похибки розміщення поверхонь.

Відхилення розміщення поверхонь визначає відхилення реального розміщення поверхні від його номінального розміщення.

5. 1. 1. Відхилення від паралельності площин.

Відхилення від паралельності площин – різниця 5 найбільшої і найменшої відстані b між дотичними площинами в межах нормованої дільниці.

Полем допуску T паралельності площин називають область в просторі, яка обмежена двома паралельними площинами, що паралельні базовій площині.

Відстань між вказаними площинами дорівнює допуску паралельності T.

2. Відхилення від паралельності вісей.

– геометрична сума відхилень від паралельності проекцій вісей (у двох взаємно перпендикулярних площинах). Одна з цих площин є загальною площиною, яка проходить через базову вісь і точку іншої вісі.

Відхилення від паралельності вісей в загальній площині м є відхилення від паралельності проекцій вісей на їх загальну площину.

Перекошення вісей – відхилення від паралельності проекцій вісей на площину, яка є перпендикулярною до загальної площини і, яка проходить крізь базову вісь.

Поле допуску паралельності вісей в просторі – це область обмежена прямокутним паралелепіпедом, сторони перерізу якого дорівнюють відповідно допуску - паралельності вісей в загальній площині і допуску - перекошенню вісей.

При цьому бокові грані паралельні базовій вісі та відповідно паралельні і перпендикулярні до загальної площини.

3. Відхилення від співвісності відносно загальної вісі.

Це найбільша відстань між віссю, що належить поверхні обертання, яка розглядається, і загальною віссю двох або декількох поверхонь обертання на довжині нормованої дільниці. Допуск співвісності в діаметральному виразі дорівнює подвійному допустимому значенню відхилення від співвісності, а в радіусному виразі – найбільшому допустимому значенню цього відхилення.

Поле допуску співвісності – область у просторі, яка обмежується циліндром, діаметр якого дорівнює допуску співвісності в діаметральному виразі і подвійному допуску співвісності в радіусному виразі, а вісь співпадає з базовою віссю.

4. Відхилення від перетину вісей.

Відхилення від перетину вісей, які номінально повинні перетинатись, визначають як найменшу відстань між вісями, які розглядаються, і базовою віссю.

Поле допуску перетину вісей – область в просторі, яка обмежується двома паралельними площинами, що розміщуються одна від одної на відстані, яка дорівнює допуску перетину в діаметральному виразі .

6. Відхилення від симетричності відносно базової вісі.

Відхилення від симетричності відносно базової вісі – найбільша відстань 5 між віссю симетрії поверхні, яка розглядається, і базовою віссю симетрії в межах дільниці, що нормується.

7. Позиційні відхилення.

Позиційний допуск (позиційне відхилення) – найбільше відхилення реального розміщення елементу (його центру, вісі або площини симетрії) від його номінального розміщення в межах дільниці, що нормується.

Як правило, позиційними допусками задають відхилення розміщення отворів для кріплення деталей машин.

На схемі 5.1.7 розглянемо три варіанти розміщення отвору 2 відносно його номінального положення 1:

Варіант 1: ; ;

Варіант 2: ; ;

Варіант 3: ; .

Як видно зі схеми для варіанту 3 можливе лише таке рівняння, яке обмежує відхилення і позиційним допуском .

Для цього випадку існує лише одна математична залежність:

Таким чином для розрахунку позиційного допуску достатньо застосувати формулу (5.1).

8. Радіальне биття поверхні.

Радіальне биття поверхні – обертання відносно базової вісі – це є сумісний прояв відхилення від коло подібності профілю перерізу, який розглядається, і відхилення його центру відносно базової вісі. Воно дорівнює різниці найбільшої і найменшої відстані від точок реального профілю поверхні обертання до базової вісі в перерізі, що є перпендикулярним до цієї вісі. Якщо визначається різниця між найбільшою і найменшою відстанню від цих точок реальної поверхні в межах нормованої дільниці до базової вісі, то знаходять повне радіальне биття:

Воно є результатом сумісної дії відхилення від циліндричності та відхилення поверхні відносно базової вісі.

9. Торцьове биття.

– різниця між найбільшою і найменшою відстанню від точок всієї торцевої поверхні до площини, яка є перпендикулярною до базової вісі. Воно є результатом сумісного прояву відхилення від площинності поверхні, яка розглядається, і відхилення від її перпендикулярності відносно базової вісі.